Русифікація чи ідіотизм?

Мені особисто і декільком знайомим на початку грудня прийшлося стикнутися з фактами тиску з боку рахівників в "мовному" питанні. До офіційного початку перепису (5 грудня) рахівники проводили так званий "ознайомчий" перепис, під час якого завітали і до мене. В суботу, 1 грудня рахівниця з моїх слів переписала дані в якийсь зошит і тільки після нагадування-прохання погодилась завітати до мене під час офіційного перепису з нормальними бланками анкет та заповнити їх у моїй присутності. Більше того, якщо основна кількість моїх відповідей на запитання була сприйнята нормально, то коли дійшло до питання "Ваша рідна мова?" і жінка почула у відповідь "українська", вона тричі перепитувала, чому з нею я розмовляю російською, чи взагалі знаю українську і "настаиваю ли я на такой формулировке". В її зошит мою рідну мову було записано і думаю, що і в офіційній анкеті теж буде "українська". Але подібні "наїзди" з боку рахівників в Маріуполі не поодинокі, що дає привід говорити про якусь систему. Місцеві організатори перепису заперечують будь-які звинувачення в спробах русифікації, але було б наївно надіятись, що вони визнають ці факти. Окрім "національно-мовних" особливостей цього перепису багато питань виникає з приводу самої процедури перепису. Випадки, коли вже після 5 грудня дані громадян заносять не в офіційні бланки анкет, а в якісь зошити (тобто виникає питання, чи буде ця інформація правдиво відображена в результатах перепису), набувають масового характеру.