Порушення прав людини та приниження її гідності є одним з найбільш цинічних проявів протиправної поведінки. Нехтування конституційними принципами завжди розглядалося у якості деструктивних суспільних явищ, природа яких знаходиться у площині правового нігілізму та тотального зневаження загальнолюдських цінностей. Особливе суспільне обурення викликають випадки порушення прав осіб, які в силу стану свого здоров’я стали беззахисними та втратили можливість адекватно реагувати на протиправні дії по відношенню до себе. Мова йде про психічно хворих осіб, які перебувають у спеціальних медичних закладах.
Останнім часом, про системне порушення прав цієї групи громадян говорять вітчизняні та європейські правозахисники, які в рамках моніторингових місій відвідують спеціальні медичні установи та пересвідчуються у жорстокому поводженні з психічно хворими особами. Суспільство дізнається про такі випадки із засобів масової інформації. Наприклад, моніторингова місія засвідчила, що у Мукачівському інтернаті умови утримання психічно хворих межують з катуваннями [1]. Досі не вщухає історія з катуваннями психічно хворих на Сумщині, яка набула розголосу завдяки обласному управлінню охорони здоров’я [2]. Зазначимо, що подібні випадки трапляються не тільки в Україні, а й в державах з набагато досконалішою системою правосуддя та попередження злочинів. Так, у США були затримані особи, які катували психічно хворого юнака та транслювали це у мережі Facebook в прямому ефірі [3].
Феномен катувань психічно хворих потребує окремого дослідження, яке потрібно розпочати з аналізу законодавчих актів та міжнародно-правових документів, у яких визначено статус таких осіб. До захисту прав осіб, що страждають на психічні розлади, людство йшло поступово. Так, 17 грудня 1991 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка вміщує 25 принципів захисту осіб, які страждають на психічні захворювання. Цей документ був підсумком 14-річної роботи Комісії ООН з прав людини і містив конкретний опис правових, лікувальних і соціальних принципів із захисту прав психічно хворих, стандартів прав та конфіденційність інформації стосовно цих осіб. Надалі було розроблено докладну інструкцію з використання документа і ряд декларацій щодо прав інвалідів, розумово відсталих та ін. Ці документи є великим кроком вперед з точки зору цивільних, політичних, соціальних, економічних та культурних прав [4].
Серед вітчизняних законодавчих актів окремо слід зупинитися на Законі України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ. Особливе значення щодо статусу психічно хворих осіб і гарантій їх прав мають наступні статті цього Закону:
– психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями (ст. 4);
– держава гарантує захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади (ст. 5);
– психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога (ст. 8) [5].
Як ми бачимо, на національному та міжнародно-правовому рівнях, окрім загальних гарантій, запроваджені спеціальні гарантії захисту прав психічно хворих осіб, які враховують їх душевне становище та рівень правосуб’єктності. Окремо слід зупинитися на питанні мети застосування катувань до психічно хворих осіб, яка межує зі здоровим глуздом. Якщо у колоніях та слідчих ізоляторах катування є засобом отримання потрібної інформації, зобов’язання вчинення певних дій тощо, то катування психічно хворих – це передусім прояв неконтрольованої жорстокості та агресії до особи, яка викликає роздратування самим фактом свого існування, адже вимагає спеціального догляду. Застосовуючи катування, працівники медичних установ, фактично відносять психічно хворих до «нижчої раси», яка не в змозі відстоювати свої права, а отже, не повинна належати до повноцінних членів суспільства.
Необхідно підкреслити, що катування психічно хворих – це доволі латентний злочин, який важко виявити в силу режимності відповідних медичних установ, кругової поруки та складності налагодження зворотного зв’язку з психічно хворими особами. Саме цим і користуються медичні працівники, які дозволяють собі застосовувати катування, принижуючи тим самим гідність громадян, які в силу певних обставин страждають відповідними психічними розладами. Іншими словами, катування психічно хворих стали можливими внаслідок недосконалого державного регулювання надання психіатричної допомоги та відсутності дієвих механізмів громадського контролю за відповідною сферою.
До числа проблемних питань, також слід віднести і недосконалість законодавства, корупцію, відсутність дієвих механізмів взаємодії влади та суспільства у сфері контролю за наданням психіатричної допомоги, а також формальний характер відповідальності медичних працівників за застосування катувань до психічно хворих осіб. Усе це, грає не на користь іміджу України на загальносвітовій арені. Варто констатувати, що більшість справ про застосування катувань у психіатричних медичних закладах, не мають належної судової перспективи, внаслідок чого утвердився принцип безкарності.
Байдужість влади до проблеми катування психічно хворих призводить до тотального свавілля медичних працівників. Подолання проблеми катувань психічно хворих осіб вимагає комплексу організаційних, правових та суспільно-політичних заходів, які повинні відбуватися паралельно із залученням усіх профільних владних інституцій та небайдужої громадськості. У цьому сенсі, найбільш принциповим є питання реформування системи охорони здоров’я, оскільки це дозволить переглянути пріоритети і механізми надання психіатричної допомоги, а також впровадити ефективні засоби контролю і моніторингу вказаної сфери.
Список використаних джерел:
1. Межує з катуванням: умови утримання психічно хворих в Мукачівському інтернаті шокували Уповноваженого з прав людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zak-kor.net.
2. Катування психічно хворих чи розправа за вірність БЮТ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-health/2189850-katuvanna-psihicno-hvorih-ci-rozprava-za-virnist-but.html.
3. В США пытки психически больного юноши транслировали в Facebook [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.yaplakal.com/ forum3/topic1521104.html.
4. Коротенко А. Специфіка юридичного захисту психічнохворих / А. Коротенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.upa-psychiatry.org.ua/articles/ZahystPsyhichHvoryh.pdf.
5. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.