ЯК ЛЕОНІД КУЧМА ПОЛЕГШИВ ЖИТТЯ ВЕРХОВНІЙ РАДІ
До дискусій на тему «виженуть — не виженуть», які точаться у Страсбурзі вже не перший рік, в Україні звик¬ли як до розмов без жодних наслідків. Відтак і цього разу навряд чи хтось очікує з боку Ради Єв¬ропи рішучих дій стосовно країни, яка вперто не ви¬конує цілої низки добровільно взятих на неї зо¬бов‘язань. Проте члени української делегації в ПАРЄ, які мину¬лими вихідними приїздили до Києва, майже переконані у серйозності наслідків червневої сесії тієї організації для України.
Попри нарікання на упереджене ставлення Ради Європи до України, Євген Мармазов визнав, що до¬по¬відь, надана моніторинговому комітету спостеріга¬чами від ПАРЄ Ханною Северінсен та Тунне Келамом, була об‘єктивною. Комітет непокоїть передусім по¬силення тиску українського уряду на пресу та неспро¬можність парламенту ухвалити 5 законів для забезпе¬чення засад¬ничих прав та свобод людини. Саму ж чотириго¬динну процедуру розгляду українсь¬кого питання в комі¬теті з моніторингу очевидці нази¬вають ганьбою, якої не заз¬нала жодна з країн за 49 років існування Ради Єв¬ропи. Найганебнішим, на дум¬ку українських депутатів, є де¬монстративна байду¬жість виконавчої влади до прин¬ци¬пово важливих ре¬чей: від вирішення конкретного пи¬тання (бути чи не бути Україні у Раді Європи) до за¬галь¬ної недбалості у формуванні міжнародного автори¬тету України. До Парижу, де 20 травня комітет з моні¬торингу слухав «наше» питання, не з‘явилися ні пред¬ставники україн¬ського уряду, ні навіть постійний пред¬ставник Ук¬раїни у Раді Європи Олександр Купчишин.
Не приїхав чомусь і член комітету Василь Костиць¬кий. А відтак відстоювати інтереси всієї України дове¬лося комуністові Євгену Мармазову. І як наслідок —проб¬леми України зрозуміли лише двоє із 40 членів мо¬ніторингового комітету.
Анатолія Раханського, якому довелося працю¬вати в комітеті за В.Костицького, вся та ганьба на¬штовхнула на думку, що у призупиненні повноважень української деле¬гації в ПАРЄ, а отже, і в «згортанні» демократії, зацікав¬лений хтось із високопосадових осіб в Україні. Депутат впевнений, що показником байдужості вико¬навчої влади до іміджу країни у світі є і нехтування елементар¬ною дипломатичною ввічли¬віс¬тю стосовно доповідачів ПАРЄ, які час від часу бува¬ють в Україні. «Що можна подумати доброго про права простої лю¬дини в країні, де міністр юстиції не знаходить часу, аби зустрітися з до¬повідачами Ради Європи, а виконувач обов‘язків гене¬рального проку¬рора півтори години три¬має їх у своїй прий¬мальні?»
До 22 червня, коли має розпочатися сесія ПАРЄ, залишилося не так уже й багато часу, але представ¬ники української делегації сподіваються, що Верховна Рада встигне ухвалити принаймні 3 із 5 необхідних за¬конів. Це, за даними українських депутатів, мало би задоволь¬нити Раду Європи. Проте Є.Мармазов каже, що зусилля парламенту можуть звестися нанівець яки¬мось неорди¬нарним рішенням уряду чи передви¬борчою заявою чин¬ного президента.
«Це абсолютно можливо. Наприклад, прези¬дент заявить, що він – за виконання смертного вироку Ана¬толієві Онопрієнку. Якщо така заява з‘явиться, то, не¬зважаючи ні на що — навіть на 5 ухвалених парла¬мен¬том законів — Україну виключать із Ради Європи. Авто¬ма¬тич¬но!»
Леонід Кучма не змусив довго чекати. Минулої су¬боти під час відвідин батьківщини Тараса Шевченка, президент заявив, що в нього не підніметься рука під¬пи¬сати прохання про помилування серійного вбив¬ці А.Онопрієнка. Така заява Л.Кучми означає намір пору¬шити мораторій на смертну кару, запроваджений ним же понад рік тому.
А ще у селі Шевченковому Президент сказав, що РЄ не має питань до виконавчої влади («у неї більше питань до парламенту», який «повинен зрозуміти, що у світі з цим не жартують»), а він у свою чергу не має жод¬них сумнівів у здатності української парламентсь¬кої де¬легації переконати ПАРЄ в тому, що Україна прогре¬сує у виконанні своїх зобов‘язань.
Проте, схоже, що після заяви Л.Кучми стосовно Онопрієнка Рада Європи вже не схоче слухати жод¬них пояснень.