‘Затримання керівників Олексіївської колонії — це просто диво’

Менш ніж за 6 років це вже другий випадок затримання керівників Олексіївської ВК №25 за підозрою у вчиненні злочинів. У 2020 році в ході розслідування подій, пов’язаних із застосуванням спецпризначенців в установі (так звані “маски-шоу”), коли більше ніж у 20 засуджених були виявлені тілесні ушкодження, представники адміністрації установи, серед яких, напевно, були й ті, кого щойно затримали, давали показання, мовляв, вони жодного разу в житті не порушували Конституцію та законодавство України. Після “чистки” та кадрових змін, що відбулися після цих подій, керівництво колонії взагалі божилося, що засуджених ніхто з адміністрації і пальцем не чіпає. Тоді дуже “професійна” команда слідчих ДБР під наглядом не менш “особливо важливих” процесуальних керівників з Офісу Генерального прокурора не спромоглися знайти складу злочину у діях представників адміністрації.

Ба більше, представники адміністрації колонії, в образі “білих і пухнастих”, заявляли, що правозахисники на замовлення криміналітету і на гроші “общака”, намагалися “дестабілізувати обстановку” в установі, схиляли засуджених до чинення непокори адміністрації. Адвокатів-правозахисників не допускали до побачення з засудженими. На адвокатів направляли скарги до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Під вигаданим приводом “пронесення грошей на територію установи для передачі засудженому” адміністрація колонії ініціювала проти адвоката провадження про адміністративне правопорушення.

Зі свого боку, Міністерство юстиції України, в системі органів якого перебувають заклади кримінально-виконавчої системи і яке у випадках публічного розголосу про порушення закону у пенітенціарній системі, виконує роль своєрідного адвоката, у відповіді Уряду України на звіт Європейського комітету з питань запобігання катуванням за результатами візиту до України у 2020 році в черговий раз написало, що інформація правозахисників про системні порушення прав в’язнів не відповідає дійсності.

Щодо безоплатної, а фактично рабської праці засуджених, то вона завжди була економічною основою корумпованих адміністрацій пенітенціарних установ, а величезні гроші, які приносять виробництва, засновані на рабській праці, дають можливість керівництву установ “вирішувати” будь-які проблемні питання, які виникають у стосунках з керівництвом, контролюючими та правоохоронними органами.

Затримання керівників Олексіївської виправної колонії — це просто диво, особливо враховуючи те, скільки разів вони в минулому вони “виходили сухими з води”, коли вкотре з’являлася інформація, зокрема, про застосування незаконного насильства до засуджених. Якщо вже це сталося, то це означає, що обвинувачення має неспростовні докази вини цих осіб. Водночас спадає на думку ситуація з кримінальним переслідуванням керівників Бердянської виправної колонії №77, коли спочатку їх затримали, взяли під варту, згодом змінили запобіжний захід...  В умовах існуючої системи судочинства, коли ледь не щодня в ЗМІ з’являється інформація про притягнення до кримінальної відповідальності правоохоронців, прокурорів та суддів, не можна бути впевненим, що винні в катуванні людей у БВК-77 будуть покарані.

Все ж-таки, сподіваючись на зміни на краще, будемо очікувати справедливого судового вироку тим, хто не лише вчинив тяжкі злочини, а й ганьбить професію, що призначена виправляти осіб, які порушили закон, а її представники мають бути прикладом його дотримання.