MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України


Увага! Це архівна версія сайту ХПГ. Вона більше не оновлюється. Тут зібрані публікації з 1999 по 2025 роки. Якщо ви хочете прочитати нові пубікації, будь ласка, перейдіть за цим посиланням KHPG.ORG

Десь два роки тому журналісти каналів, підконтрольних Медведчуку, вперше отримали дивну цидулку, де їм прямим текстом вказувалося, які події висвітлювати і як їх коментувати. Пізніше це явище отримало назву «темник»

06.04.2004   

Десь два роки тому журналісти каналів, підконтрольних Медведчуку, вперше отримали дивну цидулку, де їм прямим текстом вказувалося, які події висвітлювати і як їх коментувати. Пізніше це явище отримало назву «темник»

Майже рік тому «плани дій» для журналістів стали предметом розгляду парламентських слухань, де їх було названо формою цензури, та жорсткої критики з боку ПАРЄ та інших європейських інституцій.

Але «темник» не зник, просто значно еволюціонував за формою. Від жорстких вимог перейшли до більш лояльних — «тема важлива і актуальна», «прохання широко коментувати» тощо.

Ось і вчора у розпорядженні УП опинився один цікавий документ за підписом керівника Головного управління інформаційної політики Васильєва. Короткого листа адресовано «прес-секретарям, керівникам прес-служб, начальникам відділів з питань взаємодії зі ЗMІ та зв’язків з громадськістю обласних, Севастопольської міської держадміністрації, голові Комітету з інформації Ради міністрів АР Крим».

Впадає в око, що в перелік адресатів не потрапила Київська міська державна адміністрація. Вочевидь, і в цьому питанні столична влада має «особливий статус». Щоправда, «регулюється» він у даному випадку не законом, а, скоріше, особистістю міського голови. Припускаємо, Омельченко за подібні «розсилки» міг би й сам «послати»…

Але все-таки про суть документа. Тест його дуже лаконічний, тож можна процитувати його без купюр: «Шановні колеги! До Вашої уваги надсилаються опубліковані 3 грудня газетою «Дипломатический мир» статті «Азаров: тіньовий сектор відступає, внутрішні інвестиції в економіку зросли вдвічі» і «Якби «міністром правди» став Порошенко...», в яких висвітлюються важливі та актуальні внутрішньополітичні питання». Далі ідуть власне обидві вищеназвані статті.

Газета «Дипломатический мир» видається видавництвом «Фокус событий» за участі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв і виходить російською мовою.

Що цікаво, статті, які було опубліковано газетою «Дипломатический мир», долучено в розсилці як мовою оригіналу, так і в перекладі українською. Що само по собі дивно, чи не так?

Ні, вболівання чиновників за поширення української мови лише похвал достойне. Особливо, якщо це стосується діловодства державних органів. Але ж стаття вийшла російською? Ніхто ж не сумніватиметься, що російською у нас володіють усі чиновники без винятку – від Львова до Донецька?

А тому управління пана Васильєва могло б не завдавати собі зайвого клопоту, перекладаючи тексти. Звичайно, за умови, що ці статті було розіслано лише «до уваги», для ознайомлення.

Чим повинен займатися консультативно-дорадчий чи інший допоміжний орган при Президентові України, яким (і тільки яким!), згідно з Конституцією, може бути АП? Та, мабуть же, обслуговувати діяльність Президента у здійсненні ним своїх повноважень. Це, знову ж таки, за Конституцією.

Натомість «перекладачі» з президентської канцелярії загострюють увагу відповідальних в регіонах за зв’язки із мас-медіа на інтерв’ю першого віце-прем’єра Азарова та… розшифровці підслуханої розмови народного депутата Порошенка з директором «5 каналу» Лясовським («Дипломатический мир» помилково називає Владислава Лясовського керівником інформаційної служби, тоді як ним на «5 каналі» є Андрій Шевченко - УП).

І коли поширення управлінням інформаційної політики АП інтерв’ю другої людини в уряді ще можна якось виправдати (кореспондент запитує про ВТО, ЄБРР, відносини Кабінету міністрів з АП та СДПУ(О)) – хоч і це є не чим іншим як «ориентировкой» на «правильну» точку зору, - то з приводу «Порошенко-мінігейту» тільки й можна знизати плечима до АП – а вам-то що до того?

Успіх у читачів бульварної преси підтверджує: скандал – це, справді, саме те, що потрібно більшості публіки. А ще секс і кримінал.

Після плівок майора Мельниченка це вже другий «телефонний перехват». УП не поінформована, чи підслухану на початку минулого року телефонну розмову між Віктором Ющенком і Олександром Омельченком з приводу інспірування відставки Віктора Медведчука з посади першого віце-спікера АП також розсилала по областях «до уваги». Але на «1+1», в усякому разі, аудіо «крутили» як минулого, так і цього разу (торік було й на Інтері, то ж ми могли чергову «свіжу серію» на цьому каналі просто пропустити).

УП не збирається зараз захищати чи нападати на Порошенка. Врешті, факт «вправляння мізків» по телефону службі інформації «5 каналу» так і залишився неспростованим з його боку. Як і факт та зміст згадуваної розмови Ющенка з Омельченком з боку лідера «НУ» (більше того, Сан Санич визнав, що голос – його).

В контексті інформаційної війни на дискредитацію Ющенка та його оточення логічним й закономірним є оприлюднення запису політичними противниками в «своїх» засобах масової інформації, хоча б і на тому ж «1+1».

Питання в іншому – до чого тут Адміністрація Президента? Безперечно, будь-який чиновник в АП чи облдержадміністрації має повне право, як і будь-яка людина, цікавитися сексом, криміналом та політичними скандалами. Але як ознайомлення з цією інформацією допомагає у «здійсненні своїх повноважень» Президенту України? Адже лист не приватний, а на «фірмовому» бланку Адміністрації…

Головне управління інформаційної політики Адміністрації Президента вкотре відмовило «Українській правді» прокоментувати появу нового «темника». Пан Васильєв принципово відмовляється кожного разу від будь-яких коментарів виданню

(«Українська правда», 11.12.2003)

 Поділитися