Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ЧОРНОВІЛ ВАЛЕНТИНА МАКСИМІВНА

27.08.2016 | Овсієнко В.В.
ЧОРНОВІЛ ВАЛЕНТИНА МАКСИМІВНА (нар. 23.03.1948 у с. Гусакове Звенигородського р-ну Черкаської обл.)

Філолог, учасниця правозахисного руху.

Мати – вчителька молодших класів, батько викладав українську мову та літературу. Дитинство Валентини минуло в материному селі Вільхівець, де 1965 р. закінчила середню школу. У 1965–1970 навчалась на філологічному факультеті Київського університету ім. Т. Шевченка. 1970–1972 рр. вчителювала у Львівській, Тернопільській, Київській областях. Через брата В’ячеслава ЧОРНОВОЛА була знайома з колом шістдесятників: Алла ГОРСЬКА, Галина СЕВРУК, Іван, Леоніда та Надія СВІТЛИЧНІ, Маргарита ДОВГАНЬ. Брала участь у ватагах колядників. Поширювала і передавала за кордон журнал «Український вісник», який видавав її брат. Після його арешту 12.01.1972 р. на допитах Ч. не давала жодних свідчень ні проти брата, ні проти М. ПЛАХОТНЮКА, у справі якого проходила як наречена. Проти неї теж було порушено справу за ч. 1 ст. 62 КК УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда». У серпні 1972 р. була на три доби затримана одночасно з Атеною Пашко. Утримували їх у слідчому ізоляторі КГБ у Львові. Але завдяки братові, який, дізнавшись про це, оголосив сухе голодування, обидві були звільнені.

З політичних мотивів Ч. протягом року не допускали до педагогічної роботи. З 1973 р. працювала вчителькою української мови і літератури у м. Тальне на Черкащині, у м. Рокитне та м. Буча на Київщині. Місцеві та обласні органи КГБ постійно шантажували її – викликали на допити, встановили стеження на роботі.

Ч. їздила на побачення з братом у Мордовію і в Якутію. Вивозила табірну інформацію, зокрема, інтерв’ю В. ЧОРНОВОЛА і Бориса Пенсона «Будні мордовських таборів».

1982 р. одружилася з М.ПЛАХОТНЮКОМ.

1998 стала працювати літературним редактором у газеті «Час-Time» (пізніше «Час»), шеф-редактором якої був В. ЧОРНОВІЛ. Публікувала свої публіцистичні та культурологічні дослідження. Редагувала вісник В. ЧОРНОВОЛА «Вимір часу». Після його загибелі (25.03.1999) упорядкувала і видала його твори у 10 томах.

На громадських засадах була науковим працівником у Кабінеті-музеї В. ЧОРНОВОЛА та літературним редактором у його Фонді.

Член правління громадської організації «Музей шістдесятництва», член ВТПіР (з 1996). Нагороджена відзнакою НРУ «За заслуги перед українським народом» II ступеня (2005), орденом княгині Ольги III ступ. (2007).

Чоловік М. ПЛАХОТНЮК, засновник Музею шістдесятництва, помер 5.02.2015 р.. Син Богдан Плахотнюк 1990 р.н., філолог.

Бібліоґрафія:

І.

Слава Богу, не всі ми раби, лицеміри, не всі і лакузи; Пам’яті Павла Максимовича Федченка // Вимір часу. — 2002, — № 6;

До історії видання «Українського вісника» // Вимір часу. 2002. — № 7;

Україна відзначила 65-річчя з дня народження Вячеслава Чорновола // Вимір часу. — 2003. — № 9;

Мала Батьківщина Вячеслава Чорновола // Вимір часу. — 2003 (11);

Перше покарання Чорновола // Вимір часу. 2003,— № 12;

«Я оголошую голодівку» (Знову до теми «Українського вісника»); Шістдесятники – у шістдесяті // Вимір часу. — 2003. — № 13;

Валентина Чорновіл поділася спогадами про рідного брата В’ячеслава Чорновола. Інтерв’ю. Унікальні фото. // Український інформаційний портал. 27 Кві 2011 http://ua3.info/?p=2179#

Володимир Панченко та Ярослав Панченко. Валентина Чорновіл: «Я завжди намагалася наслідувати брата». День, № 236, 25.12.2012.

Вячеслав Чорновіл. Твори: У 10-и т. – Т. 1. Літературознавство. Критика. Журналістика / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. В. Яременка, М. Коцюбинської. – К.: Смолоскип, 2002, – 640 с.: іл.; Т. 2. «Правосуддя чи рецидиви терору?». «Лихо з розуму». Матеріали та документи 1966 – 1969 рр. / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. Лесь Танюк. – К.: Смолоскип, 2003, – 906 с.: іл.; Т. 3. («Український вісник», 1970-72) / Упоряд. Валентина Чорновіл. Передм. М. Косів. – К.: Смолоскип, 2006, – 976 с.: іл.; Т. 4. – Кн. 1. Листи / Упоряд. М.Коцюбинська, В.Чорновіл. Передм. М.Коцюбинська. – К.: Смолоскип, 2005, – 990 с.: іл.; Т. 4. – Кн. 2. Листи / Упоряд. М.Коцюбинська, В.Чорновіл. Передм. М.Коцюбинська. – К.: Смолоскип, 2005, – 1068 с.: іл.; Т. 5. Публіцистика, документи, матеріали «Справи № 196» (1970 – 1984 / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2007. – 912 с.; Т. 6. Документи та матеріали (Листопад 1985 – квітень 1990) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2009. – 1052 с.: іл.; Т. 7. Статті, виступи, інтерв΄ю (березень 1990 – грудень 1992) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2011. – 1080 с.: іл.; Т. 8. Статті, виступи, інтерв΄ю (березень 1993 – грудень 1995) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2012. – 1088 с.: іл.; Т. 9. Статті, виступи, інтерв΄ю (січень 1996 – грудень 1997) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2014. – 1008 с.: іл.; Т. 10. Статті, виступи, інтерв΄ю (січень 1998 – березень 1999) / Упоряд. Валентина Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2015. – 680 с.: іл.;

ІІ.

Михайлиишн В. Невмируща казка народу // Прапор перемоги. — Ірпінь. — 1989. — 8 березня;

Паламарчук Г. Червоне — то любов, а чорне — то журба //Час/Тіте. — 1997. — 7 липня;

Бондаренко О. Сестра // Україна молода. — 2001.– 18 серпня.

Василь Овсієнко

Рекомендувати цей матеріал