20 вересня 2017 року Харківська правозахисна група разом з родичами засуджених за свавільними судовими рішеннями, а також громадськими активістами провела на Майдані Незалежності» акцію у вигляді перформенса.
Коло активістів із зірками символізували Євросоюз, у колі в мантії – «монстр-суддя», «монстр-прокурор» і «монстр-народний депутат», а перед ними – «в робі засуджений до довічного позбавлення волі».
Ідея перформенсу в тому, що засуджені, в тому числі й до вищої міри покарання – довічного позбавлення волі – за свавільними судовими рішеннями за старим радянським Кримінально-процесуальним законом вже багато років не мають жодної юридичної можливості на перегляд своєї справи в суді.
Україна отримала статус безвізового режиму з Євросоюзом, при тому не позбулася старих радянських традицій.
В європейській зоні працює справедливий суд і невідворотність покарання, тому ці країні і вважаються цивілізованими.
В нашій державі, громадяни якої отримали можливість перетинати європейські кордони без віз, існує зовсім інша практика.
ХПГ досліджує справи, в яких вироки викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості. Для того, щоби продемонструвати глибину проблеми, ми вирішили акцентувати увагу на справах засуджених до довічного позбавлення волі, влаштувавши дистанційний курс «Громадські помічники Феміди» (заявку на участь можна подати до 1 жовтня) для аналізу та дослідження 20 справ засуджених до довічного позбавлення волі за сумнівними судовими рішеннями.
Нагадаємо – Харківська правозахисна група вже багато років намагається сприяти створенню державного інституту перегляду справ засуджених за сумнівними судовими рішеннями за старим радянським процесуальним законом. Для цього експертами РПР (Реанімаційний пакет реформ) був створений Законопроект 2033а, авторами якого є народні депутати, які розуміють актуальність цієї проблеми.
Але цей проект після ухвалення в Парламенті в першому читанні і прийняття за основу (завдяки співавтору Законопроекту віце-спікеру Парламенту Оксані Сироїд, яка активно лобіює це питання), вже два роки тримають під «парламентським сукном» і не ухвалюють у другому читанні та в цілому. Сім разів законопроект ставився на розгляд Парламенту до порядку денного, але непрохідним номером (53, 33 тощо), в результаті депутати просто фізично не в змозі його розглянути.
Адже працює доволі потужне прокурорсько-суддівське лобі. Уявіть собі: перегляд будь-якої справи свавільно засудженого наслідком матиме щонайменше притягнення до відповідальності осіб, які фабрикували справу, катували людину з метою отримання зізнання, вчиняли тиск на родину, маніпулювали обставинами і таке інше.
Для прикладу, суддя який ухвалював рішення про довічне позбавлення волі В’ячеслава Полішко – Касмінін О. В. – працює в цей час суддею Конституційного суду України, суддя Голубицький, який ухвалив довічний вирок Володимиру Панасенку, пройшов до нового складу Верховного Суду України попри негативний висновок Громадської ради доброчесності.
Народний депутат України Віктор Чумак, який активно лобіює перегляд справ свавільно засуджених, зазначив: «Я думаю, що цей Закон безумовно все одно приймуть – 2033а, але ми спочатку маємо поміняти все, що там є, вичистити всю гниль з української політики. І от тоді можна говорити про абсолютно справедливу судову систему в Україні. І для того, щоб всі люди, які мають право скористувались переглядом своїх вироків. Це абсолютна нормальна Європейська практика, тим більше, це не амністія, а просто право на перегляд».
Питання до керманичів держави, які декларують Європейські цінності й тішаться отриманням безвізу в Єврозоною: «Чи знайдете ви в Європі, в будь-якій країні світу 20 справ засуджених довічно (вища міра покарання), які не мають права звернутися до суду задля справедливого перегляду своєї справи, коли ці вироки викликають розумний сумнів щодо своєї справедливості?!»