Ми публікуємо сповідь Зіновія Антонюка, який помер 28 квітня цього року, виконуючи його давнє бажання оприлюднити цей текст. Він є не стільки розповіддю пана Зіновія про конкретних людей, скільки емоційним портретом часу, в якому йому довелося жити. Сповідь є також віддзеркаленням гострих моральних рефлексій автора з приводу складних соціальних перипетій українського життя.

Бабич С.О. Дорогою безглуздя (З прожитого, пережитого, збагненого) - Житомир: Рута. 2016. Книжка політв’язня з 27-літнім "стажем" Ця розповідь для тих, хто спромігся хоча б на мить піднятися над собою, як риба над водою.Автор

Три статті: Молода поезія в Україні; Наступ партії на молоду поезію; Розгром молодої літератури в Україні (1960-1963 рр.)

Діяльність української діаспори в обороні політв’язнів 60-70-х рр.-

Звернення 19 видатних українських політв’язнів (яке написав улітку 1979 р. Л.Лукяненко) є одним з найпомітніших документів українського самвидаву. Автори закликають поставити українське питання на порядок нарад Об’єднаних Націй, уповноважуючи президента Світового Конґресу Вільних Українців (СКВУ) вжити всіх заходів, необхідних для виходу України зі складу СРСР.

Біоґрафічна довідка, доповнена І.Гелем у 2011 році

Я — українець. Не лише індивід, наділений певною подобою, умінням ходити на двох кінцівках, даром членороздільної мови, даром творити та споживати матеріальні блага. Я — громадянин світу не як безбатченко-космополіт, а як українець. Я — клітина вічно живого українського народу. Окремі клітини будь-якого організму відмирають, але організм живе. Окремі люди рано чи пізно так чи інакше вмирають, а народ живе, бо народ безсмертний.

Становлення правозахисного руху в 50-60-х рр. ХХ ст.

Цей барак є частиною української історії. Тут був останній в СРСР політичний табір особливого режиму. За майже 8 років його функціонування як “установа ВС-389/36”, від 1 березня 1980 до 8 грудня 1987 року, через нього пройшло 56 вיязнів, 37 із них, за підрахунками історика й журналіста Вахтанґа Кіпіані, – українці.