Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ВОДИНЮК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

25.02.2009 | Овсієнко В.В. | Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004.
ВОДИНЮК ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ (нар. 27.11. 1929 (чи 1930?) р. в с. Тартаків Сокальського р-ну Львівської обл. – п. 8.02. 1983, м. Бердичів Житомирської обл.).

Репресований за зв`язок з підпіллям ОУН. Член підпільної організації «ОУН-Північ».

Батьки селяни. Закінчивши середню школу, вступив до Львівського медінституту, та в 1948 (чи в 1947?) р. був заарештований за зв'язок з підпіллям ОУН і засуджений Військовим трибуналом військ МГБ Львівської обл. на 25 р. позбавлення волі.

Карався в таборах Воркути. Працював на шахтах гірничим майстром-підривником. У 1947 р. там почала діяти підпільна організація “ОУН-Північ” (інша назва – „Заполярний Провід ОУН”), яку створив Михайло СОРОКА. Її завдання – самозбереження в умовах ув'язнення, взаємна допомога, боротьба за права політичних в’язнів, зокрема, за відокремлення політичних в`язнів від карних. За наказом МВД СССР від 28.02. 1948 р. таке розокремлення відбулося. М. СОРОКА був звільнений 1948 р., але залишився на Півночі і далі керував підпіллям. З його арештом 15.12. 1952 „ОУН-Північ” не була викрита повністю.

Про участь В. в цій організації мало що відомо, але він, імовірно, був причетний до підготовки в 1952-53 рр. збройного повстання у воркутинських таборах, яке, за свідченням Михайла ЛУЦИКА, було призначене на 27.06. 1953 р.. Була розроблена технологія виготовлення ґранат, її розіслали по всіх шахтах. Був намір відбирати зброю в охорони, формувати бойові загони і рухатися на м. Котлас і далі на південь. На шахтах робилися підкопи. Але на шахті № 7 було розкрито виробництво ґранат, заарештовано і засуджено 7 осіб (зокрема, Володимира Юрківа з Тернопільщини і Володимир Карташа з Кіровоградщини), на іншій шахті – 18 осіб. Після смерті Сталіна й арешту Берії повстання стало недоцільним. У зв`язку з масовим звільненням політв`язнів за постановами Комісії Президії Верховної Ради СРСР діяльність «ОУН-Північ» у 1956-57 рр. згорталась.

Влітку 1956 В. теж був звільнений комісією Президії Верховної Ради. Жив і працював у Воркуті.

Будучи від природи людиною активною, В. намагався нав'язати контакти з підпільною організацією "ОБ'ЄДНАННЯ", яка діяла з 1956 р. в м. Інта, Комі АРСР. Складалася з молодих людей, які щойно вийшли з ув’язнення. Ставила метою продовжити справу ОУН у нових умовах: повалити окупаційну більшовицьку владу і створити Українську Самостійну Соборну Державу. Вела пропагандивну роботу, мала саморобну портативну друкарню і поширювала через звільнених в`язнів листівки в Україні. Провідник Ярослав ГАСЮК, заступник Володимир ЛЕОНЮК. У справі «Об`єднання» в Києві 1960 р. відбулося два процеси Верховного Суду УРСР, засуджено 10 осіб, хоча належали до неї понад сто осіб. Півтора десятка пройшли свідками, в т.ч. і В.

Відомо, що 1956 р. В. зв`язався з членом Керівного Осередку, референтом пропаганди «ОБ`ЄДНАННЯ» Володимиром ЗАТВАРСЬКИМ, який приїхав у Воркуту, де щойно звільнена політв`язенка Степанида Данилиха звела його з Григорієм Опайцем (Опаєць), а той познайомив його з В. В. брався зв`язати ЗАТВАРСЬКОГО з керівником «ОУН-Північ» Сохацьким («Орлом») з метою об`єднати ці організації. Однак до цього не дійшло, бо, на думку В. ЗАТВАРСЬКОГО, «воркутинці не хотіли заробляти нові терміни».

В. знову був заарештований 24.06. 1960 за звинуваченням в організаційній діяльності під час ув`язнення. Слідство у цій справі проти воркутинського в`язня Михайла ЛУЦИКА провадив у Києві підполковник Тарасенко вже від 19.11. 1957 р.. Справу В. вів майор Сапожников. Підслідні нікого не видали, хоча до цієї справи було багато причетних. У квітні 1961 р. прокурори Малий і Яновський закрили справу В. і ЛУЦИКА і відправили обох етапом до Львова.

Закрите засідання Львівського обласного суду тривало з 4 до 12.04. 1961 р. (суддя Зібер, народні засідателі Макаренко та Браїлов). Присуд М. ЛУЦИКУ – 15 р., В. – 12 р. за ст. 56, 64, причому 5 перших років – тюремне ув`язнення, яке відбував у Володимирській в`язниці. 14.11. 1961 В. був визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Після Володимира карався у в таборі особливого режиму № 10 у селищі Ударному, що в Мордовії.

Після звільнення (1972 р.) В. жив у м. Бердичів Житомирської обл.. Був одружений, мав двох синів. Підтримував зв`язки з політв`язнем Сергієм БАБИЧЕМ, членом УГГ Василем ОВСІЄНКОМ. Помер несподівано, за підозрілих обставин.

Похований у Бердичеві.

Бібліоґрафія:

Леонюк Володимир. На прю стає Об`єднання // Зона, 1994. – № 6. – С. 163 – 180.

58-10. Надзорные производства Прокуратуры СССР по делам об антисоветской агитации и пропаганде. Март 1953 – 1991. Аннотированный каталог. Под ред. В.А. Козлова и С.В. Мироненко; сост. О.В. Эдельман, М.: Международный Фонд «Демократия», 1999. – 944 с. (Россия. ХХ век. Документы)»: – С. 557.

Інтерв'ю Михайла Петровича ЛУЦИКА. Записав 24 – 25 січня 2000 року Василь Овсієнко (м. Сколе Львівської обл.) – http://archive.khpg.org

Бондарук Леся. Михайло Сорока: До 90-річчя від дня народження і 30-ліття від дня смерті (27.03.1911 – 16.06.1971). – Дрогобич: Видавнича фірма „Відродження”, 2001. – С. 24-35.

Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.

Лук`яненко Левко. Галицьке «Об`єднання» // З часів неволі. Соснова-7. – К.: МАУП, 2005. – C. 421-436; Там же: «Розповідь Володимира Юрківа». – С. 245-265.

Склав 25 лютого 2009 року Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. Довідку слід доповнити і доопрацювати.

Рекомендувати цей матеріал