Мелітопольські журналісти — два роки в полоні

…О восьмій ранку мама Анастасії Глуховської марно дзвонила в домофон: дочка так і не відкрила дверей. За дві години до того, о шостій, до квартири журналістки РІА “Мелітополь” увірвалися люди в масках і забрали жінку в невідомому напрямку. До адміністратора чату українського телеграм-каналу “Мелітополь — це Україна” Владислава Гершона окупанти прийшли трохи раніше, опівночі. До будинку 19-річної Яни Суворової, яка вела телеграм-канал “Мелітополь — це Україна”, росіяни вдерлися о третій ранку. Тієї ж ночі були викрадені адміністратори телеграм-каналів “РІА Мелітополь” та “Мелітополь — це Україна” Олександр Малишев Георгій Левченко, Максим Рупчов та Марк Каліуш. 

Вночі проти 21 серпня телеграм-канал “РІА Мелітополь” був зламаний окупантами. До цього дня медіа працювало, навіть в окупації продовжуючи підтримувати Україну. Після зламу редакція спромоглася створити новий канал і продовжує працювати.

Протягом тижнів відтоді про викрадених медійників нічого не було відомо. Лише наприкінці жовтня російські пропагандисти оприлюднили відео “затримання цілої банди українських терористів”. “Полоненим присвятили цілий блокбастер в дусі роспропаганди: ФСБшники в балаклавах з автоматами стрибають через паркани, вибивають двері, хапають людей і виводять у кайданках з дому. Далі пропаганда знімає каяття і зізнання, які добуті відомим всім способом. Серед полонених навіть 19-річна дівчина і хлопець хворий на шизофренію”, — написали тоді журналісти РІА Південь.

На відео замучені молоді люди завченими, чужими фразами “зізнаються” в тероризмі та шпигунстві: Яна Суворова розповідає, буцімто передавала інформацію про пересування російської техніки, а Марк Каліуш, який має проблеми з психічним здоров’ям, каже, що “виконував завдання українських спецслужб” і навіть “переносив бомбу”. У відеосюжеті також показали мелітопольця, затриманого раніше “сімки”, Костянтина Зіновкіна, який зник ще у травні.

Минуло два роки. Усі семеро все ще перебувають у полоні. Хтось чекає на суд, про когось досі невідоме місце утримання. “Відкладені судові процеси, депортації, вперте мовчання Москви: усіх їх затягнуло в пекло російської тюремної системи, що робить майже неможливим вичерпне документування їхніх справ”, — кажуть в міжнародній організації “Репортери без кордонів”, закликаючи до негайного звільнення мелітопольських журналістів з полону.

Лише нещодавно стало відомо, що Яна Суворова зараз перебуває у СІЗО №2 у Таганрозі. “Мене мали перевести до Ростова, але в останню хвилину мій перехід скасували без пояснень”, — цитують у RSF записку, яку дівчина нещодавно спромоглася передати рідним. Нагадаємо, це саме та установа, де катували загиблу Вікторію Рощину. Яну спочатку тримали у Мелітополі, згодом перевели до Маріуполя, потім до Донецька. Таганрог — передостання зупинка перед судом в Ростові, що має відбутися 17 вересня. Журналістку звинувачують у “пропаганді тероризму” та “шпигунстві”.

Про Анну Глуховську відомо менше. На запити “Репортерів без кордонів” щодо місця її утримання російська влада не відповідала. Вірогідно її утримували в Мелітополі, а потім перевели до того ж Таганрогу. Офіційного підтвердження цього так і не було надано, кажуть журналісти. Анну звинувачують у “виправданні тероризму в інтернеті” та “шпигунстві”.

Владислава Гершона тримали в Мелітополі, в Маріупольському слідчому ізоляторі, а зараз перевели до Ростова на суд, який мав відбутися 13 серпня, але був перенесений на 2 вересня. Рідні Владислава кажуть, що умови його утримання жахливі та нелюдські. Його судитимуть за статтями про “участь у терористичній спільноті” та “теракт”. В одному з листів матері він написав: “У мене не залишилося нічого, крім серця. Серця сина, чоловіка, онука, брата, племінника, друга. У цьому серці продовжує співати птах свободи. Не дайте нікому позбавити цього птаха голосу. Поверніть любляче серце додому. Дякую!”

Максиму Рупчову та Олександру Малишеву закидають три статті російського кримінального кодексу: “шпигунство”, “участь у терористичній спільноті”, “теракт”. За останньою інформацією RSF, їх утримують у слідчому ізоляторі №2 у Маріуполі. Суд над Максимом Рупчовим заплановано на 28 серпня, а над Олександром Малишевим — на 15 вересня.

Марка Каліуша мали судити за обвинуваченням у “підготовці до теракту, передачі вибухівки та погрозах убивством”. На початку липня Південний окружний військовий суд призначив йому примусові заходи медичного характеру. З діагнозом “шизофренія” молодого чоловіка доправили до психіатричної лікарні. Якої — невідомо. “Репортери без кордонів” припускають, що це може бути заклад, розташований або на окупованій території, або в Ростовській області Росії. “Примусове психіатричне інтернування використовується судовою системою для того, щоб заглушити критичні голоси, що є практикою, успадкованою в Росії з радянських часів. Воно посилюється проти противників повномасштабного вторгнення”, — заявляють в RSF.

Також невідомо, де зараз тримають Георгія Левченка. За інформацією українських органів влади, окупанти звинувачують його у “підбурюванні до екстремізму та державної зради” (за даними ПЗК “Меморіал”, йдеться про “виправдання тероризму в інтернеті” та “шпигунство”). Якийсь час чоловіка утримували у Маріуполі, потім перевели до поки що невідомого місця.

“Ці семеро журналістів та медіаспівробітників символізують те, чого Росія найбільше боїться: правду про окупацію українських територій, де арешти та репресії стали нормою. Дехто чекає на фіктивні суди, тоді як для інших інформація надходить лише уривчасто. Їх не можна забувати, а Кремль має нести відповідальність за їхні справи. ‘Репортери без кордонів’ закликають до їхнього негайного та безумовного звільнення”, — регіональна представниця (RSF) в Україні Полін Мофре.

За інформацією “Репортерів без кордонів” в російському полоні перебувають 28 українських медійників, дев’ять з них — з окупованого Мелітополя.

Тим часом стало відомо, де перебуває інша викрадена журналістка з Мелітополя, Ірина Левченко. Окупанти викрали її з чоловіком у травні 2023 року. На початок повномасштабного вторгнення вони обидва вже не працювали, були пенсіонерами. Олександра Левченка звільнили за рік, а ось про долю Ірини не було жодної інформації. Наприкінці липня їй вдалося передати сестрі лист. В ньому Ірина розповіла, що її утримують у Донецькому СІЗО, але, можливо, незабаром переведуть до Сімферополя на суд. Досі невідомо, в чому її обвинувачують.

Мало що відомо на разі про долю викраденого у липні 2022 року Євгена Ільченка. Професійний юрист, з початком окупації він став вести телеграм-канал Mitopol, в якому висвітлював місцеві новини. Після затримання спочатку його кілька тижнів тримали в Мелітополі, катували, а у вересні перекинули на фронт, де залучили до примусової праці: чоловіку довелося рити окопи в районі села Вербове та чистити зброю окупантам. “Полон, тортури, а тоді рабство… Це — перший випадок, зафіксований “Репортерами” за майже сорок років захисту журналістики, коли медійник, блогер і розслідувач опинився в абсолютному рабстві й був примушений до участі у війні проти власної країни. За вибір інформувати громадськість його не лише тримали в полоні два роки, а й примушували до важкої праці. Свавілля переросло у варварство. Євгена Ільченка має бути негайно звільнено”, — заявляв тоді керівник відділу розслідувань “Репортерів без кордонів” Арно Фроже. Зараз Ільченка можуть утримувати в Таганрозі.

Нагадаємо, коаліція правозахисних організацій  “PEOPLE FIRST!” на чолі з лауреатами Нобелівської премії миру — Центром громадянських свобод (Україна) та “Меморіалом” (Росія) — публічно звернулася до Дональда Трампа із закликом вжити рішучих гуманітарних заходів для звільнення Росією усіх полонених, як військових, так і цивільних, а також російських політичних в’язнів, позбавлених волі через антивоєнну позицію. 

Публікація цього матеріалу стала можлива завдяки підтримці міністерства закордонних справ Нідерландів