Правоохоронці вже зафіксували 372 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом
Від початку російського повномасштабного вторгнення українські правоохоронці вже зафіксували 372 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК).
136 із них стосуються чоловіків, 236 — жінок. Щобільше, від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, постраждали 19 неповнолітніх дівчат і один неповнолітній хлопець.
Такі цифри озвучили в Офісі Генерального прокурора у відповідь на запит “Української правди”. На сайті Офісу Генпрокурору також повідомляли, що станом на 1 серпня 2025 року було зафіксовано 372 факти СНПК.
Постраждалі від дій представників РФ зазнавали зґвалтувань, каліцтва чи насильства над статевими органами, примусового оголення, погроз і спроб зґвалтування, примусу дивитися на сексуальну наругу над близькими тощо.
Найбільша кількість випадків сексуального насильства зафіксована у Херсонській області — 116 випадків. 86 випадків були зафіксовані у Донецькій області, 60 випадків — у Київській.
Випадки СНПК також були в інших регіонах України, зокрема:
- у Харківській області — 46;
- у Запорізькій області — 26;
- у Миколаївській області — 11;
- у Луганській області — дев’ять;
- у Чернігівській області — вісім;
- в Одеській області — шість;
- у Сумській області — три;
- в Автономній Республіці Крим — один.
В Офісі Генпрокурора наголошували, що ця статистика стосується виключно злочинів, скоєних проти цивільного населення.
“Дані щодо військовослужбовців у цій статистиці не наведено і до закінчення воєнного стану такі відомості не підлягають публічному розголошенню”, — зазначали в Офісі Генпрокурора України.
На жаль, справжні цифри можуть бути значно вищими, адже не всі постраждалі звертаються до компетентних органів, а інформація з тимчасово окупованих територій не завжди доступна. Як зазначала Анна Сосонська, начальниця Управління щодо переслідування злочинів СНПК Офісу Генерального прокурора, кількість поданих постраждалими заяв не відображає реальної картини. “Люди не звертаються до правоохоронців з різних причин: хтось боїться розголосу й осуду з боку близьких чи сусідів. Хтось непокоїться, що окупанти можуть повернутися. Є люди, які просто хочуть все забути й навіть переїжджають, аби ніщо не нагадувало про пережите”, — пояснювала пані Анна. Станом на перше серпня 2025 року було розкрито 122 факти сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.
Правоохоронці також сповістили, що від початку повномасштабного вторгнення РФ підозри у вчиненні сексуального насильства на окупованих територіях Київської, Чернігівської, Херсонської, Харківської та Миколаївської областей (а також на території РФ) вже отримали 87 російських військових.
До судів скерували 45 обвинувальних актів щодо 58 людей. Суди вже винесли 12 вироків щодо 19 представників РФ, яких засудили до позбавлення волі. Поки що усі ці процеси відбувалися заочно. Як повідомляли в Офісі Генпрокурора, п’ятьох обвинувачених за сукупністю правопорушень засудили до 15 років. 12 обвинувачених отримали 12 років. Ще двох обвинувачених засудили до 10 та 11 років відповідно. П’ять вироків щодо десяти осіб ще не набрали законної сили.
“Усі вироки були винесені за процедурою спеціального судового розгляду in absentia (тобто за відсутності обвинуваченого)”, — зазначали в Офісі Генпрокурора.
На початку серпня заступник Генпрокурора України зазначав, що українські правоохоронці вже задокументували понад 170 тисяч воєнних злочинів, які скоїли представники РФ.
Загальний контекст
Як раніше наголошувала начальниця Управління з організації розслідування злочинів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, Офісу генпрокурора Ірина Діденко, “сексуальне насильство — це не лише класичне зґвалтування, це різні види сексуального насильства, зокрема й каліцтво статевих органів, це примусове оголення, спільне утримання чоловіків та жінок”. Діденко відмічала, що 14 видів сексуального насильства визначено самими Женевськими конвенціями, а сексуальне насильство має чимало проявів. Представниця Офісу Генпрокурора також відзначала, що вкрай важливо зважати на те, що сексуальне насильство вчиняється саме в контексті війни, адже тоді йдеться не про задоволення потреб злочинця, а про фактично знищення людини. У таких випадках ідеться “про знущання та моральне знищення людини”, наголошувала Діденко.
Ми неодноразово розповідали про сексуальне насильство, до якого вдавалися представники РФ. Більше про нього, у тому числі про сексуальне насильство, вчинене представниками РФ щодо неповнолітніх, можна прочитати за покликанням.
Подекуди російські військові самі підтверджували, що скоювали сексуальне насильство щодо мирних людей. Зокрема, у грудні 2022-го Головне управління розвідки оприлюднювало перехоплену розмову, в якій військовослужбовець ЗС РФ розповідав про злочин, як “рязанські” вп’ятьох зґвалтували та вбили жінку. Цієї весни ми також писали, що Україна заочно засудила росіянку, яка закликала чоловіка ґвалтувати українок.
Те, що громадяни України, у тому числі діти, постраждали від сексуального насильства представників РФ, підтверджували й в ООН. Ще у звіті від 18 жовтня 2022 року Комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, повідомляла, що представники РФ вчиняли сексуальне насильство щодо українців і українок віком від чотирьох до понад 80 років. Ірина Діденко відзначала жахливість кожного з таких злочинів. “Дуже багато у нас є випадків [коли постраждалим] і 72 роки, і 82 роки. Тут потрібно розуміти контекст, тут мова зовсім не про задоволення якихось потреб. Мова йде виключно про знищення людини, про наругу над цією людиною, про намагання її морально і фізично знищити. Тому вік насправді різний”, — наголошувала Діденко. Очільниця спецуправління Офісу Генпрокурора також підтверджувала, що правоохоронці зафіксували випадок, коли дитині, що постраждала від сексуального насильства з боку росіян, було чотири роки. Представниця Офісу Генпрокурора зазначала, що цей злочин вже розкрили, а обвинувальний акт скерували до суду, та додавала, що в цьому ж кейсі з-поміж постраждалих були 15- та 17-річні дівчата й 83-річна жінка.
Щобільше, розповіді потерпілих від сексуального насильства свідчили про те, що російське командування не лише знало про зґвалтування, а й подекуди заохочувало такі дії. Британський юрист, який співпрацює з українськими правоохоронцями, Вейн Джордаш також відмічав, що існують ознаки мовчазної згоди з боку російських командирів щодо сексуального насильства. Українські правоохоронці підтверджували існування такої практики. Зокрема, навесні 2023 року троє військових РФ отримали підозри за те, що у квітні 2022-го за попередньою змовою зі своїм командиром вони по черзі ґвалтували 21-річну мешканку Харківщини. Як повідомляли правоохоронці, вищезгаданий російський командир не просто знав про вчинений злочин, а оголосив своїм підлеглим, що він братиме у ньому участь першим. Ми також писали про постраждалу від сексуального насильства мешканку Київщини, яка зверталася до Федеральної прокуратури Німеччини з заявою про зґвалтування. Як зазначали журналісти, з-поміж підозрюваних були двоє російських солдатів і двоє високопоставлених воєначальників.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець також зауважував, що російських військових “не зупиняє ні вік, ні стать”, а РФ використовує сексуальне насильство як своєрідну тактику ведення війни, зброю та інструмент, що слугує для приниження українського народу та придушення його спротиву. Українські правоохоронці неодноразово наголошували, що після деокупації українських територій прослідковувалася чітка модель: там, де перебували російські Збройні сили, були зафіксовані випадки сексуального насильства. Це слугувало черговим доказом того, що російські сили використовували сексуальне насильство як зброю для знищення української нації, та могло свідчити про злочин геноциду. В ООН також наголошували, що на тимчасово окупованих територіях України російські військові скоювали зґвалтування та сексуальне насильство, що може бути прирівняно до катувань. Крім цього, Комісія ООН виявляла численні випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, яке представники РФ вчиняли під час незаконного ув’язнення людей у російській окупації та на території РФ, а зібрані докази свідчили про те, що сексуальне насильство та загроза його застосування становили суттєвий аспект катувань, від яких страждали як чоловіки, так і жінки.
Нагадаємо, що Харківська правозахисна група й антидискримінаційний центр “Меморіал” подали аналітичний матеріал до Комітету ООН щодо насильницьких зникнень українських жінок і дівчат у зонах військових дій і на територіях України, які тимчасово окупувала Росія. Ми оприлюднювали повний текст доповіді, де з-поміж іншого згадували й сексуальне насильство, якого зазнають українські бранки у російському полоні.