Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Загальнодемократичний рух

ТЕРЕХОВИЧ ЛЕОНІД НИКИФОРОВИЧ

04.07.2013 | Овсієнко В.В.
ТЕРЕХОВИЧ ЛЕОНІД НИКИФОРОВИЧ (26.03.1941 у с. Кучинівка Щорського р-ну Чернігівської обл. – п. 22.08.1992 у с. Кучинівка).

Талановитий поет, борець за справедливість, політв΄язень.

Дід Яким був активним учасником революції 1905 і 1917 рр. – розстріляний більшовиками 1931 р. як близький до «Спілки визволення України». Обидва його сини – Никифор і Леонід – теж віршували. Цей дар дістався й онукові. Дідові вірші згоріли в хаті під час Другої світової війни, а онук сплатив за свої вірші сповна.

Закінчив середню школу. Служив в армії під Тамбовом (Росія). Працював на цегельні, був електриком, будівельником, кіномеханіком. 1968 р., обурений несправедливістю колгоспного парторга, побив його і був ув΄язнений на 1 рік за ст. 206 КК УРСР «хуліганство». Характер мав гарячий, запальний, з загостреним почуття справедливості. Батьки коханої дівчини заборонили їй одружуватися з Леонідом – він так і залишився самотнім.

1971 р. Т. прочитав у районній газеті, що в його селі 100% виборців проголосували «за» єдиного кандидата в депутати замість вибулого, коли насправді виборча дільниця цілий день була на замку. 8.03.1971 р. написав про це листа до Швеції коментатору радіостанції «Свобода» Віктору Франку. Лист був вилучений на пошті, органи КГБ провели в автора обшук, вилучили його вірші, зокрема «Задолизы» та «О борьбе с идеологическими диверсиями» (Т. писав тоді російською мовою). Останнього вірша він послав у Москву гр-ну Стрижку. Вилучили також написану Т. на початку 1971 р. відповідь на відкритий лист американського співака Діна Ріда О. СОЛЖЕНІЦИНУ. КГБ виявив, що автор у віршах і листах «зводить наклепи на КПРС, на одного з керівників КПРС, паплюжить радянську дійсність». Заарештований 15.03.1972 р. і спочатку звинувачений за ст. 62 КК УРСР у проведенні антирадянської агітації та пропаганди. Проте судова колегія у кримінальних справах Чернігівського обласного суду на закритому засіданні 1.07.1972 р. винесла вирок за ст. 187-1 «розповсюдження завідомо наклепницьких вигадок, що паплюжать радянський державний суспільний лад» – 2 р. ув΄язнення в таборах суворого режиму. Звинувачений також у систематичному прослуховуванні зарубіжних радіостанцій, написанні низки віршів «наклепницького змісту»: «Кое-что о рекламе…», «Москве украинский народ…», «Есть в деревне сельсовет…», «Сказка о работнике балде», «В литературе Шолохов мог бы сделать шороху».

Карався в зоні № 46 (с. Катеринівка Сарненського р-ну Рівненської обл.). Звільнений 1974 р., та через рік знову опинився в тій же зоні на 5 р. за бійку, хоча його дії були лише відповіддю на напад. Вийшов на волю 1980 р.. Працював кіномеханіком. 1988 р. запроторений на два роки в ЛТП (лікувально-трудовий профілакторій) у с. Мартусівка Бориспільського р-ну на Київщині. Там несподівано захворів (порушення мозкового кровообігу) і терміново комісований. Через 20 діб удома удар повторився. Ходив по лікарнях, домагався інвалідності – його запроторили в психлікарню. Вирятував його звідти голова обласного відділення Спілки письменників Станіслав Реп΄ях. Влітку 1990 р. вони зустрілися, С. Реп΄ях похвалив вірші Т. і спитав, чи не пробував він писати мовою діда. Т. перейшов на українську. Збереглися два зошити зі 121 віршем. Вони, як і російськомовні, за оцінками критиків, позначені талантом, зрозумілі кожному, правдиві та гостро критичні щодо влади. Багато віршів раніше були конфісковані і пропали.

Сприяннями С. Реп΄яха 1990 р. Т. прийняли на роботу сторожем Кучинівської школи. Брав участь у роботі районного осередку НРУ. 15.05.1991 р. по чернігівському обласному радіо вперше прозвучали його вірші. Їх почала публікувати районна й обласна преса. 1992 р. С. Реп΄ях разом з автором готував до друку збірку, куди мали увійти також і дідові вірші. Та цей творчий спалах був обірваний: у серпні на вокзалі у м. Щорс поета не відомо чому тяжко побили міліціонери. 22.08.1992 р. він самотньо помер у своїй хаті. Останні його вірші позначені передчуття смерті: «Коли помру – це буде скоро…». Похований у рідному селі.

Бібліоґрафія:

Леонід Терехович. Свідомо став на муку. Вибране. – Чернігів, 1993. – 32 с. (Передмови П. Повода і В. Москаленка).

Реп΄ях Станіслав. Крок до Леоніда Тереховича // Сіверянський літопис (Чернігів), № 2. – 1995; http://dhost.info/newbabilon/poetry/step.html

Терехович Леонід Никифорович http://uk.wikipedia.org/wiki/

Рекомендувати цей матеріал