Архів ХПГMenu

Без права на звільнення

17.01.2018 | Андрій Діденко | khpg.org

Дискусії в експертному колі

Як неодноразово зазначалося, за часи української незалежності пенітенціарна система залишається, напевно, єдиною державною структурою, яку керманичі країни навіть не намагалися реформувати.

Останнім часом в експертному середовищі точаться дискусії навколо питання, якою має бути тюремне відомство в цивілізованій країні, щоби виконувати необхідні функції кари за скоєний злочин, а також якими мають бути запобіжники з боку держави для утримання осіб від скоєння правопорушень надалі.

Різні підходи та практики інших країн запропоновані науковцями як приклади під час розробки та обговорення законодавчих ініціатив. Деякі ідеї правозахисників стають законами.

Одностайні фахівці в галузі пенітенціарного права в тому, що модель радянського ГУЛАГу, як каральної репресивної системи державного примусу, є неефективною, і замість боротьби зі злочинністю тільки її породжує.

Так, у колі експертного обговорення Міністерством юстиції був запропонований законопроект «Про пенітенціарну систему», зареєстрований в парламенті за № 7337.

Серед позитивних новел запропонованої законодавчої ініціативи правозахисники констатують якісно нові концептуальні зміни, спрямовані на розширення функцій служби пробації, забезпечення особам, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, права на працю, медичне забезпечення, соціальних гарантій, можливості звільнення, а також зміни умов тримання для засуджених до вищої міри покарання – довічного позбавлення волі.

Усі ці кроки можна було б вважати позитивними та реформаторськими, якби не одне «але».

Попри позитивні тенденції з боку представників держави щодо розуміння необхідності реформування пенітенціарної системи, запропоновані Мінюстом деякі новели, закріплені в рамках закону, створюють небезпеку для гуманізації галузі й ставлять під загрозу саму ідею зміни ставлення держави до правопорушників, іншими словами – пенітенціарну систему з людським обличчям повертають до «ГУЛАГівських стандартів».

Йдеться і про узаконення воєнізованих військових формувань (які влаштовують так звані «маски-шоу»), і про органи розслідування всередині системи, і про те, що замість скасування статті 391 КК України, є розширення цієї ганебної норми – запровадження статті 391. 1. Власне, це ми й розглянемо в цій статті.

Розпишись за новий строк

15 січня 2018 року інформаційним простором прокотилася новина про те, що засуджені американського штату Флорида розпочали масовий страйк. Вони масово припинили роботу й своєчасно про це повідомили, виклавши свої вимоги. Такий крок американських засуджених коштуватиме мільйони доларів приватним компаніям (в США існує практика приватних в’язниць).

Ось три головні їхні вимоги:

1. Підвищення заробітної платні;

2. Зниження завищених цін в тюремних крамницях;

3. Повернення деяких заохочень для засуджених до довічного терміну покарання.

Така форма захисту з боку засуджених впливає на державну політику США в сфері виконання покарань і підвищує гарантії захисту прав в’язнів.

Уявіть собі, що в усіх пенітенціарних закладах України засуджені оголосили масовий страйк, припинили роботу на виробництві (на певний строк або безстроково – до виконання вимог) і заявили про такі порушення з умовою їх подолання:

1. Нелюдські умови утримання;

2. Ненадання медичної допомоги;

3. Порушення права на працю.

Такий крок українських засуджених не спричинив би мільйонні збитки українським підприємцям, бо поки що приватний бізнес у нашій країні поза межами пенітенціарної галузі і збитки понесли б самі установи системи виконання покарань. Проте з великою вірогідністю можна прогнозувати, як державна служба в нашій країні відреагувала би на такі масові акти непокори.

Перше, що зробить керівництво тюремного відомства, навіть якщо це буде мирний протест, це застосує бійців воєнізованого формування зведених загонів (а в рамках законопроекту № 7337 такі воєнізовані формування Мінюст пропонує узаконити) для угамування засуджених у спосіб брутального обшуку з побиттям, перемішуванням цукру з пральним порошком тощо.

Другим етапом розправи буде виявлення заколотників, їх ізолювання і вивезення в інші заклади пенітенціарного відомства. А не задоволені, які писатимуть скарги, – перші кандидати на застосування додаткового терміну позбавлення волі терміном до трьох років за статтею 391 КК України.

Харківська правозахисна група про необхідність скасування статті 391 КК публічно заявляє ще з 2011 року, проте в Україні й досі продовжується використання цієї статті, яка залишилася в спадок від каральної радянської системи ГУЛАГу. Сама конструкція цієї статті містить у собі дисциплінарну преюдицію, тобто кримінальне покарання за дисциплінарні правопорушення. Кожного року ухвалюються десятки судових рішень з санкцією покарання до трьох років позбавлення волі за неприбране ліжко, неголене обличчя, відмову від праці, нетактовну поведінку тощо.

Дослідження практики застосування цієї норми свідчить про те, що до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК притягаються засуджені, які систематично скаржаться на дії (бездіяльність) персоналу установи. Європейський комітет з запобігання катувань після візиту в Україну в 2016 році рішуче рекомендував цю статтю скасувати.

Дмитро Мазур

Відомості про притягнення Дмитра Мазура, засудженого до п’ятнадцяти років позбавлення волі, внесено до ЄРДР 24.03.2015 року за ст. 391 КК України.

Постановою Дрогобицького суду від 17.10. 2016 року строк тримання під вартою Мазура Д. В. не продовжене, враховуючи вимоги ч. 5.ст. 72 КК України.

Дрогобицький суд ухвалив призначити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015140110000590 24.03.2015 року за обвинуваченням Мазура Дмитра Васильовича у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ще на 31.10.2016 року на 11 годину.

З того часу минуло більше року. Відповідно до «Закону Савченко» засудженому перераховано день утримання в СІЗО за два позбавлення волі, і термін відбування покарання вже сплив. Як заявляє захист, навіть з урахуванням обвинувачення і максимального терміну покарання за статтею 391 КК України Мазур відбуває термін, що перевищує максимальну санкцію – 3 роки.

В судовому засіданні обвинувачений Мазур Д. В. заявив клопотання про обрання йому запобіжного заходу, необхідного для продовження його участі в судовому розгляді в цій справі, не пов’язаного з позбавленням волі, оскільки в даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення не надано судові жодного законного, належного та допустимого доказу його провини, а максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Основною частиною цього кодексу для злочину, в якому його обвинувачують, перевищує вказаний строк, а за попереднім вироком він відбув покарання.

Проте ухвалою від 10 січня 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі головуючої судді Гарасимків, прокурора Федишина В. Б. засудженому Мазуру було відмовлено.

У судовому засіданні прокурор Федишин був проти задоволення клопотання засудженого й заявив, що це питання вже вирішувалось, обвинувачений Мазур Д. В. перебуває під вартою згідно з попереднім вироком.

Наступне слухання перенесене на 17 січня, проте адвокати стверджують про незаконний склад прокурорів і слідчих у цій справі. Кримінальне переслідування Дмитра Мазура за ст. 391 КК України триває два роки і десять місяців. Максимальний термін покарання за цією радянською нормою – 3 роки позбавлення волі.

Під час чергового судового розгляду Дмитро Мазур на знак протесту намагався перерізати собі горло й оголосив голодування.

Дивіться інтерв’ю з Дмитром Мазуром, надане керівником ГО «Альянс Української Єдності» Олегом Цвілим:

X



 

забув пароль

реєстрація