Новини

…Я повернувся до камери і запитав у Бога: навіщо весь цей світ, якщо страждає така людина, як ти?.. Вчителько, ти ж постійно навчала принциповості, багатьох інших чеснот, з яких складається порядна людина… І ти не до кінця слушна, коли кажеш, що крім мене в тебе нікого нема. Ти мала та матимеш сина, котрий як небагато хто любив свою маму, котрому та любов, разом із якостями, нею виплеканими, допомогла витримати в найскрутніші хвилини, а також право називатись людиною. Ось твій здобуток, ріднесенька. Я певен, він важить непорівнянно більше від умовлянь-аргументів, що ти несла на побачення. Облиш їх, вони не варті моєї матері. Нам, мамусю, ще немало жити на цьому світі, тож будьмо гідними його краси – і почуттями і вчинками
/ Валерій Марченко (1947-1984). Лист з КДБ УРСР, 1977 («Листи до матері з неволі»)
©2025 Усі права захищено.
Цитування інформації з цього сайту дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело
Цитування інформації з цього сайту дозволяється за умови обов'язкового посилання на джерело