Російським спецслужбам офіційно дозволили мати власні СІЗО
Як повідомляє видання “Важные истории”, у Росії з першого січня 2026 року будуть діяти підпорядковані ФСБ СІЗО — тепер офіційно. Журналісти посилаються на одного з авторів законопроєкту Василя Піскарьова. “Це дозволить підвищити ефективність розслідування кримінальних справ такої категорії та гарантовано захистити підслідних шпигунів та терористів від несанкціонованого спілкування з підслідними з інших видів злочинів”, — заявив він.
Зазначимо, що величезна кількість цих так званих “шпигунів та терористів” — викрадені на окупованих територіях українські цивільні, а також військовополонені, яких звинувачують “тероризмі” лише за те, що вони захищають свою землю. Автори закону навіть не приховують, що створюють мережу СІЗО з огляду на війну в Україні. Вони називають ухвалення цього закону “адекватною реакцією держави” на загрози безпеки, адже після початку так званої “СВО”, мовляв, “кратно активізувалася діяльність іноземних спецслужб”.
“Утримання і слідство не можуть бути зосереджені в одних і тих же руках. Якщо так зробити, то це легалізує те свавілля, яке є і зараз, що з арештантів вибиватимуть свідчення створенням нестерпних умов утримання, — цитують “Важные истории” ексаналітика російської федеральної служби виконання покарань Анну Карєтнікову. — Ми нічого не дізнаватимемося про ці справи, що там із цими людьми твориться, катують їх чи не катують, годують чи не годують. Думаю, що їхні зовнішні відносини зі світом будуть обмежені, як і листування з політичними в’язнями, навколо якого зараз багато в чому консолідується громадянське суспільство”.
Журналісти нагадали, що раніше КДБ, а після розпаду Союзу ФСБ могла мати власні СІЗО, але після 2006 року усі вони перейшли під юрисдикцію міністерства юстиції РФ. Тоді цього вимагали зобов’язання, які взяла на себе Росія під час вступу до Ради Європи у 1996 році. Відтоді у підпорядкуванні спецслужбі офіційно залишався лише один ізолятор — Лефортово у Москві.
Втім, неофіційних місць утримання у ФСБ завжди було чимало. Ціла тіньова тюремна система була створена Росією на Кавказі, під час другої чеченської війни. А з 2014 року, щойно окупувавши українські міста і села, росіяни теж одразу створювали розгалужену мережу катівень. Людей незаконно утримують в різних місцях — від гаражів і підвалів до ізоляторів тимчасового тримання та навіть цілих заводів. І якщо охоронцями й рядовим персоналом там можуть бути військові РФ, бойовики “ЛДНР” або навіть місцеві колаборанти, то контроль за “слідством” здійснюють представники “ФСБ”. Нерідко саме вони беруть участь у “допитах”, які насправді є нічим іншим, як тортурами.
В окупованому Криму для потреб ФСБ навіть відкрили щонайменше два СІЗО. У Сімферопольському слідчому ізоляторі №2 вже наприкінці 2022 року утримували понад сотню викрадених українських громадян. Правозахисники вже тоді повідомляли, що установа не залежить від Управління Федеральної служби виконання покарань, натомість повністю перебуває під контролем ФСБ. “Спочатку їх катують російські військові або росгвардія на новоокупованих територіях. Потім перевозять до кримського СІЗО, де катують фсбшники, щоб вони визнали провину. Це стосується усіх: і хто має адвоката, і хто його не має”, — розповідала голова правління Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник. Люди перебувають тут часто без зв’язку з рідними, юридичної та медичної допомоги, можливості вийти на прогулянку. За словами Ольги Скрипник, адміністрація установи за вказівкою російських спецслужб спеціально створює умови ізоляції, повної відірваності від нормального цивільного життя. Це є елементом тиску на людину, щоб вона швидше пішла на угоду зі слідством, визнала всі сфабриковані звинувачення проти себе.
“Коли в Сімферополі відкрили друге СІЗО, яке контролювалося вже ФСБ, політв’язнів просто почали туди перевозити прямо купою. А там до всіх погане було ставлення. Я знаю, що там були хлопці, які взагалі тихо сиділи і не дуже сперечалися з якогось приводу і про яких не дуже багато розмовляли десь на волі, в Україні, чи на міжнародних майданчиках, але вони все одно в поганому становищі були”, — згадував колишній політв’язень, перший заступник глави Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял.
Принаймні станом на вересень 2023 року правозахисникам КПГ було відомо, що у СІЗО №2 немає жодного фігуранта справ про “побутові кримінальні злочини — лише політичні в’язні, українські цивільні, військовополонені, яких утримували або не висуваючи жодних звинувачень, або як підозрюваних у справах за статтями “тероризм”, “диверсія” та “шпигунство”. Усі вказівки щодо умов утримання дає ФСБ. Допитують теж її представники.
Слідчий ізолятор №8 Федеральної служби виконання покарань був зареєстрований 24 жовтня 2022 року за тією ж адресою, що і СІЗО №2. Про нього відомо небагато, лише те що — попри назву, в якій згадується ФСВП, — його теж курує ФСБ. Сюди адвокатам отримати доступ ще важче.
Видається, що легалізація підконтрольних ФСБ місць утримання поміж іншого викликана збільшенням кількості викрадених українських цивільних, а також військовополонених, щодо яких порушують кримінальні справи про тероризм. Минулого року правозахисники з “Меморіалу” підрахували, що один лише Південний окружний військовий суд в Ростові-на-Дону за 12 місяців виніс щонайменше сто вироків у “терористичних справах”, що стосувалися українців. Відтоді ця цифра значно збільшилася. Тим часом в окупованому Криму аномально зростає кількість кримінальних процесів за звинуваченням у державній зраді. Відповідно до аналітичного звіту правозахисної організації “Кримський процес”, тільки цього року до “судів” окупованого Криму надійшло 19 нових справ за статтею про держзраду: “Якщо порівняти кількість справ про державну зраду, розглянутих у кримських судах за 8 років окупації до повномасштабного вторгнення, з кількістю аналогічних процесів після початку військової агресії, то можна побачити, що кількість переслідувань зросла у 28 разів за короткий проміжок часу”.
“Війна проти України, що триває, призвела до цілої низки порушень міжнародного права прав людини та гуманітарного права. Особливе занепокоєння викликають українські цивільні особи, довільно затримані в Російській Федерації, оскільки російська влада не надає інформації про їхню чисельність, долю та місцеперебування, і багато з них є жертвами насильницьких зникнень. Більшість із них утримуються без зв’язку із зовнішнім світом, і, згідно з показаннями звільнених у рамках обміну полоненими, багато хто піддається широко розповсюдженим і систематичним тортурам, жорстокому поводженню, включно зі зґвалтуваннями та іншими видами сексуального насильства”, — заявляла Спеціальна доповідачка ООН з питань прав людини в Росії Маріана Кацарова.
Ради Європи вже давно вимагає, щоб РФ терміново надала ув’язненим українцям повний доступ до правового захисту, а міжнародні спостерігачі могли бути присутніми на судових засіданнях. Парламентарі наголошують на необхідності забезпечення процесуальних та судових гарантій, а також права на справедливий суд. Українські цивільні особи, затримані з метою кримінального переслідування або ув’язнені у зв’язку війною РФ проти України, користуються правами та гарантіями відповідно до IV Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також МПГПП.