...Потужне духовне джерело, що розливалося по цілій Україні і далеко за її межами, виникло завдяки зусиллям нечисленного гурту. Всупереч байдужій інертності, язичницьким забобонам загалу жертовні чорноризці невтомно прямували до єдиноважливої мети - спасіння Людини...

Їх було зовсім небагато, хто обрав шлях страждання, терпіння та подвижництва. Але їхня праця не пропала марно. Це засвідчують і споруди перетривалих лихоліття лаврських храмів, і переслідувані за Христово слово тепер, і те, що віддаленим майже тисячоріччям ідейних хитань та потрясінь нащадкам залишилися незмінно потрібними Віра, Надія, Любов, з якими жили, боролися й помирали там, у Київських печерах.

Валерій Марченко
("Там, у Київських печерах", 1983)