ЛИСИЙ МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ

 359407.07.2005

автор: Овсієнко В.В.

(нар. 9.05 1941, с. Росохач, Чортківського р-ну, Тернопільської обл.– п. 22.01. 2007, с. Росохач),

Член національно-патріотичної підпільної організації.

З селянської родини. Батько 1941 р. пішов на війну і не повернувся. Мати тяжко бідувала з п'ятьма дітьми. Микола з дитинства мусив працювати в колгоспі. Закінчивши вечірню школу, два роки працював на цілині (Акмолинська обл., Джезказган). 1960 р. призваний до війська. Вчився в морській школі в Прибалтиці. Оскільки відмовився вступати в комсомол, був спроваджений на Тихоокеанський флот. Демобілізувався 1965 р. Працював у колгоспі, їздив на сезонні будівельні роботи в центральні та східні області України.

Належав до кола патріотично зорієнтованої молоді, яка цікавилася й захоплювалася боротьбою УПА за незалежність і хотіла продовжити цю боротьбу. Його обурило знищення пам'ятних хрестів у селі, зруйнування церкви та могили січових стрільців. Арешти української інтелігенції 1972 р. підштовхнули хлопців до створення підпільної організації. В.МАРМУС склав текст присяги, яку 5.11.1972 р. склали також П.ВІТІВ, В.СЕНЬКІВ, П.ВИННИЧУК.

14.01. 1973 р. Л. разом з  М.МАРМУСОМ, М.СЛОБОДЯНОМ та А.КРАВЦЕМ у його хаті в урочистій обстановці - при свічках, уклякнувши перед хрестом та образом Матері Божої - склав присягу на вірність українському народові і став членом підпільної молодіжної організації, до якої згодом вступив також С.САПЕЛЯК. Організація ставила за мету боротися за незалежність України. 

М.Лисий узяв участь у підготовці до акції з нагоди 55-ї річниці проголошення Української Народної Республіки ІУ Універсалом  Центральної Ради та 54-ї річниці Злуки УНР і ЗУНР. Росохацька організація 21.01. 1973 р. вивісила в м. Чорткові 4 українські національні прапори та 19 листівок з вимогами свободи друку, мітинґів і зібрань, що закінчувалися гаслами: “Свободу українським патріотам!”, “Ганьба політиці русифікації!”, “Хай живе зростаючий український патріотизм!”, “Свобода слова, друку, мітингів! “Напередодні акції Л. разом з В.МАРМУСОМ їздив до Чорткова, щоб визначити місця для вивішування прапорів та листівок.

У лютому 1973 р. почалися арешти членів організації. Л. був заарештований 11. 04. (чи 22.03?) 1973. Припертий доказами, підтвердив свої дії. 

На суді у вересні 1974 р. пройшов як свідок, щодо якого було відмовлено в притягненні до кримінальної відповідальності. Однак рік провів у Тернопільському слідчому ізоляторі за окремою ухвалою Тернопільського обласного суду (З'ясувати) .

Працював на різних роботах у довколишніх селах, виїздив на заробітки в східні області України. Був одружений.

У кінці 80-х - на початку 90-х рр. брав участь у русі за незалежність. Був членом Чортківського «Меморіалу», членом Української Гельсінкської Спілки, Української Республіканської, відтак Республіканської Християнської партії.

Бібліоґрафія:

Доповідна записка ЦК КП України Центральному Комітету КПРС про діяльність націоналістичних груп у Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях України. 27 вересня 1973 р. // Національні відносини в Україні ХХ ст. – К. – Наукова думка. 1994. – С. 418–420.
Георгій Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 142.
Володимир Мармус. Прапори над містом. // Тернистий шлях (Тернопіль).— 1998, № 3 (323).— 9 січня; Те ж // Молодь України.— 1998, № 7 (17638).— 22 січня.
Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 208.
Андрій Вацик. Ціною власної свободи. / / Тернопільська газета. – 1999, № 4 (160). – 21 січня.
Архів ХПГ: Інтерв'ю М.Лисого від 3.04. 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1121331616&w
Юнаки з огненної печі / Харківська правозахисна група. Упорядник В.В.Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 98 – 103 та ін.
Мармус Володимир. Доля обрала нас: Спогади, документи, статті. – Тернопіль: Принтерінформ, 2004. – С. 76, 94-96, 104, 108, 116, 130-179.
Фантазіє, ти сило чарівна! Відкритий лист дисидента Овсієнка дисиденту (і фантазеру) Сапеляку: http://www.istpravda.com.ua/ukr/articles/2011/08/29/53451/, 29.08.2011 р.
В. Овсієнко. Правда стає історією: http://maidan.org.ua/2012/01/pravda-staje-istorijeyu/. 29.01.2012 р.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 380–382. http://archive.khpg.org/index.php?id=1120766003&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 369–370; 2-е вид.: 2012 р. – С. 413–414.

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група.12.12. 2002 р. Останнє прочитання 11.08.2016.