Група моніторів у складі Василя Мельничука, Генадія Токарєва та Олександра Павліченка відвідала 21 лютого 2017 року Вільнянську виправну колонію № 20 (ВК № 20) з моніторинґовим візитом, здійсненим без попередження.
У ВК № 20 станом на візит відбувало покарання 544 засуджених, з них працювали 153. В ДІЗО утримувалися четверо засуджених, в ПКТ – троє. В медичній частині ВК № 20 перебувало четверо засуджених. Засуджених, схильних до самогубства – дванадцять, до скалічення – чотирнадцять, до втечі – п’ять. Злісних порушників – п’ять. Звільнено за поточний рік – тринадцять. В журналі тілесних ушкоджень зафіксовано двоє засуджених.
На вході моніторів зустріли начальник колонії Котенко Олександр Анатолійович і заступник начальника колонії з соціальної роботи та реабілітації Гапонюк Юрій Володимирович.
ДІЗО, ПКТ ВК № 20
Спочатку монітори відвідали режимну ділянку ДІЗО-ПКТ, де перебували сім осіб, з яких чотири – на ділянці ДІЗО і три – на ділянці ПКТ. Приміщення ДІЗО-ПКТ було в досить пристойному вигляді, вікна засклені склопакетами, сантехніка, хоч і досить застаріла, але в робочому задовільному стані. Туалети відокремлені стінками висотою приблизно 1 м 30 см і дверима такої ж висоти. В зв’язку з тим, що воду подають за графіком, засуджені змушені закривати отвір туалету пакетами з водою для уникнення неприємного запаху.
Температура в приміщеннях була невисока, але засуджені, які там перебували, жодних скарг не висловлювали, температура в цих приміщеннях у відведений для відпочинку нічний час, за словами засуджених і адміністрації, є нормальною, і сягає більше 20 градусів.
Монітори ознайомилися з матеріалами поміщених до ДІЗО-ПКТ осіб, із зазначеними в матеріалах підставами поміщення. З 5 осіб, які перебували в ДІЗО, четверо отримали стягнення 14 діб дисциплінарного ізолятору через різні причини, одна особа перебувала в ДІЗО, бувши тимчасово поміщена на 48 годин до ухвалення рішення за фактом порушення режиму начальником установи.
Причинами поміщення в ДІЗО засудженого П. була відмова перейти до 15 загону, що означало для нього роботу на промисловій зоні виробництва або як допоміжного співробітника на інших роботах (їдальня, лікарня, господарча частина). Фактично він так висловив своє небажання працювати, через що отримав 14 діб стягнення.
Засуджений С. сперечався з інспектором і припустився образливих висловлювань на адресу інспектора, який здійснював трус у приміщенні. При моніторах відбулася розмова начальника колонії Котенка із засудженим, з якої було видно, що в цій ситуації відбувається й діалог, і різнобічне з’ясування обставин конфлікту з тим, щоби подолати конфлікт, який виник між засудженим і представником адміністрації. Начальник колонії поінформував, що в колонії існує практика примирення (медіації) конфліктів між співробітниками колонії та засудженими без застосування стягнень, зокрема, найбільш суворих.
З усіма засудженими забезпечено конфіденційне спілкування, й було очевидно, що вони могли, якщо того бажали, висловлюватисья вільно.
Питання викликало паління в камері, засуджені не зізнавались, що палили, хоч в камері відчувався запах свіжого диму. Один із засуджених при цьому сказав, що він взагалі не курить. Відповідно, він вимушений перебувати в накуреній кімнаті, оскільки іншої можливості в другого засудженого курити немає.
На ділянці ПКТ перебували три особи. Засуджений О. перебував за знайдений у нього і заборонений для зберігання мобільний телефон. На запитання, чи користувався він встановленим у колонії мобільним зв’язком, засуджений, який перебуває в колонії вже тривалий час, вказав, що жодного разу не користувався цією можливістю, і навіть не знав, що вона існує. Це один із недоліків, на який монітори вказали адміністрації колонії.
Взагалі, не всі засуджені використовують телефони для спілкування із зовнішнім світом відповідно до встановлених правил, а ті, хто використовує, називають різний порядок реалізації права на таке спілкування.
Ще одним пунктом, на який вказали монітори адміністрації, були стандартні й великі терміни накладеного стягнення – 14 діб.
Медична частина ВК № 20
Монітори відвідали медичну частину ВВК-20, в який із п’яти за штатним розкладом працюють три лікарі, два з них – на півставки. В колонії незаповнена вакансія інфекціоніста. Оскільки відсоток хворих на ВІЛ/СНІД в колонії є невисоким, потреби у штатному лікарі-інфекціоністі немає. Консультування хворих здійснює лікар-інфекціоніст, організація відвідувань колонії яким здійснюється за допомогою профільної громадської організації. Загальна кількість ВІЛ-позитивних засуджених – 14 осіб, з них 11 отримують антиретровірусну терапію.
Відвідані маніпуляційний і стоматологічний кабінети були в гарному стані та забезпечені обладнанням для стерилізації інструментів. Стоматолог працює на півставки і запрошується в колонію, коли збирається декілька засуджених, які потребують лікування. Адміністрація запевняла, що всім засудженим, які того потребують, надається належне лікування, колонія забезпечена лікарськими засобами в достатній кількості, замісну терапію в колонії не надають. В колоні також є лабораторія, на базі якої роблять загальний аналіз крові, сечі та посів мокротиння.
Міжобласна лікарня при ВК № 20
Була відвідана міжобласна лікарня (МОЛ), яка спеціалізується на лікуванні засуджених, хворих на нервові та психічні розлади. В лікарні на час відвідування перебували 56 осіб, які прибули з різних виправних закладів із різним режимом утримання. Монітори оглянули камери, в яких утримувалися такі засуджені, пункт роздачі їжі, санітарну кімнату, де були туалет, крани з вдою, душ. Миття засуджених здійснюється один раз на тиждень, в суботу. Умови санітарної кімнати бідні.
Засуджені, які перебувають на лікуванні, утримуються в камерах за дерев’яними дверима, віконця яких обладнанні металевими ґратами. В цих камерах утримуються по кілька засуджених. Вікна в таких приміщеннях – великих розмірів та закритті металевими ґратами, що забезпечує достатнє освітлення вдень.
Хворі приймають їжу в спеціальному приміщенні на території МОЛ. Їжа в МОЛ доставляється з загальної їдальні колонії в спеціальних термосах.
При спілкуванні з адміністрацією МОЛ були обговоренні проблеми лікування засуджених з психологічними розладами, яких етапують до лікарні з віддалених колоній, тож доставка засуджених до лікарні може тривати до двох місяців.
Промислова зона ВК № 20
На виробництві зайняті 120 засуджених. Працює деревообробний цех, в якому виготовляють дерев’яні котушки для кабелів та піддони. Також виготовляють паливні брикети.
За словами керівництва підприємства, коефіцієнт трудової участі засуджених, праця яких оплачується за відрядною системою оплати, складає 0,1–0,15 відсотків, бо засуджені не виконують змінних завдань. Відповідно, розмір заробітної плати засуджених з підвищенням рівня мінімальної заробітної плати не збільшився. Заробітну плату на рівні мінімальної (3200 грн.) отримують лише засуджені, які перебувають на почасовій системі оплати – це бригадири, які, як правило, є довіреними особами адміністрації колонії.
В цеху холодно, температура не сильно відрізняється від температури на вулиці, оскільки ворота в цеху постійно відкриті. В деяких місцях протікає стеля. Такі умови відносяться до шкідливих і вимагають створення додаткових умов праці – додаткових перерв на обігрів, спецхарчування, якого засуджені не отримують.
Щодо норм виготовлення продукції, то представники адміністрації колонії так і не змогли відповісти, з яких саме нормативних актів були взяті ті чи інші норми часу, встановленні для засуджених на виготовлення різної продукції з деревини, як це передбачено ч. 1 ст. 120 КВК України.
На території колонії також є цех для виготовлення меблів, обладнаний відносно новими верстатами. Цех обладнаний примусовою вентиляцією як для загального вентилювання приміщень, так і локальними центрифугами для втягування відходів деревини для кожного верстата, проте, в приміщеннях відсутнє опалення. Цей цех на момент візиту не працював, оскільки не було замовлень. Недостатня кількість замовлень – одна з проблем, яку зазначив начальник колонії. Він розповів, що колонія завдяки «PROZORRO» виграла декілька тендерів на виготовлення, зокрема, меблів для військових частин.
В колонії також є законсервований цех для виготовлення сільгоспзнаряддя (різання та згинання металу, інше), але через відсутність замовлень він простоює.
Начальник колонії поінформував, що кількість заказів недостатня для того, щоби використовувати наявні виробничі потужності й навів приклад, коли раніше колонія мала більше замовлень, зокрема, на вироблення меблів для дитячих садків, а також для облаштування зупиночних павільйонів.
Взагалі, проблема «економічного виживання» колонії є дуже гострою. З одного боку, існують високі тарифи на комунальні послуги, а з іншого, державні підприємства, що існують при колоніях, мають конкурувати на ринку з приватними суб’єктами господарської діяльності, частина з яких має набагато більші фінансові й матеріальні можливості. До того ж, колонії мають платити великий податок на землю, зокрема, для ВВП-20 сума річного податку складає більше 600 тис. грн, а бюджетне фінансування відбувається із затримками, що утворює борги установи.
Житлова зона ВК № 20
Відвідали житлову зону загону 1. В приміщенні засуджені проживають у кімнатах по 3–8 осіб, мають змогу облаштовувати додатково своє приміщення, хоч більшість живе в скромних умовах. Всі кімнати ошатні, в них встановлені склопакети, достатньо світла, чисто, акуратно. Всі засуджені, які перебували на даній ділянці, чомусь не знаходились у своїх кімнатах, а були всі разом в кімнаті для відпочинку.
В туалет та умивальники в житловій зоні колонії холодна вода подається лише в певні часи доби. Внаслідок цього туалети, які промиваються «самозливом», забруднені, в приміщенні присутній неприємний запах. Крани в умивальній кімнаті були в непрацездатному стані. Взагалі, монітори не застали присутності води у водопроводі на території колонії.
Після кількаразового збільшення тарифів комунальних платежів питання фінансування колоній стало ще гострішім, в такій ситуації установи змушені заощаджувати на споживанні всіх комунальних послуг, що негативно впливає на побутові умови засуджених і персоналу.
Опалення проводиться автономно з використанням твердого палива, із спалюванням його увечері та отриманням максимально високої температури, та її наступним зниженням до наступного циклу спалювання. Очевидно, що в кінці кожного циклу температура падає нижче нормативного рівня.
Є побажання, щоб установи мали більше свободи порядкувати своїми вільними коштами без отримання згоди керівництва вищого рівня.