Кримінально-виконавча система України — на шляху реформувань
Державний департамент України з питань виконання покарань створений Указом Президента від 22 квітня 1998 року на базі Головного управління виконання покарань МВС України. З 12 березня 1999 року він функціонує як самостійний центральний орган виконавчої влади, який реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.
Станом на 1 січня 2001 року в 180 установах Департаменту утримувалося 222,3 тисяч осіб, зокрема в 128 виправних колоніях — 171 тисяча засуджених, в 11 виховних колоніях — 3,3 тисячі засуджених підлітків. В 32 СІЗО знаходилось 46,2 тисячі осіб та 1,8 тисячі осіб перебували у восьми ЛТП. Крім того, до відома Департаменту відноситься виконання покарань, що не пов’язані з позбавленням волі, стосовно 136,4 тисяч осіб.
Протягом 2000 року до установ кримінально-виконавчої системи надійшло 75 тисяч повторно засуджених осіб, а звільнено — 64 тисячі.
Чисельність працівників Департаменту становить 48,1 тисяч осіб.
Підготовку кадрів для установ Департаменту здійснюють Чернігівське юридичне училище та Дніпродзержинське училище початкової підготовки персоналу. Крім того, з 2001 року розпочне роботу училище у м. Біла Церква.
Метою покарання є не тільки кара за скоєний злочин, але й попередження нових злочинів, сприяння формуванню у засуджених такої життєвої позиції, яка надасть їм можливість повернутися до суспільства.
Досягнення цієї мети неможливе без активної підтримки громадськості, і це є одним з головних принципів кримінально-виконавчої політики, який закріплений у статті 9 Виправно-трудового кодексу України. Теза про участь громадськості у виправленні та перевихованні засуджених, безумовно, не є новою. В минулі роки було широко розповсюджено шефство трудових колективів над виправно-трудовими колоніями, функції громадського контролю за їх діяльністю здійснювали спостережні комісії. Але часи змінюються і зазначені форми не завжди відповідають вимогам сучасного дня.
Переосмислення практики виконання кримінальних покарань та процеси демократизації у кримінально-виконавчій системі, що у зв’язку з цим відбулися, зробили місця позбавлення волі більш відкритими для громадськості.
Якісно новим моментом у процесі громадського контролю є діяльність правозахисних організацій. Взаємовідносини кримінально-виконавчої системи України з правозахисними організаціями вже пройшли шлях від протестної форми, загальної критики існуючої системи виконання покарань до конструктивного співробітництва.
Департамент тісно співпрацює з Міжнародним фон-дом "Відродження" у виконанні програми "Сприяння реформуванню пенітенціарної системи в Україні", яка підтримує реалізацію громадських ініціатив, спрямованих на забезпечення процесу реформування пенітенціарної системи в Україні в напрямку її гуманізації, відповідності до міжнародних стандартів, більшої прозорості, підвищення рівня професійної підготовки працівників системи .Департаментом, Фондом та Інститутом "Відкритого суспільства" (Будапешт) підписаний спільний Меморандум, який передбачає взаємодію у конкретних напрямках та здійснення заходів, які сприятимуть позитивним змінам у діяльності установ Департаменту, розвитку їх співпраці з неурядовими організаціями.
В 2000 році Фондом проведений конкурс проектів, в якому взяли участь 36 неурядових організацій. За рекомендаціями Державного департаменту підтримано 14 конкурсних проектів, з яких 10 реалізується безпосередньо в установах виконання покарань Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Львівської, Одеської, Полтавської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей. Завдяки співробітництву у межах програми Міжнародного фонду "Відродження" в більшості регіонів склалося конструктивне співробітництво органів та установ виконання покарань з громадськими організаціями
Важливим чинником морального відродження засуджених є релігійний світогляд, тому в установах виконання покарань створюються умови для поширення участі у процесі виховання засуджених священнослужителів. За останні роки у всіх установах для віруючих різних віросповідань відкриті молитовні кімнати, , а в деяких — каплиці. Сьогодні із віруючими засудженими працюють представники більш ніж 25 релігійних організацій.В обладнанні молитовних кімнат значну допомогу надають священнослужителі. Можна стверджувати, що у сфері виконання покарань у вигляді позбавлення волі визначився новий вид суспільно-правових відносин, які проявляються в реалізації прав засуджених на свободу світогляду та віросповідання. Суб’єктами цих відносин є засуджені, релігійні організації та адміністрація органів, які виконують покарання.
У світлі сучасних тенденцій використання новітніх соціальних технологій актуальності набуває питання удосконалення процесу адаптації до життя в умовах вільного суспільства. У цьому аспекті дуже важлива взаємодія із службою зайнятості, органами внутрішніх справ. Досить значний внесок у справу виправлення та сприяння процесу соціальної адаптації засуджених вносить взаємодія Департаменту та Українського Державного Центру соціальних служб для молоді. Робота ця проводилась, насамперед, з неповнолітніми засудженими, але ж зараз між Департаментом і Центром укладено Угоду про реалізацію Програми соціального супроводу молоді, яка відбуває покарання та звільняється з місць позбавлення волі.
За допомогою громадськості в ряді регіонів (в містах Харкові, Донецьку, Житомирі, Луганську, Чернігові, Львівській області та Автономній Республіці Крим) створюються центри і фонди соціальної адаптації. Проте створення єдиної цілісної системи постпенітенціарної опіки потребує об’єднання зусиль громадськості та державних органів. Прийняття відповідної державної програми опіки - це справа майбутнього.
Важливою складовою процесу реформування кримінально-виконавчої системи вважаємо об’єктивне інформування про її діяльність та проблеми широкого кола громадськості. Сподіваємося, цьому певною мірою буде сприяти видання Бюлетеню.