Фото з сайту European Prison Litigation Network
Організації, що підписали це звернення і які займаються захистом права ув’язнених на здоров’я, стурбовані відсутністю готовності пенітенціарних адміністрацій до ситуації швидкого поширення коронавірусу на континенті, а також, у більшості країн, відсутністю розгляду конкретної ситуації з в’язницями в національних планах забезпечення готовності і в системах реагування на інциденти у сфері охорони здоров’я. Вони нагадують, що понад 1,5 млн людей утримуються у в’язницях на континенті у кожен окремо взятий день і що, відповідно до міжнародних угод, держави зобов’язані вживати необхідних заходів для захисту життя і здоров’я тих, кого вони утримують під вартою.
Спостережувані недоліки становлять загрозу не тільки для ув’язнених і співробітників, які працюють в установах, а й для населення в цілому. [1] Тюрми, як правило, вважаються за підсилювачів поширення інфекційних захворювань. [2]
Попри те, що рівень схильності до кризи в галузі охорони здоров’я сильно різниться в різних країнах через значні відмінності в характеристиках пенітенціарних систем і в ефективності національних лікарняних систем, видається, що в цілому питання про пенітенціарну систему надто широко ігнорується на європейському рівні, у той час коли в’язниці є місцями з високим ризиком заражень. До того ж, у деяких країнах виникає спокуса вжити заходів щодо ізоляції ув’язнених від решти населення, ігноруючи права затриманих і їхніх родичів і ризикуючи перешкодити дотриманню населенням інструкцій з охорони здоров’я.
Враховуючи фактори ризику в тюремному контексті, НУО, що підписали це звернення, попереджають відповідні міжнародні організації, перш за все ВООЗ і Раду Європи, про серйозні недоліки, які спостерігаються на місцях, і нагально закликають їх чинити тиск на уряди з метою якнайшвидшого запровадження спеціальних заходів у сфері охорони здоров’я і звільнення з ув’язнення.
Ще раз: Національні ситуації сильно контрастують, і те, що описане в цій заяві, не слід інтерпретувати як відображення єдиної ситуації. Проте, з огляду на невідкладність ситуації, можна підкреслити серйозність наслідків, які можуть виникнути в результаті нездатності впоратися зі спалахом коронавірусної інфекції в тюрмах, і нагальну необхідність негайної дії міжнародних організацій з метою перенаправлення національної політики держав на цей напрямок.
1. Тюрми є середовищем високого ризику для передачі інфекційних захворювань
1.1. Умови утримання і організації пенітенціарних установ. Ув’язнені постійно перебувають у стані змішаності, хай то буде у камерах, у санітарних приміщеннях, під час прогулянок, у майстернях, у залах очікування медичних підрозділів тощо. Усі аспекти тюремного життя включають переміщення ув’язнених у групах у більш-менш великій кількості. Приміщення часто погано провітрюються. У багатьох європейських країнах ця ситуація ускладнюється регіональною або національною проблемою переповненості в’язниць. [3] З цього погляду, ризики поширення інфекції в пенітенціарних системах колишнього СРСР особливо значні:
I. кількість ув’язнених там особливо велика;
II. слідчі ізолятори часто переповнені та організовані як колективні камери, у той час як виправні установи в основному організовані в казармах, у яких містяться по 80–150 ув’язнених, якщо не більше;
III. після засудження ув’язнені перевозяться по кілька тижнів або навіть місяців у призначені їм виправні установи. Ці перевезення здійснюються в жахливих гігієнічних умовах і включають багаторазові зупинки в установах, розташованих уздовж маршруту.
1.2. Населення, що наражається на високий ризик інфекційних захворювань і стикається зі серйозним фактором ризику розвитку коронавірусної інфекції. Зокрема, кількість хворих на туберкульоз у європейських в’язницях у 30 разів вища, ніж серед населення в цілому. [4] Тюремне населення Європи старіє швидкими темпами. [5]
1.3. Тюремна система охорони здоров’я, яка часто не працює. Незважаючи на те, що рівень розвитку тюремної медицини сильно різниться між країнами, організація догляду в тюрмах ніколи не розрахована на кризову ситуацію. Ще більш критичним є той факт, що у багатьох країнах Східної Європи медичні структури часто недообладнані, недоукомплектовані персоналом і не здатні адекватно справлятися зі звичайним тягарем звичних захворювань. Мало того, вони, як правило, страждають через дуже поганий зв’язок із загальною системою охорони здоров’я, що призводить до значних затримок. Майже в усіх країнах часто виникають проблеми через відсутність можливості ескорту.
2. Порадник ВООЗ із заходів захисту від поширення COVID-19 майже не застосовується в тюрмах
ВООЗ надала державам порадник із заходів громадської охорони здоров’я, які можуть уповільнити передачу й поширення COVID-19. [6] Багато держав вжили заходів щодо заборони зібрань, закриття більшості закладів, відкритих для публіки, і навіть щодо введення карантину для всього населення. Хоча стосовно цього ситуація не в усіх країнах однакова, слід зазначити, що заходи, рекомендовані ВООЗ, здебільшого не застосовуються в тюрмах. [7]
2.1. Скорочення контактів ув’язнених з родичами: найбільш поширена відповідь тюремної адміністрації.
Національні органи влади, як правило, обмежуються наданням інформації про вірус і обмеженням контактів ув’язнених із зовнішнім світом. [8] Деякі, як у Франції, скасували проведення колективних заходів у тюрмах. Однак ці заходи не сприяють адекватному зменшенню ризиків зараження, яке також може бути викликано новоприбулими ув’язненими, вивезенням ув’язнених у суди, персоналом, що працює в тюрмі тощо.
Ці заходи можуть мати небажані наслідки: тюремне середовище особливо сприяє поширенню чуток. Закриті системи особливо вразливі для неправдивої інформації/міфів, які можуть поширюватися з уст до уст або через Інтернет. Ізоляція тюремного середовища, яка посилюється, збільшує вплив чуток. [9]
2.2. Збереження регулярності перегрупування людей – сприятливе середовище для поширення вірусу. На теперішній час ув’язнені, як правило, як і раніше стикаються із численними й рутинними ситуаціями скупчення людей, пов’язаними з перекликом, роботою, прийняттям душу тощо. Тюремний персонал щодня контактує з великою кількістю ув’язнених, проводить особисті обшукування та обшукування камер.
2.3. Невиконання необхідних заходів. Також з цього погляду влада, схоже, не враховує ризики внутрішнього поширення в тюрмі. Ув’язнені часто не в змозі дотримуватися інструкції з гігієни рук. Маски для людей з симптомами або для медичного персоналу недоступні. [10] Чищення приміщень проводиться у звичайних умовах. [11]
3. Дії при виявлених випадках зараження COVID-19
Лаконічність поширених планів готовності та реагування в тюрмах або навіть відсутність будь-якої публічної інформації з цього питання вказує на те, що тюремні медичні служби на даному етапі не були підготовлені до притоку випадків COVID-19. З огляду на серйозні збої відповідних служб у лікуванні поширених патологій у звичайний час, недостатня готовність передбачає імпровізоване та, отже, потенційно хаотичне ведення випадків COVID-19.
3.1. Протокол лікування та співпраця з цивільною медициною. У більшості країн не було ніякої інформації про протоколи лікування, що визначають розподіл ролей між тюремною медициною та цивільною медициною.
3.2. Можливості пенітенціарних медичних установ. За винятком [12] декількох країн, за доступними заявами, будь-якого посилення медичних підрозділів персоналом та обладнанням, особливо респіраторним обладнанням, не відбувається. Схоже, порадник для медичних працівників щодо COVID-19 і важких гострих респіраторних інфекцій не поширювався.
3.3. Перевезення і перебування затриманих пацієнтів у лікарні. Не повідомлялося про збільшення чисельності медичного персоналу; також не був наданий супровід для доставки пацієнтів з Covid-19 у цивільні лікарні. Ніяких регулюючих заходів для полегшення безпечного переміщення й перебування пацієнтів у стаціонарі, певно, не передбачалося.
4. Заходи, що загрожують дотриманню основних прав
Деякі країни вжили або мають намір ужити радикальних заходів із обмеження контактів ув’язнених з рештою світу. Деякі країни ухвалили рішення повністю припинити сімейні візити, інші запровадили жорсткі обмеження в цій сфері. Деякі держави передбачили компенсаційні заходи, як от розширення можливостей телефонного або відеоконференцзв’язку.
Кілька експертів ООН і Ради Європи закликали держави уникати надмірного застосування заходів безпеки у відповідь на спалах коронавірусу. Коли йдеться про в’язниці, НУО «Міжнародна пенітенціарна реформа» нагадує про вимоги необхідності і пропорційності заходів, що обмежують права відвідування в цьому контексті.
Хоча обмеження на контакти із зовнішнім світом можуть бути виправдані там, де вони сурозмірні ризикові й супроводжуються адекватними компенсаційними заходами, слід підкреслити, що закриття в’язниць само по собі підвищує ризик жорстокого поводження, особливо у кризових і панічних ситуаціях. Обмеження щодо відвідувань і заходів неминуче призведуть до виникнення ситуацій великої напруженості. Тюремні адміністрації зіткнуться з безпрецедентним тиском. Якщо заходів з надання надзвичайної допомоги не буде вжито оперативно, особливо в тому, що стосується числа затриманих, то вони можуть зіткнутися з ситуаціями, з якими дуже важко впоратися.
Крім того, вкрай важливо, щоб Національний превентивний механізм (НПМ) зберігав своє право на доступ до в’язниць, і щоб ув’язнені мали можливість зв’язатися з ним телефоном за дотримання відповідних умов конфіденційності.
5. Негайне втручання на міжнародному рівні
Підписанти закликають міжнародні урядові організації повною мірою враховувати як основний ризик для здоров’я, пов’язаний з поширенням COVID-19 у тюрмах, так і інертність, проявлену державами, і, отже, вжити заходів для забезпечення того, щоб держави діяли ефективно і з повною повагою до основних прав осіб, які перебувають під вартою.
5.1. Заходи щодо профілактики, раннього виявлення та контролю COVID-19. Міжнародні організації повинні діяти швидко, щоб змусити держави розробити необхідні плани запобігання та реагування. ВООЗ має відігравати свою провідну роль у цій сфері й надавати підтримку владі в підготовці та реагуванні. У той же час технічної підтримки недостатньо і ВООЗ та відповідні органи Організації Об’єднаних Націй і Ради Європи повинні використовувати весь свій вплив, щоб змусити держави виконувати свої міжнародні зобов’язання щодо захисту життя і здоров’я осіб, що утримуються в ув’язненні.
5.2. Уникнути поширення СOVID-19 шляхом значного скорочення кількості ув’язнених. Яких би заходів не вживали тюремні адміністрації для адаптації до життя в місцях позбавлення волі, конфігурація приміщень і організація в’язниць явно не дозволяють здійснювати профілактичні заходи і, зокрема, соціальну дистанцію. Якщо не буде явного скорочення числа ув’язнених, вірус буде швидко поширюватися в установах, а в’язниці й медичні служби будуть перевантажені. Національна влада повинна оцінити наслідки і вжити термінових заходів для серйозного скорочення числа людей, які перебувають під вартою. Щодо цього органи Ради Європи, і зокрема Комітет міністрів, Генеральний директорат з прав людини і дотримання законності, Комітет з питань запобігання катуванням (КПК) та Комісар з прав людини, які відіграють важливу роль у визначенні пенітенціарної і тюремної політики, повинні швидко ухвалити рекомендації, щоб змусити держави зробити ці рішучі кроки. Держави мають у своєму розпорядженні широкий спектр заходів, які можуть привести до швидких наслідків: від керівних принципів кримінальної політики, наданих органам прокуратури, до виняткових заходів помилування та амністії. Вкрай важливо, щоб таким чином на європейському рівні було дано дуже швидкий імпульс для керівництва національною політикою.
5.3. Контролювати дотримання основних прав. Механізми контролю за дотриманням основних прав повинні вживати виняткових організаційних заходів з тим, щоб вони могли повною мірою грати свою роль. Зокрема, Європейський суд з прав людини повинен зміцнити свою здатність розглядати запити про застосування тимчасових заходів відповідно до правила 39 Регламенту Суду. Це дуже часто необхідно і за звичайних часів у деяких країнах, як от Росія або Україна, для отримання догляду, необхідного для захисту життя. Цілком імовірно, що кількість обґрунтованих запитів значно зросте незалежно від того, чи стосуються вони допомоги, необхідної у випадках COVID-19, або патологій, які не покриваються через перевантаження тюремних медичних служб або відсутності ескортів. Мало того, з юридичних або практичних причин гостро постане необхідність доступу ув’язнених до їхніх адвокатів або НУО. На додаток до продовження термінів направлення справи Суд повинен ухвалити практичні інструкції, які адаптують формальні вимоги, що випливають із статті 47 Регламенту Суду. Інші відповідні органи Ради Європи повинні організувати моніторинг заходів, яких уживають держави для боротьби з пандемією.
Оригінальний текст російською мовою на сайті European Prison Litigation Network
Організації, що першими підписали звернення
European Prison Litigation Network – EPLN
Eurasian Network of People who use Drugs – ENPUD
Helsinki Foundation for Human Rights (Poland)
Altro Diritto (Italy)
Promolex (Republic of Moldova)
Antigone (Italy)
Belgian Bar (French and German speakers bars) – Avocats.be (Belgium)
Kharkiv Human Rights Protection Group – KHPG (Ukraine)
Ukrainian Human Rights Institute (Ukraine)
Bulgarian Helsinki Committee (Bulgaria)
Фонд Общественный Вердикт (Russia)
Русь Сидящая (Russia)
Ban Public (France)
Observatoire International des Prisons – Section Francaise (France)
Prison Archive/Strafvollzugsarchiv e.V. (Germany)
AIDS Foundation East West (Netherlands)
Правовая Основа (Russia)
Международная Правозащитная Группа Агора (Russia)
Зона Права (Россия)
Association for Human Rights of Andalusia (Spain)
Iridia – Center for the Defense of Human Rights (Spain)
Centre de la protection internationale (France/Russia)
Сибирь без Пыток (Russia)
Человек и Закон (Russia)
Уральская Правозащитная Группа (Russia)
Civil Activists (Russia)
Tatort Zukunft (Germany)
Kosova Rehabilitation Centre for Torture Victims – KRCT (Kosovo)
Avocats sans Frontieres – ASF (Belgium)
La Ligue des droits humains – Section belge (Belgium)
Украинское единство (Украина)
HPLGBT (Украина)
«Новая Жизнь» (Россия)
«Всеукраинская Лига «Легалайф» (Украина)
Захид шанс (Украина)
Инициативная группа «PULS» (Молдова)
Гражданин Н. (Россия)
Форум ЛУН (Россия)
Только вперед, Россия
Ukrainian Helsinki Human Rights Union (Ukraine)
Виноски
[1] WHO, Prison and Health, Genève, 2014.
[2] The Lancet, HIV and related infections in prisoners, Sep 10, 2016 Volume 388 Number 10049p1025-1128, e2-e3.
[3] Prison population brief. See also CoE, White Paper on Prison Overcrowding, CM(2016)121-add3.
[4] WHO Europe, Good practices in the prevention and care of tuberculosis and drug-resistant tuberculosis in correctional facilities (2018).
[5] For instance, a report by Public Health England (PHE) showed that the proportion of people in prison aged 50 or older has increased by 150 per cent between 2002 and 2017.
[6] https://www.who.int/emergencies/diseases/novel-coronavirus-2019/technical-guidance
[7] In France, the National Preventive Mechanism stated on 16 March that the safety of persons in remand detention centres was no longer guaranteed and that the administration will therefore fail in its obligation to protect the persons under its control if it does not take the necessary measures as a matter of urgency. It called for a reduction in the prison population by encouraging prison exits and limiting entries.
[8] In addition to visitations restrictions, the Irish Prison Service planned on a number of contingency measures to reduce the number of people in custody in a controlled manner.
[9] In Italy the lack of medical information and miscommunication resulted in panic and false myth.
[10] For instance, hydroalcoholic gel is prohibited for detainees.
[11] In Italy, according to the NGO l’Altro Diritto, ombudsmen have expressed high concerns for the lack of masks, gloves or sanitizer. In Belgium, the guidelines for the management of suspected or actual cases of contamination recall the shortage of means of protection (masks, disinfectant gel) and recommend their use only when necessary.
[12] In Moldova, the texts dated 12 March foresee the supply of equipment stocks (protective masks, multifunctional electronic thermometers, etc.), medicines, biodistructive preparations, etc.
Проєкт ЄС «Чинимо опір катуванням, жорстокому поводженню та безкарності в Україні»