Євген Захаров та Ігор Сосонський під час пресконференції
30 липня в інформаційній агенції «УНІАН» у Києві відбулася пресконференція Харківської правозахисної групи, на якій презентовано результати проєкту «Насильницькі зникнення та зникнення безвісти під час збройного конфлікту на сході України у 2014–2018 роках».
Як повідомив директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, організація задокументувала 4 649 випадків зникнень безвісти, в основному, у боях на сході України. Серед зниклих 3 135 – чоловіки, 645 – жінки, 239 – діти, стать 630 осіб не визначено через брак інформації.
Як зазначив Є. Захаров, одним з джерел інформації були заяви про зникнення, які подають люди до Національної поліції – «було подано більше як 8 400 заяв про зникнення, починаючи з 2014 року». Також використовувалися численні інформаційні запити до органів влади, а також інформація, зібрана під час моніторингових поїздок до населених пунктів вздовж лінії розмежування.
Директор ХПГ повідомив, що на сьогодні знайдено 3 484 особи, доля 1 165 – невідома. При цьому Є. Захаров наголосив, що «йдеться тільки про дані, задокументовані нашою організацією і внесені до нашої бази даних, тобто тут треба вживати слово – щонайменше».
Найбільша кількість зникнень сталася під час активної фази воєнного конфлікту у 2014–2015 роках.
«Наша база даних містить інформацію про 983 випадки зникнення цивільних осіб та 843 випадки зникнення членів законних збройних формувань у 2014 році, у 2015 році – 361 цивільного і 216 військових, у 2016 році – 178 цивільних і 19 військових, у 2017 і 2018 роках та в першій половині 2019 року нами було зафіксовано та внесено до бази даних зникнення 40 цивільних осіб та 22 військових», – сказав Є. Захаров.
Правовий експерт ХПГ Ігор Сосонський зазначив, що серед усіх випадків зникнення цивільних осіб, які внесені до бази даних ХПГ, 621 випадок можна кваліфікувати як насильницькі зникнення, тобто йдеться про те, що жертви насильницького зникнення були позбавлені захисту закону після затримання і не мали жодного зв’язку зі своїми рідними. Як зазначив Є. Захаров, тут ідеться про порушення статті 7 частини 1 пункту «і» Римського статуту Міжнародного кримінального суду, де цей злочин трактується як злочин проти людяності. При цьому директор ХПГ нагадав, що на сьогодні Україною Римський статут не ратифіковано.
«Кінцевою метою цього проєкту є, безперечно, насамперед розшук зниклих і оприлюднення інформації про це все, а з правової точки зору – кваліфікація насильницьких зникнень як злочину проти людяності – чи можлива вона, і підготовка відповідного подання до офісу прокурорів Міжнародного кримінального суду», – сказав Є. Захаров.
І. Сосонський повідомив, що на підставі цих даних правозахисники підготували подання до Міжнародного кримінального суду і додав, що паралельно, відповідно до статті 147 Женевської конвенції, правозахисники надавали зазначеним випадкам і іншу кваліфікацію.
«Тому що особи, які потрапляють до полону або яких викрадають, і доля яких довготривалий час невідома, вони піддаються різного роду діям, які можуть бути кваліфіковані як міжнародні вкрай важкі злочини – вбивство, тортури, приниження людської гідності, незаконне ув’язнення», – пояснив експерт.
Проєкт «Насильницькі зникнення та зникнення безвісти під час збройного конфлікту на сході України у 2014–2018 роках» здійснено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні.