Архів ХПГMenu

Моніторинговий візит до Веселівського виправного центру № 8

31.08.2019 | В. Глущенко, Т. Беспала, Г. Овдієнко | khpg.org

27 серпня 2019 року моніторингова група ХПГ здійснила візит до Веселівського виправного центру № 8. Ця установа розташована в с. Озерне Веселівського району Запорізької області, на значній відстані від основних транспортних розв’язок. Тож недивно, що родичі засуджених до установи приїжджають рідко, а самі засуджені мріють перевестися до інших установ, що розміщені ближче до «цивілізації».

Виправний центр має свої особливості. Тут відбувають покарання засуджені до обмеження волі, а також ті, кому було замінено не відбуту частину покарання на більш м’яке. Вони мають право вільно переміщатися територією установи, виходити за межі установи до промислової зони, а також (за дозволом начальника) виходити до магазину, пошти в селі тощо. Також засудженим дозволено користуватися мобільними телефонами.

На день візиту до установи в ній відбували покарання 64 засуджених. Хоча ще декілька тижнів тому їх було понад вісімдесят – за останній час вісімнадцять осіб звільнилися умовно-достроково.

Одна з основних проблем установи – великі складнощі з умовно-достроковим звільненням. Зокрема, місцевий суд неодноразово безпідставно відмовляв їм у задоволенні клопотань про звільнення. У подальшому апеляційний суд області неодноразово скасовував такі рішення.

Промислова зона

Виправний центр має основну – сільськогосподарську – направленість у промисловій діяльності. У його володінні – більше п’яти тисяч гектарів орних земель, є також техніка для їх обробки та вільнонаймані працівники, які таку роботу виконують. Засуджені до роботи з технікою допускаються рідко через брак відповідних знань. Вони в більшості своїй працюють на підсобних роботах – наприклад, пастухами, вантажниками зерна тощо.

Моніторингова група оглянула корівники, свинарники, бачила загони для коней. У більшості випадків техніка для тваринництва використовується стара, ще радянського зразка. Засуджені скаржилися на те, що їхня праця зовсім не автоматизована.

Основна проблема – розмір заробітної плати. Засуджені скаржилися, що, працюючи цілий робочий день на важкому виробництві, «чистими» отримують «на руки» 500–600 гривень. Лише деякі з засуджених отримують більше – пастухи, наприклад, можуть у сезон отримати до 2000 гривень. Засуджені також обурені розмірами відрахувань за тепло-, водо- та електропостачання. Тим паче, що надаються вони не в повному обсязі. Зокрема, о десятій годині вечора в установі не просто вимикається світло, а й зникає електрика як така.

Деякі засуджені також говорили про підпільне виробництво, яке, звісно ж, не показали моніторинговій групі. Мова йде про виробництво альтернативного палива з коров’ячого гною. За його допомогою установа опалюється взимку, однак робота на такому виробництві ніяк не оформлюється, хоча і є досить важкою. Зокрема, там засуджені мають на собі возити тяжкі тачки з гноєм. Норми роботи значно завищені, що не дозволяє засудженим отримувати гідну оплату праці.

ДІЗО ПКТ

На момент прибуття моніторів до установи у ДІЗО засуджених не було. Однак, за твердженням адміністрації, дисциплінарна практика в установі достатньо поширена. Камери ДІЗО відремонтовані, перебувають у задовільному стані. Санітарний вузол відділений достатньо високою перегородкою від інших приміщень.

У приватній розмові з моніторами засуджені повідомили, що дисциплінарні стягнення час від часу безпідставно застосовуються до тих з них, хто бажає бути звільненим від покарання умовно-достроково. Такі стягнення напередодні розгляду комісією матеріалів з такого питання стають підставою для відмови у звільненні.

Житлова зона

Усі засуджені розміщуються в двоповерховому житловому корпусі. Спочатку монітори відвідали другий поверх, де розміщені спальні кімнати, санітарні вузли, кімнати для прийому їжі, кімнати для відпочинку. Спальні кімнати розраховані на шість-вісім осіб. Адміністрація установи повідомила, що недавно в кімнатах були проведені перепланування. Так, раніше всі засуджені розміщувалися в одному великому спальному приміщенні, але згодом було ухвалене рішення змінити планування для зручності засуджених.

На другому поверсі також розташована кімната для соціально-психологічної роботи із засудженими. Нещодавно проведено реконструкцію у цій кімнаті згідно з європейськими стандартами. Справді, кімната з вигляду є чистою та доглянутою. Однак власне з психологом поспілкуватися моніторам не вдалося – він був у відпустці. Засуджені ж повідомили, що психологічну та виховну роботу він з ними не веде, записатися до нього на консультацію неможливо. В установі його бачать зранку, коли він приходить на роботу та ввечері – коли прямує на автобус.

У жилій частині також є кімната – православний храм. ЇЇ також нещодавно відремонтовано. За словами адміністрації, до установи регулярно приходять представники православної конфесії, а також інших релігійних організацій.

В установі працює бібліотека. Книжок там багато, у тому числі є і правова література. Однак кодекси вже дуже «зачитані», тож база правової літератури вимагає оновлення.

Нарешті, монітори відвідали два санвузли – на першому та другому поверхах. Санвузол на другому поверсі – у задовільному стані. Однак туалетних кімнат при санвузлі немає – лише душові та рукомийники. Тут також встановлені пральні машини. Під час особистої бесіди засуджені повідомили, що здійснювати прання можна лише три дні на тиждень, тому потужності машинки та часу не вистачає для того, щоб усі 64, а до цього 80 засуджених випрали речі.

А ось у санвузлі на першому поверсі туалетні кімнати є. Санітарна кімната нещодавно відремонтована, чиста. Проте у кранах рукомийника немає води. І найголовніше – засуджені стверджують, що вони цією кімнатою користуватися не можуть. У буденний час вона замкнена, а відкривають її лише тоді, коли приходять перевірки. В інші дні засуджені змушені ходити до вуличного туалету, який перебуває в аварійному стані. Крім того, до того туалету не підведені комунікації, а тому засуджені мають за власний кошт оплачувати викачування нечистот з вигрібної ями. Пропонуємо порівняти умови у новому та старому туалетах.

Харчовий блок

Монітори відвідали харчовий блок установи. Там якраз готувалася вечеря. Уся їжа мала приємний запах та з вигляду була свіжою. Однак засуджені повідомляли моніторам протилежне. За їхніми словами, їжу неможливо вживати. По-перше, м’ясо, яке дають, чорне, має дуже неприємний запах та гидке на смак. Риба також має неприємний запах, а на смак – ніяка. У крупах час від часу з’являються черв’яки. А картоплі засуджені тут не бачили вже більше трьох місяців. Засуджені не розуміють, чому так відбувається, адже при установі є власне господарство, яке могло б повністю забезпечувати установу свіжим м’ясом, крупою, яйцями тощо.

Самі кухонні приміщення на вигляд чисті та відремонтовані, але при цьому засуджені, що працюють на кухні, не мають санітарних книжок.


Проект ЄС «Боротьба проти катувань, поганого поводження та безкарності в Україні»

X



 

забув пароль

реєстрація