Юрій Дмитрієв став лауреатом премії Свободи імені Андрія Сахарова

Російський правозахисник, історик, політв’язень Юрій Дмитрієв отримав премію від Норвезького Гельсинського комітету. 

У повідомленні на сайті комітету йдеться, що «російський уряд вважає роботу Дмитрієва щодо так званих ліквідацій, що відбувалися у сталінську епоху, настільки небезпечною, що проти нього сфабрикували обвинувачення в педофілії і сексуальному насильстві». 

«Юрій Дмитрієв відомий своєю роботою з виявлення жертв радянського терору в Карелії, де десятки тисяч людей були розстріляні і вбиті без суду і слідства і поховані в братських могилах. Дмитрієв буквально зібрав кістки жертв у цих масових похованнях, упізнав їх по іменах і повернув їм гідність», – цитує Радіо Свобода генерального секретаря комітету Гейра Хеннеланда.

Голова карельського відділення ПЦ «Меморіал» Юрій Дмитрієв з 1990-х років займається дослідженнями репресій у Карелії, у тому числі пошуками місць розстрілів і поховань. За його активної участі в 1997 році знайдено одне з найбільших поховань на північному заході Росії – в урочищі Сандармох. Протягом багатьох років Дмитрієв займається його меморіалізацією й організацією днів пам’яті. Він – укладач книг пам’яті «Поминальні списки Карелії», «Місце розстрілу Сандармох». Навесні 2017 року видано ще дві підготовлені Дмитрієвим книги – «Червоний бор» і «Їх пам’ятає Батьківщина».

Минулого року Юрій Дмитрієв став лауреатом франко-німецької премії «За права людини і верховенство права», яка вручається за внесок у захист та просування прав людини у своїй країні та на міжнародному рівні. 

24 листопада 2020 року Петрозаводський міський суд розпочав третій судовий процес за одними й тими ж обвинуваченнями проти Юрія Дмитрієва. Перед цим суд двічі визнав історика невинним у виготовленні дитячої порнографії та скоєнні розпусних дій щодо неповнолітньої прийомної дочки. За статтею про незаконне зберігання зброї він визнаний винним у 2018 році, а у 2020 році виправданий. У першому (квітень 2018 року) та другому (липень 2020 року) процесах вироки міського суду були скасовані на стадії апеляції та відправлені на перегляд.

За обвинуваченням у «скоєнні насильницьких дій сексуального характеру щодо неповнолітньої» в липні 2020 року Юрія Дмитрієва визнано винним і засуджено до позбавлення волі строком на 3,5 роки (з яких більш ніж три він вже відбув у режимі попереднього ув’язнення). У вересні 2020 року Верховний суд республіки Карелія змінив покарання на 13 років у колонії суворого режиму, вирок набув чинности.

Юрій Дмитрієв подав касаційну скаргу на вирок, ухвалений Верховним судом Карелії. Суд прийняв скаргу з третього разу.

24 грудня 2020 року Петрозаводський міський суд відклав розгляд справи на невизначений термін у зв’язку з передачею її на розгляд до Третього касаційного суду загальної юрисдикції в Санкт-Петербурзі.

16 лютого 2021 року касаційний суд залишив вирок історику без змін.

«Присуд, що зробив покарання суворішим майже втричі, підлягав скасуванню хоча б через велику кількість процесуальних порушень, але касаційна інстанція заплющила на них очі – навіть на те, що Дмитрієв фактично був позбавлений права на захист. Рішення касаційного суду підтвердило: у справі Юрія Дмитрієва головну роль виконує не закон, а політичне замовлення на публічну, жорстоку та несправедливу розправу. Буде оскарження неправосудного вироку у Верховнім суді РФ», – наголосив Міжнародний Меморіал у заяві з приводу рішення касаційного суду.

Наприкінці березня 2021 року Юрій Дмитрієв подав скаргу до Європейського суду з прав людини, у якій юристи ПЦ «Меморіал» заявляють про порушення низки статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: ст. 6 (Право на справедливий суд), ст. 7 (Ніякого покарання без закону), ст. 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) окремо та сукупно зі ст. 18 (Межі застосування обмежень прав).

ПЦ «Меморіал» визнав Юрія Дмитрієва політв’язнем.