...Ми весь час пишемо та говоримо про порушення права, якого в нас, насправді, ще взагалі не існує. Бо називати юридичні директиви держави правом у цивілізованому світі вважається некоректним. Отже, замість торочити про право, ми маємо історичне завдання осмислити спочатку те, що йому передує: щирість, правдивість, вірність обіцянкам, відповідність слова та думки, вчинку та наміру.

На мій погляд, драма українського сьогодення не стільки політична або економічна, скільки морально-культурна, навіть просто культурна.

...Отже, проблема української влади, політичної системи країни в цілому є також проблемою відсутності громадянської та особистої гідності, браку особистої довіри, елементарної щирості людських стосунків, здатності "дивитися у вічі", говорити відверто, дотримуватися політичних зобов’язань, відповідати на персоніфіковані виклики...

Всеволод Речицький ("Дзеркало тижня, №19(343), 19-25 травня, 2001 р., С. 14)