версія для друку

Громадянська Освіта, 2002,  №06
Різне, Релігія і школа

ІГРИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ В ДУСІ СПРАВЖНІХ ЦІННОСТЕЙ

06.12.2002
автор: Р.Н.Кантемирова ,директор ООШ№ 4, г. Одесса

Ігри, що розвивають почуття [З посібника, розробленого Комітетом виховання в дусі прав людини (Німеччина). Початок публікації див. у попередньому випуску "Громадянської освіти" ("ПЛ", вип. 3, січень 2002). Переклад надано громадською організацією "Донецький Меморіал". До друку підготувала Ніна Кусайкіна, "Освітній центр з прав людини" (Харків). ]

7. Геометрія для "незрячих"

Вік:з 10 років. Кількість учасників:15 осіб на коло. Тривалість:2 хвилини на фігуру. Мета:реагувати на підставі доторку; брати на себе відповідальність.

Хід гри:

Усі учасники утворюють коло, тримаючи один одного за руки, очі закриті. Ведучий називає фігуру, яку повинно утворити коло, наприклад, трикутник, чотирикутник, вісімку, зірку… Потім відкривають очі і спостерігають за отриманим результатом. Вихідним пунктом завжди повинно бути коло.

8. Равлик

З 14 років, не менше 2 учасників. Тривалість:20 хвилин. Допоміжні засоби:спокійна тиха музика. Мета:виявляти і відчувати ніжність; рахуватися з бажаннями іншого.

Хід гри:

Сходяться два учасники. Один із них "равлик", він закриває очі, згинається і стискується.

Другий учасник повинен мовчки спробувати виманити равлика і його будиночка. Тільки коли равлик добре відчує себе і спосіб "виманювання" йому сподобається, він повільно виповзає із свого будиночка. Якщо ж йому незатишно чи неприємно, він ще міцніше стискається.

Коли равлик повністю виповзе із свого будиночка, тобто випрямившись, лежачи на підлозі, він дякує своєму "благодійнику" і відбувається зміна ролей.

9. Танець рук

З 8 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:будь-яка. Допоміжні засоби:музика. Мета:виконувати рухи у відповідності до своїх почуттів.

Хід гри:

Утворити маленькі групи з 3 осіб. Вони закривають очі і починають разом танцювати – тільки руками. Пізніше ведучий дає імпульси, наприклад, руками зображує хвилі чи фонтан, або вогонь.

10. Гра в лоцмана (провідника)

З 12 років, 8-30 учасників. Тривалість:20 хвилин. Допоміжні засоби:"перешкоди" (крісла, стільці, …). Мета:можливість "наосліп" довіряти групі; сподіватися на допомогу групи; розвивати слух.

Хід гри:

Учасники гри утворюють коло. У центрі кола ставлять три-чотири крісла чи інші перешкоди. Один із учасників добровільно виходить з кімнати і йому зав’язують очі.

У цей час група вибирає "курс" мимо перешкод і проводить потім учасника із зав’язаними очима крізь них з допомогою плескання в долоні, вереску чи тупаючи об підлогу. Якщо сигнали не дають однозначного уявлення про напрямок, "незрячий" учасник зупиняється і чекає нових "вказівок".

Після подолання всіх перешкод можна відкрити очі і новий доброволець розпочинає гру в ролі "незрячого".

11. Мої руки – твої руки

З 10 років, будь-яка кількість учасників, які утворюють пари. Тривалість:10 хвилин. Допоміжні засоби:накидка, склянка, зубна щітка, гребінець, … Мета:беззаперечно реагувати на накази; виконувати спільні завдання у складних умовах.

Хід гри:

Гра відбувається парами: один учасник сідає на коліна другому. Останній накритий накидкою, видно тільки його руки. Учасник, який сидить, схрещує свої руки ззаду за спиною. Він повинен зобразити різні завдання (пити, їсти, чистити зуби, зачесатися, …) і повідомляти, що він хоче робити.

Учасник під накидкою виконує ці завдання своїми руками в міру своїх можливостей.

12. Руки, які "розмовляють"

З 10 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:25 хвилин. Мета:передати зміст доторками; виявляти довіру; встановлювати довіру.

Хід гри:

Учасники гри вибирають собі партнера і стають чи сідають проти нього. Вони кладуть руки долонями одна на другу і закривають очі.

Ведучий розповідає яку-небудь історію, наприклад:

"Уявіть собі, ваші руки зустрічаються на вулиці, вони радіють і розповідають одна одній що-небудь веселе.

Несподівано лунає автомобільна сирена, обоє відчувають сильний шок і дуже схвильовані, бо на розі вулиці, здається, сталося нещастя. Руки "шушукаються" одна з одною. Раптом вони починають поспішати. Їде автобус. Вони швидко тиснуть руки на прощання і розходяться".

Гравці намагаються під час цієї розповіді дати можливість партнерові відчути руками, що відбувається. Після завершення гри потрібно мати достатньо часу, щоб обговорити досвід, набутий окремими учасниками, якщо вони цього захочуть.

13. Танець "незрячих"

З 8 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:будь-яка. Допоміжні засоби:музика, що змушує замислитися (задумлива). Мета:навчити відчувати іншого (пробуджувати чуйність до іншого); розуміти один одного; пізнати самого себе.

Хід гри:

Половина учасників закриває очі. "Зрячі" вибирають партнера і починають обережно танцювати з ним під музику. "Незрячий" учасник намагається легко слідувати за ведучим і не дивитися, з ким він танцює.

Через декілька хвилин партнери міняються, не відкриваючи очей "незрячому". Після того, як усі перетанцювали один з одним, "незрячі" стають "зрячими".

Оцінка:

– наскільки успішним (вдалим) була моя участь?

– що для мене краще: вести самому чи дати себе вести?

– чи впізнав я кого-небудь?

– чи міг я не відкривати очей?

Важливе зауваження:Необхідно добре налаштуватися – потрібна розслаблена (спокійна) атмосфера! Під час танцю розмовляти не можна.

14. Діалог рук

З 15 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:20 хвилин. Допоміжні засоби:спокійна музика. Мета:усунути боязнь контакту; робити іншому добро; щось сказати через дотик.

Хід гри:

Учасники гри сидять колом, ведуть розрахунок на 1, 2. 1-і закривають очі і залишаються сидіти, поклавши розкриті руки на стегна. 2-і ходять навколо і з допомогою рук вступають у контакт із сидячими – граються, стискають кулаки, гладять, … Потім учасники міняються ролями.

Варіант:Можна таким же чином побажати один одному прекрасних канікул, веселого Різдва, повідомити особливе побажання і т.п.

15. Доторкання до обличчя

З 12 років, 6-20 учасників. Тривалість:20 хвилин. Допоміжні засоби:пов’язка для очей. Мета:навчити "бачити" руками; впізнавати учасників гри за рисами їх обличчя; послабити (позбутися) боязні контакту.

Хід гри:

Усі учасники сидять колом. Один із них (доброволець) закриває очі або йому зав’язують очі. Потім гравці міняються місцями. "Незрячий" намагається вгадати гравців, доторкаючись до обличчя. Кожний учасник запам’ятовує ім’я, яке йому дав "незрячий". Звичайно, ніхто не повинен розмовляти або ще якось виказувати себе.

Після обмацування і "вгадувань" усіх учасників "незрячий" відкриває очі і учасники повідомляють йому, як він кого назвав.

Можлива попередня вправа. Учасники гри спочатку попарно торкаються обличчя один одного, запам’ятовують форми й особливості обличчя, і потім намагаються знайти це обличчя в групі із закритими очима.

Динаміко-групові та комунікаційні ігри

Наступні ігри допомагають розв’язати чи послабити групові процеси. На початку розділу ви знайдете декілька типових ігор для початківців. Крім того, ви знайдете ігри і вправи, які повинні допомогти проаналізувати групові процеси, зробити їх очевидними й поліпшити спілкування. Сама група, кожний член групи зокрема і його становище в групі – така центральна тема ігор.

16. Гра з бобами

З 10 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:не більше 10 хвилин. Допоміжні засоби:боби, горох або сірники. Мета:контактувати з іншими; спробувати непомітно вплинути на інших; намагатися не потрапити під вплив; навчитися відрізняти бесіду від "розпитування".

Хід гри:

Кожен учасник одержує певну кількість предметів, наприклад, горошин чи бобів (3-5 штук). Завдання полягає в тому щоб залучити (втягнути) до розмови іншого учасника, який повинен відповідати "так" або "ні". Якщо це вдається, то він повинен віддати горошину. Співрозмовники можуть постійно змінюватися.

17. Ярмарок

З 8 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:будь-яка. Допоміжні засоби:музика (весела). Мета:"вітати" один одного в різний спосіб; перевірити різні можливості контакту.

Хід гри:

Музика – ходіння без будь-якої мети.

Припинення музики – простягнути руку й подивитися у вічі.

Музика – швидко йти, не торкаючись один одного.

Припинення музики – вітати один одного з відкритими очима, повернувшись спинами.

Музика – йти по кімнаті наосліп.

Припинення музики – вітати, повернувшись спинами і наосліп.

Музика – йти спиною.

Припинення музики – східне привітання – простягнути руки між ногами.

18. Угадування обличчя

З 5 років (у залежності від варіанту), не менше 7 учасників. Тривалість:15 хвилин. Допоміжні засоби:клейкі етикетки з написаними іменами, порожні картки. Мета:з’ясувати про якесь обличчя якомога більше; передати інформацію іншим.

Хід гри:

Гру можна розпочати в трьох варіантах.

Варіант А:Ведучий (і помічник) клейкою стрічкою наклеюють кожному учасникові на спину папірець, на якому написано ім’я відомої особи.

Варіант Б:Записки лежать стопкою, кожний учасник отримує клейку стрічку, бере записку і наклеює її тому, хто стоїть ліворуч, на спину так, щоб він не бачив, яке ім’я на ній написано.

Варіант В:Кожний учасник сам придумує обличчя (особу).

Кожний учасник повинен вгадати, хто він (тобто яке ім’я він носить на спині). При цьому він може ставити питання "так"files/mp3/"ні", наприклад: "Я ще живу?", "Я – жінка чи чоловік?" і т.д. З допомогою питань слід трохи визначити особу. Одному учасникові можна поставити тільки три питання, потім слід переходити до іншого.

Той, хто вгадав, хто він є, він (вона), прикріплюють свою картку з іменем спереду. Тепер він може допомогти тим, у кого виникли труднощі.

Заключний варіант:Якщо імена на записках були вибрані так, що можна скласти легко розпізнавані групи із особистостей, можна вже розділити групи підбираючи тих, хто, на їх думку, може належати до однієї групи.

Інші варіанти:Гру можна проводити з назвами столиць чи відомих будівель або (для дітей молодшого віку) з тваринами. Якщо діти не вміють читати, можна використати малюнки з тваринами.

19. "Глухий" і "німий"

З 8 років, будь-яка кількість учасників. Тривалість:10 хвилин. Мета:налаштовуватися на ситуацію, що змінилася; спілкуватися, не розмовляючи.

Хід гри:

Пари: один – "глухий" – ставить питання іншому – "німому". Останній повинен відповісти без слів з допомогою пантоміми. Дітям ставити питання заздалегідь. Потім ролі змінюються.

20. Кооперування

З 14 років, не менше 2 осіб. Тривалість:25 хвилин. Допоміжні засоби:на кожну пару 1 аркуш паперу для малювання і кольоровий олівець. Мета:разом вирішувати проблему; рахуватися з іншими; вести самому і дозволяти це з собою.

Хід гри:

Учасники, поділившись на пари, сідають за стіл. Вони повинні спробувати (не розмовляючи між собою і не домовляючись заздалегідь) разом намалювати малюнок, тримаючи в руках один олівець.

Можливі питання для аналізу:

– Чи важко було малювати разом?

– З якого моменту з’ясувалося, що ви хочете намалювати?

– Легкою чи важкою вам видалася ця вправа?

– Хто з вас управляв олівцем?

Можливі варіанти:Кожна пара отримує два олівці різного кольору і аркуш паперу. Кожний учасник починає малювати з одного боку, до того ж ніяких умовлянь не повинно бути. Через 10 хвилин пара розглядає малюнок і веде бесіду про нього.

Питання для бесіди:

– Що вийшло?

– Це два різні малюнки чи один спільний?

– Чи використовувалась половина аркуша партнера чи тільки власна половина?

– Навпаки, я відчув, що вторглись на мою територію?

Під час обговорення пари можуть розповідати, як вони відчули себе у процесі малювання й бесіди.

(Далі буде)



X

X

надіслати мені новий пароль