ДРАБАТА Валентина Павлівна

 190721.09.2020

автор: Василь Овсієнко

ДРАБАТА Валентина Павлівна (нар 17.05.1908, с. Северинівка, тепер Жмеринського р-ну Вінницької обл. — п. 26.03.1983, м. Київ) — педагог. Учасниця українського руху опору.

Валентина ДРАБАТА

1925—1928 навчалася у Могилів-Подільському педтехнікумі, працювала вчителькою у Вінницькій області. 1931, під час кампанії самомобілізації вчителів, виїхала до Середньої Азії. Заїхавши по дорозі до родичів у Ташкент, залишилася там працювати. 1932—33 працювала лаборанткою хімічної лабораторії Середньоазійського державного інституту кольорових металів. 1939 закінчила фізико-математичний факультет цього ж інституту. 1939—1942 працювала асистенткою кафедри фізики Середньоазійського індустріального інституту. 1942—1952 — на посадах старшого лаборанта, асистента в наукових закладах Ташкента.

1952, приїхавши до Києва, працювала асистентом кафедри фізики в Українській сільгоспакадемії. У 1960-х написала українською мовою практикум із фізики для студентів академії. Від 1963 — на пенсії.

У 1960—70-х рр. спілкувалася з демократично налаштованою молоддю, передруковувала і поширювала самвидав. Писала листи до ЦК КПРС та в інші офіційні державні та партійні органи про стан української мови, культури, шкільництва в Україні, підкріплюючи їх фактами, з посиланням на офіційну пресу, з цитатами з праць Леніна. В одній із таких статей проаналізувала книжку «Ленін про Україну», де наочно довела жорстокість, свавілля, авантюризм Леніна, намір визискувати, грабувати Україну. Дещо з написаного набуло розповсюдження в самвидаві, зокрема, у січні 1971 «Український вісник» опублікував її протестну заяву Голові Верховної Ради УРСР із приводу засудження Валентина МОРОЗА; деякі її статті потрапляли за кордон, радіостанція «Голос Америки» використовувала матеріали Д. у передачах про Україну. Д. спілкувалася з Тарасом Франком, Іваном ГОНЧАРОМ, Тетяною Цимбал та ін. У 1970-ті відвідувала сім’ї репресованих, допомагала їм морально і, по можливості, матеріально. Приятелювала з Оксаною МЕШКО, листувалася з нею під час її заслання у Хабаровському краї (Росія). 1983 року трагічно загинула. Її тіло знайшли біля будинку. За офіційною версією — начебто випала з балкона. Хоча друзі вважали, що до загибелі Д. причетні агенти КГБ. Похована на Байковому цвинтарі у Києві.

 

Бібліографія

1. Цимбал Вікторія. Не забуваймо Валентину Драбату // Ми — в історії: 36. — К.: Спадщина, 1998. — С. 179-184.

2. Рух опору в Україні 1960—1990. Енциклопедичний довідник. Гол. Ред. Осип Зінкевич. Вид друге, доповнене. — К., Смолоскип, 2012. — С. 240- 241.

3. Валентина Драбата, дисидентка

 

 

 Поділитися
MENU