Обговорюємо ситуацію стосовно довічних ув’язнень в Україні, а також перший можливий випадок у країні, коли щодо довічно засудженого може бути застосоване умовно-дострокове звільнення.
Вперше в Україні можуть розглянути апеляцію щодо застосування умовно-дострокового звільнення до довічно засудженого. Говоримо про можливий прецедент із Андрієм Діденком, координатором програм Харківської правозахисної групи:
«Мова йде про Володимира Панасенка, засудженого до довічного позбавлення волі за злочин, якого він не скоював. Я можу це абсолютно впевнено свідчити, тому що я досконало вивчав матеріали цієї кримінальної справи, а також маю компетентні висновки адвокатів, Уповноваженої ВРУ з прав людини Ніни Карпачової, яка публічно заявляла, що ця справа сфальшована, що Володимир Панасенко на лаві підсудних, а потім у клітці засуджених до довічного позбавлення волі опинився абсолютно безневинно. Ця справа унікальна. Вона не має аналогів в Україні».
Якщо коротко розказати фабулу справи, то в людному місці Львова біля ринку „Шувар“ відбувся вибух автомобіля директора цього ринку Романа Федишина, внаслідок цього вибуху директор ринку майже не постраждав і отримав легкі тілесні ушкодження. Але так сталося, це не було передбачено зловмисниками, які цей вибух влаштували, що загинула випадкова перехожа – 14-річна Марічка Куцинда.
Я жодним чином не виправдовую людей, які влаштували цей вибух, але якщо говорити про обвинувачення стосовно Володимира Панасенка, то його звинуватили в навмисному замаху на вбивство і навмисному вбивстві цієї школярки. Навіть якщо гіпотетично уявити, що Панасенко причетний до цього, все одно правова кваліфікація не витримує жодної критики».
Правозахисник також розповів, що більше, ніж півтори тисячі осіб в Україні засуджено до довічного ув’язнення (без тих людей, які утримуються на тимчасово окупованих територіях). Серед усіх засуджених до довічного позбавлення волі близько 3–4 % засуджено без вини, а близько 10 % таких, покарання яких непропорційне тяжкості скоєних злочинів:
«Серед цих осіб є частка людей, які реально небезпечні в суспільстві, які вчинили тяжкі злочини і яким суспільство ніколи не пробачить ці злочини. Є інша категорія людей, які також вчинили злочин, але за певних обставин. Це може бути в стані афекту, може бути неправильна кваліфікація. Якщо подивитися на практику, слідчий завжди перевищує кваліфікацію злочину. Тому є друга категорія людей, покарання для яких непропорційне тяжкості злочину.
Є і третя категорія – це абсолютно безневинні люди, які опинилися не в тому місці і не в той час, в яких забрали бізнес, як по справі Панасенка, Суслова, Рафальського, який помер, не дочекавшись справедливого вироку».
Більше про справу Володимира Панасенка, про долю законопроекту № 2033а, який досі не розглянутий в парламенті і в якому йдеться про можливість перегляду справ, слухайте в повній версії розмови в доданому звуковому файлі.
Скорочену текстову версію підготувала Катерина Халецька.