Архів ХПГMenu

Моніторинговий візит до ДУ «Житомирська виправна колонія № 4»

06.08.2021 | Ганна Овдієнко, Павло Шваб, Максим Ревякін | khpg.org

1. Загальна інформація

23 липня 2021 року моніторингова група ХПГ у складі Максима Ревякіна, Павла Шваба та Ганни Овдієнко відвідали Державну установу «Житомирська виправна колонія № 4». Ця колонія розташована в місті Житомирі, неподалік від центрального місцевого автовокзалу. Установа функціонує з 1933 року та займає досить велику площу, що є незвичним для установи виконання покарань, що міститься в густозаселеному районі міста. Це колонія середнього рівня безпеки для чоловіків, вперше засуджених до позбавлення волі за скоєння тяжких та особливо важких злочинів. Планова наповненість установи – 1 240 осіб, на день візиту в установі відбувало покарання 937 засуджених. Треба зазначити, що у зв’язку з масовим закриттям установ виконання покарань в останні два місяці до колонії прибуло більше 200 засуджених, що вже призводить до перенаселення житлових відділень – навіть за неповного заселення колонії.

За штатним розписом у колонії передбачено 243 посади персоналу адміністрації, та фактично заповнено 206 штатних одиниць. Монітори відмічають, що пропорція 1 представник адміністрації на 5 засуджених є вкрай недостатньою для підтримання дисципліни та правопорядку в установі, адже в середньому, в інших установах виконання покарань, така пропорція складає 1 до 2, 1 до 3. Однак треба зазначити, що навіть за таких складних умов адміністрації установи вдається підтримувати порядок на достойному рівні. Моніторам незрозумілі дії Міністерства юстиції, яке, закриваючи колонії та направляючи засуджених до інших установ (як правило, з декількох законсервованих до одної діючої), не збільшує штатну чисельність персоналу в тих установах, куди переводяться ці засуджені.

На вході до колонії моніторам провели температурний скринінг та безперешкодно допустили на територію. На КПП установи була ємність для дезінфікуючої речовини, однак сама дезінфікуюча речовина в ємності була відсутня – як при вході до установи, так і при виході з неї.

За поточний рік з установи умовно-достроково звільнилося 129 осіб, що доволі дивно та суперечить загальній практиці звільнення осіб, які засуджені за тяжкі або особливо тяжкі злочини.

2. Житлові приміщення

Житлові приміщення розташовані в будівлях, які були збудовані в першій половині XX століття. У зв’язку із відсутністю планових реконструкцій та капітальних ремонтів протягом останніх 30 років ці приміщення перебувають у занедбаному стані. Адміністрація, за значної фінансової допомоги Мінюсту, що нехарактерно для більшості відвіданих моніторинговою групою установ, підтримують приміщення в задовільному стані. Наприклад, нещодавно було капітально відремонтовано покрівлі у двох відділеннях на загальну суму близько 1 млн. гривень.

В установі функціонує 8 відділень, немає жодного законсервованого. Всі відділення барачного типу. В середньому в кожному відділенні проживає 100–110 засуджених. В усіх відділеннях застарілий ремонт, вікна завішані ганчір’ям. Спальна зона велика та простора, однак увесь цей простір займають старі залізні ліжка. До того ж, близько половини цих ліжок – двоповерхові, а деякі ліжка стоять впритул одне до одного. Це порушує право засуджених на приватність та суперечить Європейським пенітенціарним правилам. У приміщенні задушно, відчувається специфічний запах. У відвіданих відділеннях відсутні баки із питною кип’яченою водою. Представники адміністрації не змогли надати вагомі пояснення такої відсутності, натомість наголосили, що засуджені могли використати бак у своїх цілях, а саме під час виконання ремонтних робіт.

У деяких кімнатах проводяться ремонтні роботи.

У деяких відділеннях на стінах та стелі видніються сліди минулих затоплень та плісняви.

У житлових відділеннях є графік дезінфекції.

Санітарні вузли подекуди обкладені кахлем, який частково побитий. У санітарних вузла встановлена рукомийна система радянських часів, також засуджені власноруч облаштували душ. Туалети також перебувають у напіваварійному стані, на стінах є сліди минулих затоплень та плісняви. Також туалети розділяють невисокі стінки, подекуди відсутні туалетні дверцята, що порушує право засуджених на приватність під час здійснення санітарних та гігієнічних процедур.

У кімнатах прийому їжі є холодильник, микрохвильовка, електричний чайник та інше кухонне начиння.

3. Лазне-пральний комбінат

У роздягальні лазні є куточок фельдшера без жодного устаткування, який позначений лише табличкою. За словами адміністрації, кожного разу вони приносять стіл та стілець для огляду фельдшером наявності тілесних ушкоджень без будь-якого відгородження цього місця від іншої частини роздягальні. Монітори відзначають, що під час такого огляду не дотримуються мінімальні умови приватності. Такий огляд мав би проводитися в окремій кімнаті.

Душові кабінки відгороджені одна від одної пластиковими стінками, є килимки, але на час візиту були відсутні шторки. Проте представники адміністрації запевнили, що вони як раз перебували на дезінфекції.

У пральні використовуються як старі, так і нові пральні машинки. За словами адміністрації, їхньої потужностей достатньо для задоволення потреб установи.

4. ДІЗО/ПКТ

На момент візиту в ДІЗО відбувало дисциплінарні стягнення вісім осіб, у ПКТ не перебувало жодної особи. З початку року в ДІЗО відбувало дисциплінарні стягнення 129 осіб, у ПКТ – жодної. Матеріальні умови в камерах дисциплінарного ізолятору були задовільними. Стіни білилися досить давно, на них є ознаки грибка. Встановлені металопластикові вікна, які відкриваються не в усіх камерах, що створює підвищену вологість та сирість у тих камерах, де вікна не відкриваються. Під час візиту ліжка в камері були пристебнуті до стінки. Пристібати ліжка засуджених змушує адміністрація, користуючись наказом для службового користування № 30/5. На жаль, цей наказ не є публічним і поширюється лише на представників адміністрації. Цей наказ жодним чином не має обмежувати права засуджених, які не можуть з ним ознайомитися, та не повинен ними виконуватися. Маленьких двох лав біля стола явно недостатньо, щоб розмістилися п’ять осіб, на які розрахована камера.

Туалети відгороджені невисокою стінкою без дверцят та перебувають у занедбаному стані.

Прогулянкові дворики обладнані лавою та спортивним знаряддям.

5. Їдальня та кухня

На момент візиту на кухні готувався обід. Монітори скуштували обідні страви та відмічають їхні прийнятні органолептичні якості. Потужностей кухні вистачає для забезпечення належного харчування всіх засуджених.

Монітори відмічають, що засуджені, які працюють на кухні, взагалі не отримують заробітної плати, оскільки адміністрація установи залучає їх безоплатно відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України. Це пов’язано із відсутністю фінансування штатних одиниць працівників кухні Міністерством юстиції.

Засуджені мають санітарні книжки.

Обідня зала велика. На вході розміщені рукомийники без рушників та мила в дозаторах. Адміністрація запевнила, що адміністрація заповнює дозатори перед прийманням їжі.

6. Медична частина

За штатним розписом у медичній частині має працювати 16 працівників, однак на сьогоднішній день працевлаштовано лише 12. Відсутній лікар-інфекціоніст та фельдшери. За словами начальника медичної частини, установа повністю забезпечена ліками. Більше того, в установі за загальною практикою не приймаються передачі з лікарськими препаратами від родичів. Начальник медичної частини вважає це зайвим. Тому в установі не ведеться відповідна медична документація, яка повинна бути в кожній медичній частині ЦОЗ ДКВС відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров’я № 1348. Також установа забезпечена тест-системами на коронавірус, а також швидкими тестами на ВІЛ та гепатит. Водночас, за словами начальника, з початку року не проводяться тести на СД4 клітини через відсутність картриджів для лабораторного обладнання.

У стаціонарі установи не перебувало жодної особи. Моніторам це здалося дивним для колонії, в якій відбуває покарання майже тисяча осіб. Начальник медичної частини повідомив, що в установі взагалі не має бути стаціонару, а медична частина представляє собою амбулаторно-поліклінічне відділення. Для моніторів це також прозвучало дивно, оскільки відповідно до чинного законодавства при медичних частинах створюються саме стаціонари.

За поточний рік в установі було зафіксовано дванадцять випадків травмування засуджених, що також виглядає дивно для такої великої установи. За рік в установі померло чотири засуджених. Жоден засуджений не був звільнений від відбування покарання за хворобою. Більше того, в установі відсутня лікарсько-консультативна комісія.

За поточний рік засуджені п’ять разів госпіталізувалися до лікарень МОЗ.

За час пандемії на коронавірусну хворобу захворіло 7 засуджених.

Монітори оглянули кабінет стоматолога. Під час спілкування той повідомив, що в середньому приймає від 5 до 7 засуджених. Стоматолог продемонстрував наявний пломбувальний матеріал, що вже закінчувався. Лікар зазначив, що такий матеріал у дефіциті.

7. Крамниця

Ціни в крамниці сильно відрізняються від цін роздрібної торгівлі. Так, наприклад, чорний перець горошком у колонії коштує 11 гривень за упаковку, коли середньоринкова ціна складає 5 гривень 50 копійок; сірники в крамниці установи коштують 1 гривня 10 копійок за одну пачку, коли середньоринкова ціна – 60 копійок; кетчуп «Лагідний» у крамниці – 19,90 гривень, середньоринкова ціна – 11,50 гривень; чистильний порошок «Гала» в крамниці – 28,60 гривень, середньоринкова ціна – 17,70 гривень.

Монітори наголошують, що націнка майже на 100 відсотків від середньоринкової ціни продукту неприпустима для такої соціально незахищеної групи, як засуджені, що в більшості своїй не працюють через відсутність робочих місць, а ті з них, які працюють, отримують мізерні гроші, з яких ще й утримуються 50 відсотків відрахувань.

8. Виробництво

За словами адміністрації, виробництво представлено деревообробкою. Однак монітори не змогли отримати повну інформацію про виробництво. Директор підприємства проігнорував прохання моніторів та адміністрації установи бути присутнім під час перевірки підприємства. Під час спілкування працюючі засуджені не змогли відповісти про характер договірних відносин із підприємством (трудові чи цивільно-правові), про систему оплати праці та її розмір. Деякі засуджені явно плутались у відповідях на ці запитання та суперечили самі собі.

За поясненнями монітори мали намір звернутися до директора виробництва, якого були змушені чекати більше сорока хвилин. З’явившись, директор підприємства відмовився надати запитувану інформацію, яку монітори мають право безперешкодно, за усним запитом, отримувати відповідно до ст. 24 КВК України. У зв’язку з цим монітори мають цілком істотні підозри, що на підприємстві грубо порушуються трудові права засуджених і деякі з них працюють без належного оформлення трудових відносин із підприємством.


Проєкт ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»

X



 

забув пароль

реєстрація