Багатьом політикам, та й не тільки їм, притаманна знаменита риса – «прикрасити» той чи інший факт, «доповнити» та «розширити» якусь новину чи повідомлення. Подібна доля спіткала й ініційовані нашим громадським рухом зміни до постанови КМУ від 14 червня 2000 р. № 964 «Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад». Працювати над змінами «Не будь байдужим!» почав ще наприкінці 2008 року. Тоді, за участі соціолінгвістів, мовознавців, педагогів, письменників, психологів та інших небайдужих громадян була обговорена проблема української мови «для журналу» чи «для галочки». Спеціалісти дійшли висновку, що незважаючи на поширеність демократичних процесів у сфері освіти, знехтувано головним правом людини на свободу вибору, адже школи де-юре з українською мовою викладання не є такими де-факто. 21 лютого 2009 року, у Міжнародний день рідної мови, Громадський рух «Не будь байдужим!» провів публічну прес-конференцію. На цій прес-конференції небайдужі озвучили розроблений план конкретних правових та методологічних заходів щодо розвязання проблеми. Зокрема, науковці та громадськість звернулись до Міносвіти з проханням підтримати зміни до згаданої вище постанови КМУ №964. Минуло більш як півроку поки уряд затвердив постанову «Про внесення змін...». Текст постанови доступний на «Урядовому порталі». Сказати, що зроблені уточнення є ліберальними та демократичними – не сказати нічого. Незважаючи на всю публічність внесення змін – півроку вони нікому не були цікаві. Аж до жовтня місяця про про громадську ініціативу не згадували ні «ідейні борці за грошові знаки», ні «правозахисники», ні поборники «дружбы славянских народов». Нарешті жовтень місяць ознаменувався найрізноманітнішими перекручуваннями постанови як вустами політиків, так і деякими ЗМІ:
Пропонуємо кожному небайдужому громадянину самому ознайомитися зі змінами. Від сьогодні «Не будь байдужим!» започатковує на своєму сайті окрему рубрику присвячену мовній ситуації в українських загальноосвітніх навчальних закладах. Мета рубрики – ознайомити читача з законодавством, а не з емоціями. Адже невігласами маніпулювати просто, освіченими людьми - надзвичайно важко.