Спочатку про факти.
17 серпня в сміттєвому баку в Одеському слідчому ізоляторі (СІЗО) було знайдено розчленоване тіло молодої жінки, яка працювала в СІЗО інспектором. У звірячому вбивстві обвинуватили засудженого, який раніше вже притягався до кримінальної відповідальності за розбій та умисне вбивство. Паралельно прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом службової недбалості співробітників СІЗО.
19 серпня священник УПЦ-КП капелан СІЗО Дмитро Краснобаєв заявив, що були проведені позапланові обшуки за справою про вбивство, який проводили озброєні люди в масках, вони під час обшуку били в’язнів кийками, псували продукти. За словами Краснобаева, правоохоронці знищують «з великими труднощами сяк-так налагоджений» тюремний побут – ламають шафки, полки, відбирають вентилятори, обігрівачі та ін.
21 серпня з’явилися повідомлення, що в’язні не мають претензій до адміністрації СІЗО. Факт обшуку вони визнають, а побиття заперечують.
А тепер коментар.
Я анітрохи не вірю запевненням, що побиття не було, і навпаки цілком довіряю свідченням священника Краснобаєва. Те, що він розповів, я чув вже багато разів.
Після надзвичайних подій в установах відбування покарань та в СІЗО туди зазвичай заводили озброєний спецназ в бойовому спорядженні, в масках, іноді з собаками, який проводив обшуки, жорстоко бив в’язнів, нищив їх речі, псував продукти (наприклад, обов’язково перемішував цукор з махоркою, протикав усі консерви, чим робив їх непридатними для зберігання тощо). В’язні прозвали ці обшуки «маски-шоу». На сайті Харківської правозахисної групи http://khpg.org є чимало повідомлень про такі події. А щоб сховати свої злочини (а такі дії саме злочином і є!), адміністрація установ зазвичай намагається ховати побитих, поки не зійдуть сліди побоїв, і знаходить серед них окремих в’язнив, обіцяючи різні блага (чи підсовує журналістам, правозахисникам чи навіть працівникам офісу Уповноваженого ВРУ з прав людини інших в’язнів, що «стали на шлях виправлення» та співпрацюють з нею), які й запевняють, що ніякого побиття не було. Цю практику я описував в низці статей, зокрема Озвіріння триває. Хто наступний? та Жорстоке побиття засуджених в Ізяславській колонії №31 (попередній аналіз).
Жахливе побиття засуджених стали предметом розгляду Європейського суду з прав людини, який ухвалив рішення у справах про побиття засуджених спецпідрозділом Давидов та інші проти України у ВК № 58 у 2001 і 2002 рр. та Карабет та інші проти України у ВК № 31 у січні 2007 року, визнавши ці побиття катуваннями.
Використання спецпідрозділів для проведення обшуків має на меті залякування в’язнів. Цю обставину відзначив Комітет ООН проти катувань, розглядаючи П’яту періодичну доповідь України про заходи щодо виконання Конвенції ООН проти катувань. У п. 13 своїх «Висновків та рекомендацій» Комітет зазначив, що він «…стурбований заявами про дії, що порушують Конвенцію, здійснені персоналом правоохоронних органів, особливо щодо осіб, затриманих міліцією, і тих, хто знаходиться в слідчих ізоляторах, і очевидною безкарністю винних. Комітет також стурбований відомими фактами використання антитерористичного підрозділу в масках усередині в’язниць (наприклад, в Ізяславській виправній колонії в січні 2007 року), що зводиться до залякування ув’язнених і поганого поводження з ними. Держава-учасник повинна забезпечити, щоб усі заяви про катування розслідувалися вчасно, ефективно й об’єктивно і щоб усі винні переслідувалися в судовому порядку й одержували вироки, що відповідають тяжкості вчинених ними злочинів. Держава-учасник повинна забезпечити, щоб антитерористичний підрозділ не використовувався усередині в’язниць і тим самим запобігти поганому поводженню з ув’язненими і їхньому залякуванню».
Спеціальні підрозділи, призначені для придушення тюремних бунтів і інших насильницьких дій для залякування ув’язнених були створені відповідно до наказу Департаменту виконання покарань від 8 вересня 2003 року № 163 «Про створення підрозділів особливого призначення кримінально-виконавчої системи, затвердження штатів і Положення про ці підрозділи», що пізніше був замінений наказом Департаменту від 10 жовтня 2005 року № 167 «Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення». Однак ці накази лише узаконили практику, що існувала і до цього, використання спеціальних підрозділів для залякування ув’язнених і «підтримки порядку» у колоніях. Більше того, наказ від 8 вересня 2003 року не був опублікований. А практика ця була масовою. Так, в грудні 2006 року тодішній голова Департаменту виконання покарань Василь Кощинець у відповідь на наш запит визнав, що за 9 місяців 2006 року спецпідрозділ 9 разів проводив тактико-спеціальні навчання і 43 рази залучався для проведення обшуків засуджених і приміщень, оглядів територій жилої і виробничої зон в установах виконання покарань і в СІЗО.
Майбутній омбудсман Валерія Лутковська, яка була тоді заступником міністра юстиції, домоглася скасування реєстрації цього наказу Міністерством юстиції як незаконного, але замість нього створили так званий «зведений загін швидкого реагування», який міг швидко формуватися з персоналу виконавчих установ і виконував ті ж сам і функції. Повідомлень про маски-шоу було чимало.
Пройшло десять років, але розслідування жорстокого поводження, вчиненого персоналом кримінально-виправних установ так і не проводиться. Прокуратура залишається бездіяльною, ігноруючи звернення Уповноваженого ВРУ з прав людини та правозахисних організацій щодо незаконних насильницьких дій відносно в’язнів. Немає вже Департаменту виконання покарань, державна кримінально-виконавча служба тепер є у складі Міністерства юстиції. Проте ця незаконна практика використовується й далі та залишається безкарною, незважаючи на проголошену пенітенціарну реформу. Ось і це побиття в Одеському СІЗО вже зам’яли давно відомим способом. А якби прокуратура справді провела швидке неупереджене розслідування, то, я певен, вона встановила би факти, про які повідомляв священник Краснобаєв. Проте доводиться тільки згадувати відоме Галичеве «Ворон, растудыть, не выклюет глаз, растудыть, ворону».
Втім, я був би дуже радий помилитися.
P. S. Схоже, що я таки помилився, і, відповідно, радію.
Прокуратура Одеської області, розслідуючи справу, вивчила записи з камер відеоспостереження і знайшла докази жахливого побиття ногами окремих в’язнів. Частину цих відео прес-секретар Генерального прокурора Лариса Сарган оприлюднила в своєму Фейсбуці, а потім і на сайті прокуратури. Справа перекваліфікована зі статті 365 КК на 127 КК (катування). Подробиці та подальші посилання можна подивитися тут.