Архів ХПГMenu

Відкритий лист до Прем’єр-Міністра України Дениса Шмигаля та співробітників ДКВС України

03.03.2021 | Олег Дука | www.facebook.com

Шановний пане Прем’єр-Міністре!

Шановні колеги з Державної кримінально-виконавчої служби України та Пробації!

Легковажні реформи у пенітенціарній системі дісталися й моєї сфери – відомчої освіти персоналу установ виконання покарань та пробації. Міністерство юстиції вирішило ліквідувати Білоцерківський центр (раніше училище) підвищення кваліфікації персоналу ДКВС.

Суть реформи: ліквідувати Білоцерківський центр, включивши до складу Чернігівської Академії ДПтС, що автоматично підпорядкує його Міністерству освіти. Разом з нашим Центром, одним махом хочуть ліквідувати і підпорядкувати Чернігівській академії ще два таких центри у Хмельницькому та Кам’янському.

Цю реформу просуває заступник Міністра Віталій Василик, якого раніше звільнили з посади заступника Міністра по пенітенціарній системі. Хто не знає, пана Василика «не повністю» звільнили, а призначили заступником Міністра з питань навчальних закладів ДКВС. І ось перший за майже рік його роботи результат – ліквідація трьох ключових навчальних закладів ДКВС та підпорядкування їх МОНу.

Для розуміння: заступник В. Василик за майже рік перебування на новій посаді, на якій він відповідає за всього 4 навчальні заклади, жодного разу не відвідав наш Білоцерківський центр! Але хоче його ліквідувати.

Зате він регулярно відвідує Чернігівську академію, адже близько спілкується з її ректором Тогочинським. Там вони виносили план – ліквідувати навчальні центри ДКВС, включити їх до складу Академії та підпорядкувати МОНу. Міністр не зміг відмовити Василику та погодив відповідний проєкт розпорядження Кабміну.

Чому передача навчальних центрів ДКВС до МОНу та Чернігівській академії є помилкою?

Можливо, Ви чули, що ця Академія займає чи не найнижчі показники в Україні за балами правничого ЗНО.

Академія сама застрягла у болоті, а тепер хоче потягнути за собою ще й навчальні центри ДКВС. Адже, окрім фінансової сторони питання, справжня причина реорганізації Центру полягає в тому, що Академія не може набрати достатню кількість студентів, щоб виконати ліцензійні вимоги МОНу і надалі готувати бакалаврів та магістрів. Іншими словами, туди особливо не хочуть йти вчитися, тому щоб «добрати» необхідну кількість студентів, вирішили підпорядкувати собі відомчі навчальні заклади.

Тоді як Білоцерківський центр готує близько 2000 співробітників на рік, Чернігівська академія готує близько 200 чоловік. І це при тому, що бюджет Академії близько 100 млн. грн, а бюджет Центру – 22 млн.

Річ у тому, що для підготовки одного курсанта в Академії йде кілька років (вони готують бакалаврів, магістрів і навіть вчених!). А для підготовки у Центрі – декілька місяців, адже йдеться про швидку первинну чи вторинну спецпідготовку людей, які вже мають досвід/освіту. При цьому всьому в ДКВС, в СІЗО та колоніях зараз критичний некомплект кадрів рядового складу. А такі кадри готують саме навчальні центри ДКВС, а не Академія.

Міжнародний стандарт тюремної освіти полягає в тому, що кадри пенітенціарної системи мають готувати відомчі тренінгові центри. Адже вони є більш динамічними у реагуванні на потреби системи. Ну не потрібно роками вчити кілька сотень тюремних магістрів! Які, до того ж, потім часто не йдуть працювати в ДКВС. При цьому в Україні через плинність персоналу на службу в установах виконання покарань часто заступають співробітники, які не пройшли жодного навчання! Серед них є такі, хто несе службу зі зброєю. Тобто ми не встигаємо готувати навіть молодших інспекторів за місяць, а тепер нам доведеться готувати ще й бакалаврів по кілька років.

З цього приводу Міністрові юстиції надіслала офіційний висновок Рада Європи. Вона наголосила, що майбутнє відомчої освіти – за тренінговими центрами, а не вищою «тюремною» освітою. Про це на минулому тижні заступнику Василику прямо говорив Президент Європейського комітету з запобігання катуванням Микола Гнатовський під час міжнародного заходу по відомчій освіті в Україні. Про це Міністрові тлумачили вже всі міжнародні партнери, які активно співпрацюють з Білоцерківським центром, але теж безрезультатно – він не чує.

Я намагався потрапити на зустріч з Міністром, але він мене навіть не прийняв. Я писав йому листи – теж безрезультатно. Тобто рішення про долю навчального центру, де працює 90 співробітників і навчається щороку близько 2 тис. працівників системи та пробації, приймалося заступником Василиком та Міністром без жодних консультацій з нами та навіть без відвідування нашого Центру.

Шановні колеги з ДКВС! Це пост відчаю. На кону, без перебільшень, доля всієї відомчої освіти та майбутнє нашої пенітенціарної і пробаційної системи. Тому звертаюся до Вас з цим повідомленням. Прошу проявити солідарність та поширити його у себе на сторінці, серед знайомих, серед родичів.

Шановний пане Прем’єр-Міністре, прошу не допустити прийняття відповідної постанови КМУ та руйнування відомчої освіти ДКВС України.

З повагою та надією на Вас

Олег Дука,
начальник Білоцерківського центру підвищення кваліфікації персоналу ДКВС України, полковник внутрішньої служби, кандидат педагогічних наук


Фото з фейсбуку Олега Дуки

X



 

забув пароль

реєстрація