Громадянська Освіта, 2004, №12
Різне, Релігія і школа
ДОКУМЕНТИ РАДИ ЄВРОПИ. "Про роль середньої школи в підготовці молоді до життя"
Бюлетень Бюро інформації Ради Європи в Україні, випуск 9, 2002.
Адреса Бюро: 01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 24А.
Тел. (044) 234-40-84, 234-37-78.
[email protected]
http://www.coe.kiev.ua
(Ухвалена Комітетом міністрів 23 вересня 1983 року на 362-му засіданні заступників міністрів)
Комітет міністрів, відповідно до пункту b статті 15 Статуту Ради Європи,
зважаючи на висновки проекту середньої освіти № 1 "Підготовка до життя" (1978—1982) Ради з культурного співробітництва (РКС),
беручи до уваги те, що Західна Європа переживає період змін і нестабільності, різний за інтенсивністю в різних регіонах,
свідомий того, що багато молодих людей сьогодні глибоко стурбовані своїм майбутнім, своєю роллю в суспільстві та можливістю одержати професійну підготовку і роботу,
вірячи в те, що майбутнє європейського суспільства залежить від уміння й готовності всіх його членів:
і) визнавати, захищати і сприяти людським цінностям, демократії та правам людини;
іі) сприяти європейському співробітництву, демонструвати почуття солідарності з усім світом і працювати заради миру;
ііі) розуміти і поважати інших, бути терпимими, визнавати право бути різними і боротися проти забобонів;
iv) розвязувати конфлікти відкрито і демократично;
v) виявляти позитивне ставлення до навчання і роботи;
vi) відповідати ініціативами на ситуації, що змінюються, включаючи різні форми зайнятості;
vii) розуміти основні принципи оброблення інформації та сприймати поінформовану й соціально відповідальну позицію з наукових і технічних питань;
viii) свідомо ставитися до повідомлень у засобах масової інформації та рекламі;
ix) бути відповідальними за довкілля,
вірячи в те, що цим вимогам можуть відповідати лише незалежні й відповідальні чоловіки та жінки,
визнаючи, що хоча школа не єдине джерело освіти, сьогодні навіть більше, ніж завжди, вона має відігравати вирішальну роль у формуванні незалежних і відповідальних особистостей,
рекомендує урядам держав-членів:
а) в політиці щодо середньої освіти врахувати принципи, які містяться в Додатку до цієї рекомендації, та довести їх до відома уповноважених органів, щоб ці принципи було розглянуто та в разі потреби враховано;
b) забезпечити, щоб цю рекомендацію було якнайширше розповсюджено серед усіх осіб і установ, які опікуються середньою освітою.
Додаток до Рекомендації № R (83) 13
Керівні принципи для осіб,
відповідальних за програми
підготовки молоді до життя
1. У підготовці молодих людей до життя в суспільстві слід приділяти особливу увагу потребам молоді в період, який охоплює роки, що безпосередньо передують чи йдуть одразу по закінченні обовязкового навчання в школі. Це пояснюється тим, що:
і) ці роки є періодом інтенсивного особистого й соціального розвитку;
іі) саме в цей час усі молоді люди мають визначити своє майбутнє;
ііі) у багатьох державах-членах молоді люди досягають повноліття через кілька років після закінчення обовязкового навчання в школі.
2. Освітні системи мають давати всім молодим людям можливість одержати потрібні знання, навички і виробити позиції в таких вирішальних сферах, що тісно повязані між собою, як:
і) підготовка до життя в демократичному суспільстві. Вона повинна включати права і основні свободи людини, обовязки й відповідальність громадян, політику й економіку. Така підготовка має допомогти молодим людям брати участь у громадському житті на місцевому й національному рівнях та розуміти міжнародну політику;
іі) підготовка до особистого життя. Вона повинна охоплювати основні цінності, а також особисті, сімейні й громадські стосунки. Молоді треба дати досвід особистого прийняття рішень, розвязання проблем і планування;
ііі) підготовка до культурного життя. Вона має: дати молодим людям можливість знаходити в культурному житті джерела духовного збагачення і брати в ньому активну участь; включати ознайомлення з культурною, духовною, історичною й науковою спадщиною, а також підготовку до життя в мультикультурному суспільстві. Концепцію культури слід тлумачити в широкому сенсі, а культурі треба знайти місце, на яке вона заслуговує, в контексті вивчення всіх предметів;
iv) підготовка до світу праці. В обовязковій середній школі вона повинна: бути повязана з підготовкою до широкої перспективи трудового життя; охоплювати як теоретичний вступ до змісту і форм праці, так і професійний досвід. Під час професійно-технічної підготовки спеціалізація повинна проходити поступово, якщо можливо, після загального вивчення елементів, які є спільними для споріднених спеціальностей. Усі молоді люди мають розуміти, яку важливу роль відіграватимуть наука і техніка в їхньому житті.
3. Школи повинні передбачати дальше навчання й підготовку, пропонуючи в перспективі неперервного навчання відповідні консультації та послуги, що спрямовують і молодь, і дорослих до здобуття різних ступенів освіти, а також до вищої освіти. Щоб допомогти молоді якнайліпше скористатися цими можливостями, школи мусять приділяти особливу увагу набуттю навичок спілкування та техніці навчання.
4. Активне партнерство між школою та іншими соціальними інститутами сприятиме підготовці молодих людей до життя. Зокрема, з користю для себе школа могла б співпрацювати:
і) із сімєю — тісно співпрацюючи з батьками;
іі) з місцевою громадою — завдяки участі цієї громади в житті школи й вільної участі молоді в житті громади;
ііі) з соціальними й політичними інституціями — проводячи дискусії з лідерами громадської думки, ознайомлюючи з місцевими і національними державними установами й відвідуючи їх, а також проводячи відповідну позашкільну роботу;
iv) з іншими країнами — через широкі особисті контакти, обміни, побратимство шкіл і листування учнів. Це заохочуватиме до вивчення іноземних мов;
v) зі світом праці — через трудовий досвід і контакти з представниками працедавців і профспілок;
vi) зі світом культури в найширшому сенсі — через активну участь у соціальній, художній і науковій діяльності та спорті.
5. Атмосфера, програми і організація шкіл мають бути такими, щоб давати молодим людям змогу на практиці застосувати досягнення демократії. Де це доцільно, молоді треба давати можливість:
і) спільно з особами, що відповідають за їхню освіту, брати участь у прийнятті рішень, які потім оприлюднюються;
іі) брати на себе відповідальність за самих себе, своїх товаришів, школу, сімю, своїх ровесників і свою громаду;
ііі) практикувати такі форми участі, як делегування і представництво;
іv) входити до складу шкільних рад і неформальних учнівських груп.
6. Для того, щоб оволодіти відповідними знаннями, виробити позиції та набути навички, потрібні для проведення консультацій і допомоги, працівники шкіл мають отримувати допомогу у вигляді відповідної професійної підготовки та підвищення кваліфікації. Вчителів, зокрема, треба заохочувати:
і) до розуміння психічних та емоційних потреб учнів;
іі) до розвитку вмінь чуйно й демократично керувати;
ііі) до використання як засобу культурної й соціальної різноманітності учнів;
iv) до здобуття знань про світ праці поза межами освітньої системи та набуття досвіду роботи.
7. Освітянські керівні заклади мають надати школам як свободу дій, так і час, потрібний для встановлення партнерства з іншими соціальними інституціями, а також створювати можливості для участі учнів у цьому процесі.
8. Усім молодим людям треба гарантувати, що по закінченні обовязкового навчання в школі їм буде запропоновано роботу або дальшу освіту чи підготовку. Для вразливих і неблагополучних груп треба вживати особливих заходів. Враховуючи, що молодіжну політику нерідко проводять кілька міністерств, а в міністерствах — департаменти, державам-членам варто переглянути їхні взаємозвязки і за потреби вжити заходів для забезпечення послідовності цієї політики.
Цитування інформації з цього сайту дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело