Нестерпна повинність ритуалу
24.11.2008
...Не суть важливо чи називається трагедія геноцидом чи ні, чи всі члени ООН це визнають чи ні. Це скоріше питання моральної помсти, причому помсти вічної жертви. Це інше питання. Важливо усвідомити трагедію – і не лише Голодомору, зрозуміти весь її жах і змиритися з безповоротністю минулого. Лише переживши сум, можна йти вперед, щоб майбутнє не було вічно вчорашнім. Мусимо запалити в суботу свічку. Згадати, попрощатися – щоб жити: сумувати за трагічним і гордитися за героїчне минуле, умиротворити теперішнє і реалістично творити майбутнє.