Ігри для виховання в дусі справжніх цінностей

Передмова

Перед вами нове видання "Ді лереріннен-Інфо" "Ігри для виховання в дусі справжніх цінностей". Тут є багато нових ігор, їх організація, планування, а також основна логічна структура в описові ігор. Старою лишається ідея: пропоновані ігри – це шанс сприяти розвиткові особистості, виховувати усвідомлення власної цінності і комунікабельності та підвищувати чутливість до етичних проблем.

Не варто очікувати від цих ігор негайної допомоги як від "пожежної команди" при "аварійній ситуації". Пропоновані ігри є скоріше складовою частиною комплексної навчальної програми.

Не будь-який ведучий може провести не будь-яку гру і не з будь-якою групою. Виберіть ігри, які підходять Вам і групі.

Для всіх ігор (за винятком додатків) ми встановили вік гравців і розмір груп, тривалість, мету, правила. Ці правила – лише певна рамка, вони не повинні обмежувати Вашу творчість і допускають відхилення від прийнятих оцінок.

За будь-яких обставин ми бажаємо Вам багато захоплюючих, цікавих, веселих, серйозних, повчальних, красивих, хвилюючих, різноманітних, необхідних (для Вас), оригінальних, розвиваючих, відкритих, вдалих, приємних, глибоких… вражень від ігор.

Манфред Ротт

Комітет виховання в дусі прав людини,

Німеччина

Ігри, що розвивають почуття

Ігри, що зібрані в цьому розділі, допоможуть багато що зробити з нашими почуттями.

Вони мають проводитися в спокійній, зосередженій атмосфері. Бажано, щоб при цьому звучала красива і неголосна музика. Учасники гри мають бути певною мірою знайомі один з одним.

Ці ігри несуть добро, вони приємні, допомагають переборювати страх, розвивають довіру до себе і до групи. Це ігри, що приносять радість, користь, це хвилюючі ігри. Розмовляти при цьому слід якомога менше. Важливо вступити в гру. З мого досвіду, у всіх групах можна грати з великою користю.

1. Зустрічний рух

З 12 років. 6-20 учасників.

Тривалість:20 хвилин.

Матеріал:будь-який килимок як підстилка.

Мета -розвивати почуття довіри до інших членів групи; краще усвідомлювати своє тіло (управляти); навчити звільнятися.

Хід гри:

Учасники діляться на пари. В кожній парі один із гравців лягає на спину і заплющує очі. Він розслабляється і повністю концентрується на наступних рухах, не підтримуючи і не заважаючи їм.

Другий учасник сідає поруч з лежачим, м’яко охоплює щиколотку лівої ноги і обережно, повільно піднімає ногу, поки вона не стане в положенні під нахилом угору. Через деякий час нога обережно опускається і м’яко кладеться на підлогу. Те ж саме слід зробити і з іншою ногою.

Потім сидячий гравець бере лежачого за зап’ястя і повільно піднімає кисть і передпліччя і, нарешті, всю руку, тримає її деякий час угорі і згодом повільно кладе назад. При цьому він береться рукою за плечову частину біля ліктя, поки спочатку плече, а потім і передпліччя не ляжуть на підлогу.

Після лівої руки настає черга голови. Активний гравець сідає ззаду біля голови лежачого гравця і м’яко, але міцно охоплює його за потилицю, дуже повільно піднімає, деякий час тримає його в такому положенні і знову м’яко кладе на підлогу.

Потім відбувається зміна. Важливо стежити за тим, щоб лежачий гравець повністю послабив свої м’язи і не підтримував рухи.

Можливі питання для аналізу гри:

Чи важко було самостійно розслаблятися?

Чи брав участь лежачий член групи у всіх цих рухах? Як я це помітив?

Чи важко було довіритися партнерові (партнерші)?

Чи були у мене побоювання, що мене можуть впустити?

2. Велике коло – мале коло

З 10 років, будь-яка кількість учасників.

Тривалість:декілька хвилин.

Матеріал:спокійна музика.

Мета -позбутися боязні контакту, розвивати почуття належності до групи.

Хід гри:

Учасники стають колом, торкаючись один одного тільки кінчиками пальців. Далі всі повільно йдуть до центру цього кола – руки торкаються рук сусідів, поки коло зовсім не звузиться.

Деякий час усі стоять, потім повільно розходяться. Усе повторюється декілька разів на фоні тихої спокійної музики.

3. Поплескування по спині

З 14 років, не менше 12 учасників.

Тривалість:20 хвилин.

Матеріал:спокійна музика.

Мета -ніжне поводження один з одним; сприяти доброму самопочуттю іншого члена групи; пізнавати власне тіло.

Хід гри:

Учасники діляться на пари. В кожній парі один з гравців починає "ніжні маніпуляції" зі спиною партнера (партнерші), зігріваючи, масажуючи, погладжуючи, поплескуючи по плечах і спині.

Потім руки деякий час лежать на плечах, при цьому обидва гравці заплющують очі. Після того, як перший учасник обережно прибере руки з плечей, другий деякий час ще продовжує відчувати його доторкання. Потім ролі змінюються.

Можливі варіанти – "Погода":

3-5 учасників утворюють маленьке коло. Один лягає животом на підлогу, інші сідають навпочіпки поруч. Вони намагаються руками повідомити лежачому, яка "погода":

• невеличкий дощик = легке постукування кінчиками пальців,
• вітер = обережний рух туди й назад по спині,
• сонце = ніжне прогладжування і т.д.

4. Мандрівка равлика

З 8 років, 6-30 учасників.

Тривалість:15 хвилин.

Матеріал:защіпки для білизни.

Мета -бережно й обережно поводитися один з одним; більш свідомо реагувати на предмети, які можна осягнути.

Хід гри:

Від половини до 2/3 групи – "равлики". Вони заплющують очі і рухаються дуже повільно "черепашачим кроком". Інші члени групи є "ловцями". Вони можуть грати з відкритими очима. Гравці отримують від ведучого групи по три защіпки, на які вони намагаються причепити "равликів" і так, щоб ті цього не помітили. Якщо "равлик" відчує, що з ним щось трапилось, то миттєво стискується, і його вже не можна схопити. Коли "равлик" знову відчує себе в безпеці, він розпрямляється, продовжуючи свою мандрівку і тим самим стає можливою "жертвою". Під час гри не можна вимовляти жодного слова, щоб не порушити концентрацію уваги гравців.

5. Коло довіри

З 8 років, будь-яка кількість учасників (діляться на групи по 7 осіб).

Тривалість:60 хвилин.

Мета -фізичне відчуття довіри, яку надаєш сам і яку отримуєш сам; фізичне відчуття доторкання.

Примітка:Багато людей не можуть навчитися відчувати довіру до себе і до інших.

Мета цього експерименту в тому, щоб дати гравцям шанс інтенсивно відчути всім тілом процес надання і сприйняття довіри. Конкретне фізичне відчуття довіри – це якісно щось інше, ніж просто розмова про довіру. Занадто велика кількість слів дуже легко призводить до того, що ми віддаляємось від реальності нашого тіла і послаблюємо контакт з навколишнім світом. Якщо ми тільки говоримо, ми можемо не помітити чи приховати наші почуття.

Цінність фізичного руху і контакту полягає в тому, що ми можемо встановити важливий емоційний контакт з людьми, поруч з якими ми живемо.

Хід гри:

Учасники утворюють кола по 7 осіб, до того ж хлопчики й дівчатка мають бути розподілені рівномірно. Стоячи, потрібно виставити одну ногу вперед, щоб кожен зміг витримати більшу вагу. Ведучий (ведуча) пояснює гру і переконується, чи справді всі зрозуміли її, щоб потім ніхто не відволікався.

Спочатку один гравець в кожній групі стає в центрі кола і схрещує руки перед собою. Всі інші підходять до нього впритул і деякий час легко тримають його руками. Потім той член групи, який стоїть у центрі, заплющує очі і намагається триматися прямо і розслабитися. Після цього він (вона) буде падати вбік, а учасники, які стоять колом, повинні його (її) втримати. Потім його обережно передають один одному, і коло дуже повільно збільшується. А його ноги повинні весь час знаходитися в центрі кола.

Нарешті, діаметр кола повільно знову зменшується. Гра завершується тим, що інші учасники ще деякий час утримують того, хто в центрі.

Основна ідея полягає в тому, щоб учасник гри, який знаходиться в центрі, міг відчути довіру. Він повинен повірити, що йому не відмовлять у підтримці.

Тривалість одного періоду гри: утримування (30 секунд), повільне наближення і збільшення кола (1 хвилина), зменшення діаметра (1 хвилина), утримування (30 секунд).

Потім інший член групи виходить в центр кола, і гра починається спочатку.

Кожен повинен скористатися можливістю вийти один раз в центр.

Точки зору оцінки:

Як я відчував себе в центрі кола? Скільки довіри я відчув до інших?

Як я відчував себе в колі поруч тих, хто стояв біля мене?

Що я помітив в інших учасників?

Як узгоджуються координація і спільні дії з різними вправами?

Чи була наша група чуйною чи ми грали у "вантажників вугілля"?

Досвід:

Це дуже важливий експеримент; найважливіший момент випробування. Якщо в групі є дійсна потреба одного разу відмовитися від довіри, то врешті можна отримати цікавий досвід.

6. Довірлива прогулянка

З 10 років, до 20 учасників.

Тривалість:30 хвилин, плюс час на оцінку результатів. Найкраще проводити під відкритим небом.

Мета -сліпо довірятися партнерові (партнерші); довіряти по-своєму; "чуттєве" дослідження предметів.

Хід гри:

Учасники підбирають собі партнерів, з якими вони охочіше хотіли б грати.

Ведучий пояснює, що звичайно ми всі так залежимо від нашого зору, що відчуваємо тенденцію ігнорувати наші інші почуття, наприклад, наш слух, наше чуття дотику або нюху. У цьому експерименті його учасники мають можливість відчути те, чим так часто нехтують.

У парах гравців спочатку один бере на себе роль ведучого, а другий – роль того, кого ведуть. Через 15 хвилин відбувається зміна ролей.

Завдання ведучого полягає в тому, щоб передати "незрячому" партнерові якомога більшу шкалу досвіду доторкання, нюху, слуху і т. д. Ведучий повинен, крім того, провести "незрячого" через усі перешкоди і захистити його, перш за все, від того, що може бути небезпечним, таким, що лякає, або просто неприємним. Ведучий тримає руку "незрячого" як об’ємну склянку, а той ніби занурює руку в склянку так, щоб кінчики його пальців лежали всередині долоні ведучого.

Спілкування відбувається тільки за рахунок ручного контакту, ніхто не повинен розмовляти. "Незрячого" учасника гри проводять мимо всіх перешкод, а ведучий використовує руку, щоб показувати напрямок. Якщо пара підходить до якогось масивного об’єкту, наприклад, до стіни чи до дерева, ведучий кладе обидві руки "незрячого" на цей об’єкт і чекає, поки він спокійно не дослідить цей предмет органами відчуттів.

Коли-небудь під час цієї прогулянки "незрячий" повинен доторкнутися і до іншого обличчя. За відсутності на шляху яких-небудь перешкод можна швидко йти або бігти. Але це робиться ведучим тільки з дозволу "незрячого", бо його не можна силувати до цього.

Точки зору оцінки:

Коли я відчував себе краще – як ведучий чи як "незрячий"?

Яке відчуття було найприємнішим, коли мене вели?

Що було для мене найбільш неприємним?

Якого досвіду я набув завдяки своїм органам відчуттів?

Наскільки я міг (могла) довіритися партнерові?

Я довіряю людям, які …

Досвід:

Довірлива прогулянка, особливо навесні чи влітку, є однією із найприємніших активних спільних ігор. Але вона також дуже добре підходить і як домашня сімейна гра дітей і батьків.

(Продовження в наступних випусках)

Ігри для виховання терпимості, довіри і співробітництва(див. стор. 10-11)