Виступ заступника державного секретаря Міністерства внутрішніх справ Михайло Корнієнко на засіданні «круглого столу» «Стан дотримання прав людини в Україні: міжнародна оцінка»
08.04.2004
Представники правоохоронних органів у силу власного розуміння того, що диктують їм зірки на погонах, з цифрами в руках заперечують те, що мало не кожен українець уже відчуває шкірою: розповсюдженість такого явища, як тортури, в процесі дізнання і відбування покарання. Заступник державного секретаря Міністерства внутрішніх справ Михайло Корнієнко запевняв присутніх на засіданні «круглого столу» «Стан дотримання прав людини в Україні: міжнародна оцінка», що факти катувань не так масові, як поодинокі, і що МВС безкомпромісно бореться з цим злом. За його словами, цього року було порушено кримінальні справи проти 48 міліціонерів, які «перевищували свої повноваження». Ще 262 кримінальні справи вже перебувають у провадженні прокуратури і суду. Крім того, у надрах МВС створено спеціальний підрозділ, який опікуватиметься вихованням і культурним рівнем співробітників міліції.
Однак, присутні на «круглому столі» правоохоронці мусили б звертати увагу не так на цифри, як на тенденції. Адже закатованих людей не буває мало чи багато. Тортури — це явище, якого взагалі не повинно бути. І перебудову мислення правоохоронців треба починати, певно, з розуміння ними саме цієї аксіоми.
Науковці Національної академії внутрішніх справ провели цікаве і, здається, безпрецедентне соціологічне дослідження на предмет ставлення самих правоохоронців до тортур. Було опитано кілька десятків посадових осіб — керівних(!) працівників карного розшуку та слідства. 30% з них підтвердили, що катування в Україні застосовується «досить часто», 36% — що «іноді». 39% вважають, що міліція не може ефективно працювати без застосування час від часу тортур. 57% міліціонерів переконані в необхідності «кругової поруки» — себто в тому, що офіцери повинні захищати один одного в разі виникнення прокурорських претензій чи підозр щодо застосування катувань. 61% упевнений, що багато керівників в органах МВС погоджуються з тим, що правами людини можна нехтувати, порушуючи їх задля виконання оперативно-службових завдань.
(«Сільські вісті», №69, 18 червня 2003 р.)
Однак, присутні на «круглому столі» правоохоронці мусили б звертати увагу не так на цифри, як на тенденції. Адже закатованих людей не буває мало чи багато. Тортури — це явище, якого взагалі не повинно бути. І перебудову мислення правоохоронців треба починати, певно, з розуміння ними саме цієї аксіоми.
Науковці Національної академії внутрішніх справ провели цікаве і, здається, безпрецедентне соціологічне дослідження на предмет ставлення самих правоохоронців до тортур. Було опитано кілька десятків посадових осіб — керівних(!) працівників карного розшуку та слідства. 30% з них підтвердили, що катування в Україні застосовується «досить часто», 36% — що «іноді». 39% вважають, що міліція не може ефективно працювати без застосування час від часу тортур. 57% міліціонерів переконані в необхідності «кругової поруки» — себто в тому, що офіцери повинні захищати один одного в разі виникнення прокурорських претензій чи підозр щодо застосування катувань. 61% упевнений, що багато керівників в органах МВС погоджуються з тим, що правами людини можна нехтувати, порушуючи їх задля виконання оперативно-службових завдань.
(«Сільські вісті», №69, 18 червня 2003 р.)