Моніторинговий візит до двох виправних колоній Чернігівщини
Чернігівщина – це не лише місця, оспівані українським романтиком Олександром Довженком, а й менш романтичні місця, де перебувають засуджені за вироками судів. Разом з іншим членом комісії при Президентові з питань помилування Валерією Коломієць здійснили сьогодні в цей романтичний чотирнадцятилютневий день візит до двох чернігівських колоній, короткий нарис про що буде наведено нижче.
Оскільки Валерія Коломієць є одночасно заступником Міністра юстиції, візит до колоній співпав з привітанням молодого подружжя чернігівчан, які уклали шлюб сьогодні, скориставшись зручною майже ласвегасівською процедурою «Шлюб за день». Кохання хоч і поза часом, про що написано слоганом на одній стіні, однак одночасно слідує іншому гаслу – «не стояти в черзі і випробувати нові сервіси Мінюсту».
Направду атмосфера була святковою і молодята цей день запам’ятають по-хорошому надовго.
Трохи контрастним зі святом у палаці шлюбів видався візит до Чернігівської виправної колонії № 44, у якій відбувають покарання жінки, що засуджені не вперше за вчинення злочинів. Декілька сотень метрів до колонії довелося долати пішки, оскільки дорога була розрита і, судячи з усього, проводилися роботи із заміни водогону. Коли є ознаки такої роботи, одночасно виникають підозри щодо водопостачання, і сьогодні вони підтвердили свою обґрунтованість. З водопостачанням у колонії сьогодні кепсько. І потрібні значні кошти, щоб перекласти нові труби, ресурси на це не були передбачені.
Дитячий блок
У колонії встигли відвідати дитячий блок, у якому проживають мами з дітьми до трьох років. На сьогодні у блоці, який розрахований на 11 мам з дітьми, проживає 4 мами, відповідно, є 4 дитини, старшій з яких приблизно 2 з половиною роки, решта дітей не досягла однорічного віку. Нагадаю, що дитина може проживати з мамою в умовах колонії до 3 років, після цього дитину передають або родичам на волі, або до дитячого будинку.
Умови перебування дітей та мам в цьому блоці досить добрі, скарг на умови утримання не було, діти адаптуються соціально, часто перебуваючи поза межами закладу.
Кімната мами й дитини, розрахована на окреме проживання з відокремленим санвузлом
Загалом, непогані умови як для перебування в місцях несвободи, медичний та патронатний догляд з боку персоналу, дошкільна освіта.
Ділянка СІЗО
У ділянці СІЗО, де перебувають жінки під слідством або на етапі судового розгляду їхніх справ, звернули увагу на проблему з водопостачанням, що, зрозуміло, є наслідком розритого водогону на вулиці перед колонією. Жінки в камерах скаржились на те, що вони можуть митись лише холодною водою, що є досить незручним. На ділянці СІЗО на день візиту перебували 15 жінок. Вони на прощання побажали гарного Святого Валентина, так що святковий дух супроводжував нас і в невеселих умовах СІЗО.
ДІЗО
Позитивом у колонії є відсутність жінок у ДІЗО (дисциплінарному ізоляторі) на час відвідування. Камери ДІЗО стоять порожніми, вони в нормальному функціональному стані, хоч і досить бідному. За словами начальника колонії, за минулий рік було 7–8 поміщень до ДІЗО в якості дисциплінарного стягнення.
Житлові умови
Жінки розподілені на три загони, умови проживання в кожному з них приблизно однакові, проживають засуджені в кімнатах на 9–15 ліжок, кімнати достатньо ошатні, відремонтовані.
Звичайно, варто шукати можливість для переходу на кубрикову систему з розміщенням жінок для проживання по 2 чи 4 особи, щоб забезпечити належний рівень приватності поміщених для відбування покарання осіб.
Цікавинкою є телефон, з якого засуджені можуть дзвонити в будь-який час. Фактично це лібералізація режиму телефонних переговорів. Телефон міститься в житловому корпусі, дзвонити можна з використанням карточки з коштами на ній.
Підсумок
Позитивне. Досить непогані умови проживання, є умови для роботи, можливість отримати професію ( 19 осіб навчаються в ПТУ). Належний догляд здійснюється за дітьми, які перебувають разом із засудженими мамами.
Проблеми. Водопостачання. Соціальне виключення великої кількості засуджених жінок – частина з них має по декілька вироків і відбутих покарань, натомість не має сім’ї, дуже мало приїздять до них на тривалі (до трьох діб) побачення.
Цього ж дня, подолавши ще 200 км дороги, відвідали Новгород-Сіверську виправну колонію № 31, що розташована за 50 км від кордону з РФ і за 320 кілометрів від Києва. У колонії нас цікавили особи, які були засуджені до довічного позбавлення волі і звернулися із клопотанням про помилування. Члени комісії з питань помилування під час засідання розглядали декілька заяв від осіб, яких було засуджено до довічного позбавлення волі, і висловили пропозицію, що для максимального врахування всіх особливостей справ таких заявників слід безпосередньо відвідати їх у місцях відбування покарань та поспілкуватися, вивчити додаткові матеріали. Це, власне, і було ініціальним моментом, який став причиною цієї поїздки.
Водночас була змога оцінити матеріальний стан колонії, умови, у яких перебувають засуджені, занотувати взаємостосунки між адміністративним персоналом та засудженими.
Прогулянковий дворик з естетичним наповненням. Начальник установи Валентин Іванович Спичак і заступник міністра юстиції Валерія Коломієць
Підсумок
Під час цієї поїздки до Новгород-Сіверської колонії № 31 було підтверджено, що для ухвалення рішення при розгляді клопотання про помилування від осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, необхідно безпосередньо контактувати й спілкуватись із заявниками, отримувати всю доступну інформацію, яка може вплинути на ухвалення рішення щодо здійснення помилування.
14 лютого 2020 року
Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні».