Харківській області загрожує сплеск епідемії туберкульозу

Це станеться, якщо буде здійснене суттєве скорочення мережі протитуберкульозних закладів в Харкові, передбачене наказом №1 у міському клінічному протитуберкульозному диспансері №1, який був виданий 3 січня. З чотирьох існуючих стаціонарів в цьому диспансері закриваються три, з 5 амбулаторних відділень – два. При цьому кількість стаціонарних ліжок зменшується з 575 до 230. А заступник міського голови Ігор Шурма попереджає, що в цьому році будуть скорочені і ці 230 ліжок, оскільки фінансування протитуберкульозних закладів міста згідно зі ст.ст. 89,90 Бюджетного кодексу повинне здійснюватися з обласного бюджету, а ці кошти не передаються. За словами Шурми, міська влада витрачала на утримання диспансеру №1 15 млн. грн. щороку, а зараз ці кошти необхідні для будівництва об’єктів для Євро-2012. Заступник голови облдержадміністрації Ігор Тєрєхов заперечує: лікування мешканців міста в обласних лікувальних закладах коштувало значно більше – 43 млн. грн., і міська влада ці кошти не повертає.

Обласне управління охорони здоров’я запевняє, що використає обласні протитуберкульозні установи та санаторії, а у випадку необхідності розверне додаткову мережу ліжок. Проте, 600 ліжок у трьох протитуберкульозних установах області, які знаходяться в місті, повністю завантажені. Де ж будуть додаткові ліжка і за які кошти? Чи не краще було б не проводити таке радикальне скорочення, а передати у відання області існуючі відділення диспансеру №1 і збільшити бюджет протитуберкульозних установ області на ці 15 млн. грн.? Але обласна влада прийняти на баланс відділення диспансеру разом з землею, будівлями, персоналом не погоджується: на це додаткових коштів центральний бюджет не надав. 

Якщо стаціонар міського диспансеру №1 буде скорочений, то на бюджет обласних протитуберкульозних закладів ляже додатково лікування хворих з міста. У протитуберкульозних закладах області лишиться 920 стаціонарних ліжок та 380 ліжок в санаторіях, куди насправды важких хворих переводити не можна, і цього вочевидь замало. Про проведення Євро-2012 в Харкові доведеться забути, замість цього тут буде буяти епідемія туберкульозу.

У 2008 році вперше захворіло на ТБ легенів 719 харків’ян (що складає 50 хворих на 100 тисяч населення, по області ця цифра ще вище; нагадаємо, що про епідемію ТБ кажуть, якщо ця цифра більше 40), з них 321 – з бактеріовиделенням. Загалом в Харківській області станом на 1 січня цього року 4728 хворих на активну форму туберкульозу, з них приблизно 1500 виділяють мікобактерії, і мають лікуватися в стаціонарі. З цих 1500 – 613 полірезістентних хронічно хворих, які повинні знаходитись у стаціонарі постійно. З цих 613 в місті мешкають 298 хворих, в області – 315. Куди подінуться ці найбільш важкохворі? Кожна така людина протягом року заражає приблизно 20 інших. І нема жодної гарантії, що всі хворі погодяться на перевод до санаторію з міста в область.

У 2008 році виріс найстрашніший показник захворювання на ТБ – смертності. За 11 місяців 2008 року вона склала 14 померлих на 100 тисяч населення проти 10,8 за 11 місяців 2007 року. При цьому кількість померлих від ТБ поза лікарнями в невідомих для протитуберкульозних закладів умовах  збільшилася вдвічі. Як можна за такої тенденції так нахабно скорочувати міський стаціонар?! Не треба бути лікарем, щоб розуміти, до чого це призведе – зростання захворюваності і смертності, подальшого розкручування епідемії.

Наказ №1 передбачає амбулаторне лікування хворих без бактеріовиділення і локалізує амбулаторні відділення в трьох місцях, а в наступному, після закриття стаціонару взагалі, в єдиному місці. Створення єдиного амбулаторного і діагностичного центру не враховує стан хворих, їхню можливість щоденно відвідувати центр, користуючись міським транспортом (у них просто може елементарно не вистачати коштів на проїзд!). І при цьому не виключається можливість зараження здорових людей! Як буде забезпечений при цьому контроль за прийняттям ліків, враховуючи соціальний склад хворих на ТБ? У стаціонарі хворих ще й годували, що для частини з них також мало велике значення. 

Що ж стало причиною такого становища? У квітні 2008 року були прийняті рішення обласної та міської рад про передачу диспансеру №1 із комунальної власності міста до власності області. Але обласна рада ухвалила це рішення за умови надходження додаткових коштів з центрального бюджету. Проте їх не надали. І міська влада вирішує питання в односторонньому порядку. Вражає закритість, з якою це робиться. Розпорядження міського голови Харкова №2778 від 10.12 2008 р. «Про економію бюджетних коштів та організацію бюджетного процесу» та наказ управління охорони здоров’я №737 від 28.12.2008, на які посилається Наказ №1, на сайті міськради відсутні, і ми їх так і не здобули. Обласне управління здоров’я про ці заходи навіть не попереджене, з цими документами офіційно не ознайомлене.

Є ще одна проблема, яка не лежить на поверхні. У 7-му відділенні, що розташоване на вул. Пірогова 6, з 2004 року утримуються затримані МВС та взяті під варту особи з міста та області, які хворі на ТБ, для цього було виділено 4 палати на 20 ліжок. МВС вклало чималі суми на реконструкцію і щорічний ремонт будівлі відділення. І ось це відділення закрито, а будівля передається до комунального фонду майна міста. Де тепер обласне управління МВС буде утримувати затриманих, хворих на ТБ?

Ці дії міської влади грубо порушують Конституцію і законодавство України. Зокрема, статтю 49 Конституції, в якій чітко сказане, що «існуюча мережа закладів здоров’я не може бути скорочена», наказ Міністерства охорони здоров’я № 314 від 28.10.1998, п. 1.1. якого попереджає: «Припинити необґрунтований процес скорочення ліжок в протитуберкульозних закладах. Реорганізацію цих закладів проводити у виняткових випадках, з урахуванням захворюваності та смертності внаслідок туберкульозу», п.3 Указу Президента України №132/2006 від 18 січня 2006 р. «Про заходи щодо підвищення ефективності боротьби з небезпечними інфекційними хворобами», який передбачає «забезпечення фінансування протитуберкульозних закладів в необхідних обсягах», та багато інших нормативних актів.

Не кажемо вже про 3-ю статтю Конституції, яка декларує, що життя і здоров’я людини є найвищою соціальною цінністю. На тлі скорочення протитуберкульозних закладів здоров’я в Харкові (зазначимо, що ніде в Україні нічого подібного не відбувається!) вона виглядає суцільним лицемірством.

Ми вважаємо, що незаконний Наказ №1 має бути скасований. Міська влада має нарешті згадати, що, відповідно до Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках», одним з основних завдань Програми є «координація роботи… органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування… у сфері запобігання поширенню туберкульозу». Що вона має багато обов’язків згідно із статтею 6 Закону «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», зокрема, забезпечити «доступність і безоплатність надання протитуберкульозної допомоги громадянам України, хворим на туберкульоз та інфікованим мікобактеріями туберкульозу, в комунальних протитуберкульозних закладах». Вона повинна нарешті спільно з обласною владою і Міністерством охорони здоров’я вирішити питання з фінансуванням протитуберкульозних закладів і відмовитися  від скорочення їхньої мережі. У противному випадку велику частину хворих лікувати не зможуть, велику частину – не виявлять, і лише збільшиться обсяг роботи похоронної служби.

Євген Захаров,
Харківська правозахисна група