НЕЗАЛЕЖНІ ПРОФСПІЛКИ

 316106.11.2006

НЕЗАЛЕЖНІ ПРОФСПІЛКИ – спроби формування альтернативних офіційним організацій трудящих у 1970-1980-х.

Протести і виступи робітників у формі страйків бували й раніше, у період правління Хрущова. Піднесення правозахисного руху в СРСР наприкінці 1960-х дало поштовх і до створення незалежних профспілок, що формально не було заборонено радянськими законами. Наприкінці 1960-х – на початку 1970-х до таких спроб вдалися киянин Іван Грищук, а також донецькі інженери Володимир КЛЕБАНОВ та Олексій НІКІТІН. Усі вони зазнали психіатричних репресій.

26.02.1978 В.КЛЕБАНОВ заснував “Асоціацію вільної профспілки трудящих Радянського Союзу”, очоливши групу з декількох десятків осіб, які домагалися, як і він, відновлення порушених прав у приймальнях вищих державних і партійних органів СРСР у Москві. Чисельність групи сягала 150 осіб, значну частину складали трудящі України. Своїм завданням асоціація оголосила захист порушених прав трудящих; ніяких політичних вимог група не висувала. Проте вже наприкінці березня 1978 найактивніші члени асоціації були заарештовані, частина з них запроторена у психіатричні лікарні .  

Наступним етапом незалежного профспілкового руху стало виникнення реґіональних груп Вільного міжпрофесійного об’єднання трудящих (СМОТ).

У 1980-х робив спробу створити незалежну профспілку водіїв у Кривому Розі Едуард Крицький.

Однак масового характеру незалежний профспілковий рух в Україні, як і в інших республіках СРСР, так і не набув. Про серйозний робітничий рух можна говорити тільки з липня 1989, коли по всій країні прокотилася хвиля шахтарських страйків. У Донбасі тоді страйкувало 182 шахти.

 

Харківська правозахисна група