Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ОБ`ЄДНАННЯ (м. Інта, Комі АРСР, 1956-1959, 94 особи)

31.01.2009 | Христинич Б.Т. | Христинич Богдан. На шляхах до волі. Підпільна організація «Об`єднання» (1956-1959). – Львів, 2004.

ХРИСТИНИЧ БОГДАН. НА ШЛЯХАХ ДО ВОЛІ. Підпільна організація «ОБ`ЄДНАННЯ» (1956-1959). – Львів, 2004. – 416 с.
С. 131 – 183: Учасники «Об`єднання». БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК

С. 133:
Айзенбарт Костянтин
Народився 1927 р. у селянській родині в селі Ясениці Сільній Дрогобицького р-ну Львівської обл. У1947 р. закінчив Бориславську педшколу, після закінчення якої вчителював. Вирісши у свідомій українській родині, був пов’язаний з українським націоналістичним підпіллям, через що у жовтні 1949 р. був заарештований. На початку 1950 р. був засуджений постановою Особливої наради при Раді Міністрів СРСР разом з Я. Кобилецьким і В. Слив’яком на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Звільнений з-під варти влітку 1956 р. на підставі рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР. Учасник "Об’єднання". Безпосередньо пов’язаний з Я. Кобилецьким, В. Слив’яком та Д. Жовтяком. Після звільнення жив і працював в Інті. У1970 р. перебрався з Інти в Україну. Спочатку до Фастова Київської обл., а в 1971 р. до Червонограда Львівської обл., де проживає до сьогодні. Бере активну участь у громадському та політичному житті свого міста. Член Спілки політв’язнів України.

Айзенбарт (дів. Вдовичин) Ольга
Народилася 1926 р. у Нових Стрілищах Жидачівського р-ну Львівської обл. Батьки селяни. Батько ще до 1939 р. виїхав до Канади, де й помер. Освіта неповна середня (фінансова). Була тісно пов’язана з оунівським підпіллям. Незадовго до арешту підпільники таємно забрали її з собою для друкування підпільної літератури (вона була кваліфікованою друкаркою). Через деякий час вона повернулася до свого рідного села, але вже через три дні її заарештували. Це був 1950 рік. Постановою Особливої наради при Раді Міністрів СРСР їїбуло засуджено на 25 років позбавлення волі.
Покарання відбувала в інтинських концтаборах. Звільнена комісією Президії Верховної Ради СРСР 15.05.1956 р. Після звільнення вийшла заміж за К. Айзенбарта, учасника "Об’єднання", який і залучив її у прихильники нашої організації. У 1970 р. виїхала з Інти в Україну, а в 1971 р. разом з чоловіком оселилася у Червонограді Львівської обл., де проживала аж до своєї смерті у 1998 р.

С. 134:
Бакаїм Єва
Народилася приблизно 1922 р. в с. Крехові Жовківського р-ну Львівської обл. Батьки селяни. Освіта неповна середня. У1947 чи 1948 р. заарештована за участь в українському визвольному русі та засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ ("Министерство государственной безопасности") Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Звільнена влітку 1956 р. згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР.
Причетна до організаці "Об’єднання". Переховувала організаційну літературу та виконувала інші доручення. Була пов’язана безпосередньо з В. Затварським. Після звільнення залишилася жити і працювати в Інті Комі АРСР.

Банацька (дів. Куліш) Олена
Народилася 1932 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. Батьки селяни. Освіта початкова. Дружина К. Банацького, активіста "Об’єднання". У 1956 р. приїхала до свого чоловіка, який закінчував свій термін покарання в інтинських таборах Комі АРСР. У результаті обставин була втаємничена в нелегальну діяльність свого чоловіка. Зокрема восени 1957 р. допомагала йому перевозити листівки з Інти до Білої Церкви. Повернувшись з Комі АРСР в Україну, вона лише після кількох років важких поневірянь змогла оселитися у м. Ківерцях Волинської обл. Туди ж після відбуття терміну покарання прибув і сам К. Банацький. З тюрми він повернувся інвалідом. Олена, як вірна дружина, опікувалася ним старанно до самої його смерті у 2001 р. Після смерті чоловіка Олена залишилася одинокою і надалі проживає у м. Ківерцях.

Банацький Кирило
Народився 1929 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. в селянській родині. До речі, батько служив в армії С. Петлюри. Вчився на другому курсі Костопольського училища сільськогосподарської механізації. У1951 р. одружився з односельчанкою Оленою Куліш. У першій половині 1952 р. заарештований органами МҐБ за розповсюдження антирадянських націоналістичних листівок, зв’язок з оунівським підпіллям
135:
та участь у підпільній юнацькій групі т.зв. Кричильській молодіжній ОУН. А вже 26 серпня 1952 р. Військовий трибунал військ МҐБ Рівненської обл. засудив його на 25 років позбавлення волі. Разом з ним було засуджено 7 осіб.
Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Будучи від природи активною та дієвою натурою, мав близькі стосунки з учасниками "Об’єднання" В. Леонюком, А. Булавським, Й. Слабіноюта іншими членами організації. Влітку 1956 р. комісія Президії Верховної Ради СРСР знизила йому термін покарання до 7 років. Після звільнення з-під варти восени 1957 р. виїхав в Україну та оселився у Білій Церкві Київської обл. Тоді ж привіз з Інти понад 1300 листівок "Колгоспнику!" та "Громадянине!". З них 700 шт. передав А. Булавському, 250 шт. Саві Шепелю, мешканцеві с. Кричильська, а решту заховав на горищі будинку, в якому він проживав разом зі Степаном Сорокою. Ці листівки були вилучені органами КГБ під час обшуку при його арешті. У 1958 р. рішення комісії Президії ВР СРСР про зниження терміну покарання було скасовано, а 29 квітня 1960 р. колегія Верховного суду УРСР засудила К. Банацького за ст. 7 ч. 2 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 7 років позбавлення волі, об’єднавши з попереднім терміном покарання до 15 років, рахуючи від дня оголошення вироку. А в додаток до цього сесія Іркутського облсуду 24 березня 1961 р. визнала його особливо небезпечним рецидивістом. Покарання відбував у тайшетських та мордовських таборах. Термін покарання закінчив у 1974 р. Після довгих поневірянь замешкав у м. Ківерцях Волинської обл. За незалежної України він активно включився в громадське та політичне життя, ставши діяльним членом Братства ОУН-УПА. З тюрми Кирило вийшов інвалідом, та особливо важкими були останні роки його життя (туберкульоз, епілепсія, сліпота на одне око). Ним опікувалася його дружина Олена, помер у вересні 2001 р.

Бобівська Марія
Народилася 1929 р. в робітничій сім’ї в м. Турці Львівської обл. Закінчила німецьку філологію Львівського державного університету ім. І. Франка. Дружина Б. Христинича з1951 по 1982 р. Після його арешту в
136:
1952 р. її послали на роботу в Сибір. Згодом повернулася і стала вчителювати у своєму рідному містечку.
Б. Христинич, звільнившись з інтинських таборів, у серпні 1956 р. прибув у Турку, до дружини. Тут він проживав аж до свого арешту в жовтні 1959 р. Марія, звичайно, знала, чим займається її чоловік. Вона була втаємничена в те, що він займається нелегальною антирадянського діяльністю. До нього приїжджали в організаційних справах В. Бучковський, В. Леонюк, І. Кравчук та інші, що викликало підозріння у сусідів та тривогу в рідних. Але вона завжди розвіювала ці підозріння та всіляко підтримувала свого чоловіка в його небезпечній діяльності. Не зважаючи на те, що вона залишилася з двома маленькими дітьми, вона гідно і достойно вела себе під час арешту свого чоловіка. На. початку 1960 р. слідчі органи КҐБ викликали її до Києва як свідка. Вони намагалися витягнути від неї деякі подробиці з антирадянської діяльності її чоловіка. Та вона не виказала їм нічого. Останні роки свого життя прожила в м. Турці, де й померла у 2001 р.

Боєчко Петро
Народився 1928 р. у селянській родині в с. Стопчатові Косівського р-ну Івано-Франківської обл. Освіта неповна середня. Наприкінці 40-х років за участь у підпіллі був заарештований та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений згідно з постановою комісії Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення жив і працював в Інті. Був утаємничений в існування нашої нелегальної націоналістичної організації. У 1957-1958 рр. за дорученням В. Леонюка тричі діставав на інтинській автобазі бабітові заготовки, які були використані для виготовлення друкарського шрифту, що було дуже важливою допомогою в практичній діяльності нашої підпільної друкарні. Після виїзду з Інти замешкав у м. Червонограді Львівської обл.

137:
Бойко Лука
Народився 1930 р. на Тернопільщині (Скалатський р-н). Освіта неповна середня. За допомогу повстанцям та зв’язки з підпіллям заарештований у 1951 р. і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР (спочатку Воркути, а з 1955 р. Інти).
Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної ради СРСР. До 1963р. проживав в Інті, а відтак виїхав в Україну. Втаємничений в існування "Об’єднання", що проявлялося у фінансовій підтримці організації. Наприклад, у 1957 р. передав К. Банацькому на організаційні потреби 1000 крб. Перебував у близьких стосунках з Я. Жуковським, В. Леонюком, В. Затварським, С. Оленчуком. Після повернення на рідну землю замешкав у м. Тернополі, де проживає разом зі своєю сім’єю до сьогодні. З проголошенням України незалежною державою він включився у вир громадського та політичного життя, зокрема він активіст Братства ОУН-УПА.

Булавський Анатолій
Народився 1929 р. в селянській родині у с. Новий Двір Рівненської обл. Освіта неповна середня. За зв’язки з українським підпіллям заарештований наприкінці 40-х років та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років виправно-трудових таборів. Такою була офіційна назва радянських концтаборів. Покарання відбував у різних концтаборах Комі АРСР. Останні роки ув’язнення відбував в інтинських спецтаборах, звідки у 1956 р. був звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Влітку 1956 р. А. Булавський став членом "Об’єднання", склав присягу в присутності В. Леонюка та Б. Христинича, платив регулярно членські внески. Невдовзі після звільнення виїхав в Україну та замешкав у м. Олександрії Кіровоградської обл. У жовтні 1957 р. К. Банацький передав йому для розповсюдження понад 700 листівок "Громадянине!" та "Колгоспнику!", а він у свою чергу розпорядився ними таким чином: 400 шт. віддав Й. Слабіні, 100 шт. – Рябчуну, а решту передав Малишевському Ф. Д. і Сиськову А. Г.
138:
21 лютого 1959 р. А. Булавського заарештовано органами КҐБ. Під час слідства і суду він вів себе так, як від нього вимагали слідчі органи, тобто розказував все, що знав, і навіть те, чого не знав. 29 квітня 1960 р. колегія Верховного Суду УРСР засудила його за ст.ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 10 років позбавлення волі. Але швидко термін покарання йому було зменшено до 3 років. Підставою для того була його поведінка протягом слідства та суду. Подальша його доля невідома.

Бучковська (дів. Ткачик) Параскевія
Народилася 1931 р. в с. Новоселівці Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. Освіта середня. За зв’язок з українським повстанчим рухом у 1951 р. заарештована і засуджена Військовим трибуналом військ МГБ Станіславськоїобл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в сибірських концтаборах. У 1956 р. звільнена комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення приїжджає до Тернополя, де знайомиться з В. Бучковським, згодом учасником нашої організації. Коли органи КҐБ змусили його виїхати з України в Інту Комі АРСР, то вона також виїжджає разом з ним. Там у 1958 р. виходить за нього заміж.
Як вірна дружина, вона була втаємничена в підпільні справи свого чоловіка: допомагала йому в облаштуванні друкарні, переховувала підпільну літературу, одним словом, була його охороною і прикриттям. Після розгрому "Об’єднання" В. Бучковський частину організаційних матеріалів переховував в Інті. У1962 р. П. Бучковська вивезла ці матеріали (т. зв. архів В. Бучковського) з Інти і передала на зберігання Іванові Довгоруку, жителеві с. Іванів Калинівського р-ну Вінницької обл. Наприкінці 1991 р. вона забрала цей архів і передала через Юрія Мельника Б. Христиничу для подальшого використання.
У вісімдесятих роках вона виїхала разом з дітьми з Інти і оселилася в с. Борова Фастівського р-ну Київської обл. Згодом туди переїхав також її чоловік. По сьогоднішній день вона проживає у цьому селі. Від часу проголошення України незалежною державою бере активну участь у громадському та політичному житті, зокрема, є членом Братства ОУН-УПА.

139:
Бучковський Василь
Народився 1929 р. в с. Іване-Пусте Скала-Подільського р-ну Тернопільської обл. До арешту навчався на четвертому курсі Львівського політехнічного інституту. У квітні 1952 р. заарештований за розповсюдження націоналістичних листівок та створення підпільної студентської організації. Засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Під час слідства викинувся з четвертого поверху обласного управління КҐБ Львівської обл., що на вул. Дзержинського (зараз Вітовського) з метою покінчити життя самогубством. Але спроба була невдалою, і в результаті він поламав собі ступні обох ніг та нижню частину хребта, ставши інвалідом на все життя. Покарання відбував у тайшетських концтаборах. Влітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення прибув до Тернополя, де влаштувався на роботу. Але вже через кілька місяців обласне управління КҐБ змусило його виїхати за межі України. Перед тим як покинути Україну він зустрівся з Б. Христиничем, котрий ознайомив його з програмою та діяльністю "Об’єднання" і запропонував виїхати в Інту Комі АРСР, щоб включитися там у роботу цієї організації. В. Бучковський пропозицію прийняв.
Прибувши в Інту, він пірнув у підпільну роботу зі властивими йому запалом та енергією. Насамперед зайнявся виготовленням саморобної друкарні та написанням різних листівок, статей тощо. В організаційній діяльності був пов’язаний з В. Леонюком, Я. Гасюком, Я. Жуковським, Б. Христиничем та ін. У справі пройшов як свідок.
Вийшовши на пенсію, В. Бучковський у вісімдесятих роках перебрався з Інти в Україну і оселився разом зі своєї сім’єю в с. Борова Фастівського р-ну Київської обл. З настанням незалежної української держави він, не зважаючи на свою інвалідність, став членом Братства ОУН-УПА, активістом громадського та політичного життя. Помер 27 липня 2001 р.

Василик Василь
Народився 1929 р. в селянській родині в с. Жизномирі Бучацького р-ну Тернопільської обл. Батько, заарештований 1940 р., пропав безвісти.
140:
Після закінчення середньої школи перейшов на нелегальне становище та в 1950 р. вступив у ряди українського збройного підпілля. Він, правдоподібно, був у групі останнього провідника Чортківського надрайону Іларія Сказінського ("Криги"). У 1951 р. був підступно схоплений більшовицькою спецгрупою та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі.
Покарання відбував в ітинських концтаборах Комі АРСР. Завжди був активним захисником покривджених та організатором українських патріотів у таборах. Зокрема, організовував збір коштів для хворих, тобто в’язнів, що перебували у спеціальних таборах – лазаретах смерті; для інвалідів, тобто в’язнів, що перебували у спеціальних інвалідних таборах; для закритників, тобто в’язнів, що перебували у закритих тюрмах, спецізоляторах та штрафних таборах. Брав участь у підготовчій роботі зі створення "Об’єднання", але членом організації не став. Підтримував організаційні зв’язки з В. Затварським, Б. Христиничем, В. Леонюком, Я. Кобилецьким та іншими людьми нашого середовища. Звільнений у 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення виїхав з Інти в Україну. За дорученням організації приїхав до Львова, розшукав Б. Христинича і передав йому організаційного листа та гроші, за які останній згодом купив друкарську машинку та все необхідне для неї. На цьому зв’язки В. Василика з "Об’єднанням" припинилися, а його подальша доля невідома.

Вінтонів Василь
Народився 1927 р. в Отинійському р-ні Івано-Франківської обл. Батьки селяни. Освіта неповна середня. Перебуваючи на службі в армії, він у 1951 р. був заарештований та засуджений Військовим трибуналом Туркменського військового округу на 25 років позбавлення волі за зв’язки з українським підпіллям та підготовку втечі за кордон. Покарання відбував у концтаборах м. Інти Комі АРСР. Перебуваючи в таборах, мав близькі стосунки з членами нашої організації, зокрема з В. Затварським, який ознайомив його з програмою та статутом "Об’єднання". Отже, В. Вінтонів був нашим однодумцем та прихильником. Але коли його у 1959 р. привезли до Києва і помістили у слідчому ізоляторі (тюрмі) на вул.
141:
Короленка, 33, то він піддався кагебістській агітації та дав покази про вище описані справи під час слідства і суду над членами нашої організації. Таким чином, він пройшов у нашій справі як свідок, вигідний для КҐБ. Звільнився з ув’язнення у 1965 р. (комісія Президії Верховної Ради СРСР у 1956 р. знизила йому термін покарання до дванадцяти з половиною років). Подальша його доля невідома.

Вірста Костянтин
Народився 1929 р. на Буковині. Освіта середня. Під час служби в армії належав до нелегального антирадянського угруповання солдатів, за що в 1952 р. був засуджений Військовим трибуналом на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Улітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення жив в Інті та працював на складі, де знайшов стару друкарську машинку "Прогресс", яку передав В. Леонюку. Шрифт цієї друкарської машинки був використаний В. Бучковським при виготовленні друкарського шрифту для нашої підпільної друкарні. Таким чином, К. Вірста в силу обставин був утаємничений в існування нашої нелегальної організації. Його подальша доля невідома.

Водинюк Олександр
Народився 1930 р. в с. Тартакові Сокальського р-ну Львівської обл. Батьки селяни. Закінчивши середню школу, став студентом Львівського медінституту, та в 1948 р. був заарештований за зв’язок з підпіллям і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Воркути Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення проживав у Воркуті. Будучи від природи активною людиною, він намагався нав’язати контакти з інтинською підпільною організацією, тобто з "Об’єднанням". Зустрічався з В. Затварським, якому пообіцяв налагодити зв’язок інтинців з головою виконавчого проводу заполярної ОУН Сохацьким ("Орлом"). Але з різних причин зв’язок не був встановлений. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок.
142:
У1959 р. заарештований вдруге та засуджений Верховним Судом УРСР на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських концтаборах, зокрема, у таборі особливо строгого режиму № 10 у селищі Ударному, Його подальша доля невідома.

Гаврилик Мирон
Народився 1938 р. в с. Ясениці Сільній Дрогобицького р-ну Львівської обл. Батьки селяни. Освіта вища: закінчив Дрогобицький педінститут. Односелець Я. Кобилецького, з яким у 1956-1958 роках підтримував тісні зв’язки. Я. Кобилецький під час своїх приїздів з Інти давав йому різноманітну націоналістичну літературу (машинописну організаційну літературу, зокрема, реферати на історичні теми, стару оунівську літературу ідеологічного та вишкільного характеру), вів з ним розмови про необхідність боротьби за УССД та дав йому доручення підібрати групу національно свідомих хлопців для такої боротьби. Таким чином, він залучив його у прихильники "Об’єднання". Зараз М. Гаврилик живе у своєму рідному селі та працює в школі.

Гаврилик Степан
Народився 1928 р. в с. Котів Бережанського р-ну Тернопільської обл. Батьки селяни. Освіта середня. Заарештований наприкінці 40-х років за зв’язок з українським підпіллям та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. У 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення змушений був жити і працювати в Інті. Був прихильником "Об’єднання". Безпосередньо пов’язаний з І. Шагаєм, Я. Кобилецьким, Р. Левинським. На початку 70-х років виїхав в Україну. Після довгих поневірянь оселився у м. Стебнику Львівської обл., де проживав до самої смерті в 1995 р.

143:
Галета Василь
Народився 1928 р. в с. Кривуха Дубнівськогор-ну Рівненської обл. Батьки селяни. Освіта середня. За участь в українському визвольному русі засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Перебуваючи в таборах, написав ряд віршів, в яких гостро та влучно викривав московсько-більшовицьку гулагівську систему, наприклад "Байка".
Улітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення виїхав до батьків на Рівненщину. Був пов’язаний з Я. Гасюком, який доручив йому роздобути чисті паспортні бланки та за можливістю налагодити зв’язки з оунівським підпіллям. Ці доручення в силу об’єктивних причин не були виконані. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. Помер у рідному селі в 1970-х роках.

Гасюк Ярослав
Народився 1926 р. в Івано-Франківську у робітничій родині. Освіта середня педагогічна. Заарештований 1948 р. за участь в українському визвольному русі та засуджений Особливою нарадою при Раді Міністрів СРСР за ст.ст. 54- 1а і 54-11 на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР, звідки звільнився згідно заліків на початку 1956 р. Заліки – це форма прискореного відбуття терміну покарання шляхом посилення інтенсифікації виконуваної праці.
Він один з ініціаторів створення нашої організації, учасник Установчих зборів "Об’єднання" в м. Інті 1956 р., де були прийняті програма, статут та складена клятва всіма учасниками зборів. На тих же зборах його обрано провідником "Об’єднання". Очоливши діяльність нашої організації, брав участь у всіх зборах Керівного Осередку. Разом з В. Леонюком підготував і випустив машинописні збірники "Літературне заслання" та "Відгомін". Також один із організаторів роботи з виготовлення підпільної друкарні. Крім того, автор багатьох талановитих патріотичних віршів. У справі "Об’єднання" заарештований у січні 1960 р. та засуджений Верховним Судом УРСР за ст.ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні держанні злочини на 12 років позбавлення волі. Покарання
144:
відбував у мордовських концтаборах. Після відбуття терміну покарання на початку 1972 р. оселився в Інті, де жили його дружина і син. 1990 р. переїхав разом зі сім’єю до Львова, де мешкає до сьогодні. Він член Спілки політв`язнів України, член творчого клубу ім. Михайла Сороки, пише вірші та публікує їх у періодичних виданнях Львова і Києва, а також готує до друку збірку своїх поетичних творів.

Гасюк (дів. Прийма) Ангелина (Галина)
Народилася 1928 р. в с. Бартатові Городоцького р-ну Львівської обл. Батьки селяни. Вчилася на другому курсі Львівського педінституту. У 1950 р. заарештована московськими опричниками за зв’язок з українським збройним підпіллям і засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнена комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення жила і працювала в Інті, де вийшла заміж за Я. Гасюка. Вона була активістом "Об’єднання" і постійною опорою своєму чоловікові в його нелегальній діяльності. Гідно перенісши арешт і дванадцятирічне ув’язнення свого чоловіка, проживала в Інті доти, доки не почав розпадатись Радянський Союз. У1990 р. разом зі своїм чоловіком переїхала в Україну і поселилася у Львові, де й померла 1999 р. після важкої і тривалої хвороби.

Герула Василь
Народився 1925 р. на Івано-Франківщині в селянській родині. Освіта неповна середня (торговельна школа). Заарештований за участь у підпільному русі наприкінці 40-х років та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Звільнений 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР.
145:
Був утаємничений у справи "Об’єднання" та підтримував організацію матеріально. Організаційно пов’язаний з П. Клим’юком і Я. Гасюком. Після звільнення виїхав з Інти на Івано-Франківщину. Його подальша доля невідома.

Голійчук Роман
Народився 1928 чи 1929 р. на Тернопільщині в селянській родині. Освіта початкова. У другій половині 40-х років заарештований за зв’язок з оунівським підпіллям і засуджений військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Прихильник "Об’єднання". 31956 до 1958 р. брав практичну участь у діяльності нашої організації (збір грошей, поширення літератури тощо). Безпосередньо пов’язаний з І. Шагаєм,Я. Кобилецьким, Р. Левинським. Після звільнення жив і працював в Інті, а згодом виїхав в Україну. Його дальша доля невідома.

Голубінка Василь
Народився 1931 р. в Ясениці Сільній в селянській родині. Освіта неповна середня. ОдноселецьЯ. Кобилецького, з яким у 1956-1959 роках мав тісні зв’язки. Я. Кобилецький під час відвідин свого рідного села давав йому різну націоналістичну літературу (машинописні реферати на історичну тематику, стару оунівську літературу ідеологічного та вишкільного характеру) і схилив його на шлях боротьби проти московсько-більшовицьких окупантів. Таким чином, В. Голубінка став прихильником "Об’єднання". Він був пов’язаний безпосередньо з Я. Кобилецьким та М. Гавриликом. Помер 1967 р. у своєму рідному селі.

Гуль Михайло
Народився 1923 р. на Львівщині у селянській родині. Освіта неповна середня. 1948 р. за участь у підпіллі був заарештований та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах
146:
Комі АРСР. 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР, Після звільнення жив і працював в Інті. Починаючи з 1956 р. був активістом "Об’єднання": платив членські внески, друкував листівки, переховував у своєму помешканні друкарню, яку за вказівкою Я. Гасюка передав П. Клим’юку. Організаційно пов’язаний безпосередньо з Я. Гасюком, П. Клим’юком, С. Джусом. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. Наприкінці 70-х років виїхав з Інти в Україну. Його дальша доля невідома.

Данилиха Степаннда
Народилася 1923 р. у селянській родині в с. Ожидові Одеського р-ну Львівської обл. Освіта неповна середня. Заарештована наприкінці 40-х років за зв’язок з українським збройним підпіллям і засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбувала у воркутийських концтаборах. Влітку 1956 р. звільнена з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Незадовго після звільнення вона приїжджала в Інту та привезла В. Затварському важливого листа від Г. Опайця, активіста в середовищі українських в’язнів Воркути. Після того В. Затварський відвідав її у Воркуті, а вона у свою чергу влаштувала йому зустріч з Г. Опайцем та В. Водинюком. Востаннє вона зустрічалася з В. Затварським у 1959 р. під час його приїзду до її рідного села. У справі "Об’єднання" пройшла як свідок. З 1956 р. до сьогодні проживає у своєму рідному селі Ожидові.

Джус Степан
Народився 1928 р. на Волині у селянській родині. Освіта неповна середня. За участь в українському визвольному русі у другій половині 40-х років був заарештований і засуджений на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення проживав в Інті. Був активним учасником "Об’єднання": друкував листівки, переховував друкарський
147:
шрифт, регулярно платив членські внески (по 50 крб.) та виконував всякі інші доручення. Організаційно був пов’язаний з П. Клим’юком, М. Гулем, Я. Гасюком. 11 лютого 1960 р. у нього було знайдено і забрано органами КГБ валізу з друкарськими облаштунками. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. Після 1960 р. виїхав з Інти в Україну. Його подальша доля невідома.

Довгорук Іван
Мешканець с. Іванів Калинівського р-ну Вінницької обл., одружений з сестрою В. Бучковського. До справи "Об’єднання" причетний наступним чином. Свій архів В. Бучковський переховував у себе доти, доки його дружина Параскевія у 1962 р. не перевезла з Інти в Україну. Там вона передала цей архів на зберігання І. Довгоруку, а останній у свою чергу замурував його в стіну туалету, де він зберігався аж до 1991 р. Коли Радянський Союз вже почав дихати на ладан, то П. Бучковська забрала цей архів і передала через Юрія Мельника Богданові Христиничу, тобто авторові цього нарису, для подальшого використання. В нашій праці цей архів фігурує як архів В. Бучковського.

Драгомирецький Йосиф
Народився 1923 р. в селянській родині в с. Боднарові Калуського р-ну Івано-Франківської обл. Освіта середня (торговельна школа). На нелегальне становище перейшов ще з 1942 р. через те, що німці хотіли його заарештувати як активіста ОУН. Відтоді він постійно перебував у підпіллі (спочатку в УПА, а згодом у тереновій сітці ОУН під кличкою "Галичанин"). Схоплений московсько-більшовицькими опричниками за допомогою провокаторів аж у 1952 р. та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. У 1954 р., ще перебуваючи в ув’язненні, зумів викрасти паспорт, який був необхідний Семенові Сороці при втечі з табору. Після звільнення з-під варти згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР (це було у 1956 чи 1957 р.) був змушений надалі жити в Інті Комі АРСР.
У 1958 р. за дорученням організації, а саме В. Леонюка, їздив до м. Олександрії Кіровоградської обл. для зв’язку з Йосифом Слабіною.
148:
Завдання виконав бездоганно і привіз від Й. Слабіни вичерпну інформацію про те, як він попався з листівками в руки КҐБ.
1971 р. переїхав разом зі своєю сім’єю в Україну і оселився у своєму рідному селі Боднарові. З настанням незалежної української держави бере активну участь у громадському та політичному житті села та району, зокрема, у Братстві ОУН-УПА. Помер у 1999 р. До речі, його дружина Мирослава є племінницею повстанського поета Марка Боєслава {Михайла Дяченка), який був крайовим провідником під кличкою "Гомін", а сам Й. Драгомирецький був його зв’язковим.

Жовтяк Дмитро
Народився 1926 р. в с. Рудниках Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. У червні 1944 р. забраний до армії, звідки повернувся у січні 1946 р. Після демобілізації став у своєму рідному селі станичним теренової сітки ОУН. Арештований 24 листопада 1947 р. та засуджений Особливою нарадою при Раді Міністрів СРСР за ст.ст. 54-1а, 11 і 9 на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в Інтинських концтаборах Комі АРСР. Перебуваючи в таборах, при будь-якій потребі ставав в обороні українських в’язнів. У серпні 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення деякий час жив і працював в Інті. Активіст "Об’єднання". Пов’язаний організаційно з Я. Кобилецьким, В. Затварським,Я. Гасюком. Платив членські внески, зберігав організаційні матеріали, друкував на друкарській машинці листівки та виконував інші доручення. Наприклад, у вулканізаційній майстерні шахти № 9, де він працював, обладнав два тайники, в яких зберігалися нелегальні організаційні матеріали, т. зв. організаційний архів № 2, у тому числі програма, статут, друкарська машинка. Ці тайники були виявлені органами КҐБ у грудні 1959 р., а всі матеріали з них вилучені та приєднані до нашої справи.
1958 р. переїхав в Україну. Тоді ж мав організаційну зустріч з Б. Христиничем в Івано-Франківську на вокзалі. Контузія, яку отримав у шахті, допомогла йому уникнути арешту. Зараз проживає у своєму рідному селі, бере активну участь у громадському та політичному житті, зокрема, у Братстві ОУН-УПА, де виконує обов’язки станичного.

149:
Жуковська (дів. Драголюк) Галина
Народилася 1928 р. у с. Млево Млинівського р-ну Рівненської обл. Батьки селяни. Будучи студенткою четвертого курсу педагогічного технікуму, 1950 р. заарештована за зв’язок з підпіллям та засуджена Військовим трибуналом військ МГБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. 1955 р. звільнена з-під варти згідно перегляду справи.
Після звільнення проживала в Інті. У 1956 р. вийшла заміж за Ярему Жуковського, члена "Об’єднання". Була втаємничена в діяльність свого чоловіка і всяко допомагала йому в його підпільній роботі. Сьогодні мешкає разом зі своєю сім’єю у м. Мелітополі Запорізької обл. Бере активну участь у громадському, політичному та культурному житті українців м. Мелітополя.

Жуковський Ярема
Народився 1925 р. в с. Дорофіївці Підволочиського р-ну Тернопільської обл. у національно свідомій селянській родині. Освіта неповна середня, Перебуваючи на службі в армії, у 1951 р. був заарештований та засуджений Військовим трибуналом Туркменського Військового округу на 25 років позбавлення волі. Підстава: зв’язок з українськими повстанцями та підготовка втечі за кордон. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення жив і працював в Інті.
Один із учасників Установчих зборів "Об’єднання" у 1956 р. Протягом всього періоду нашої підпільної діяльності був її активним співучасником: регулярно платив членські внески, переховував організаційні матеріали, допомагав у виготовленні друкарні, брав участь у зборах Керівного Осередку. У справі пройшов як свідок.
Зараз живе у Мелітополі Запорізької обл. Бере активну участь у громадському та політичному житті: член "Просвіти", член Руху, член
150:
українського козацтва, організатор українських православних громад Київського Патріархату.

Затварська (дів. Ядловська) Євгенія
Народилася 1926 р. в с. Заздрість Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. Заарештована за зв’язок з повстанцями та в 1948 р. засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнена з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення проживала в Інті, де незабаром вийшла заміж за В. Затварського, одного з провідних членів нашої організації. Втаємничена в існування та діяльність "Об’єднання". Всіляко сприяла своєму чоловікові в його підпільній роботі. В Інті пробула довго (спочатку сама, коли чоловік був ув’язнений, а згодом разом з чоловіком), поки не почав розпадатись Радянський Союз. А тоді повернулася разом з чоловіком в Україну та оселилася в м. Самборі Львівської обл., де живе до сьогодні.

Затварський Богдан
Народився 1939 р. в с. Стара Ропа Старо-Самбірського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта середня. Був утаємничений В. Затварським. своїм рідним братом, в існування нелегальної української націоналістичної організації, яка бореться проти більшовицького режиму. Зберігав організаційну літературу. До наших днів зберіг машинописну листівку "Український юначе і юначко!", автором якої є В. Затварський. Листівку цю було передано Б. Христиничу, тобто авторові цієї розповіді.

Затварський Володимир
Народився 1931 р. в с. Стара Ропа Старо-Самбірського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта 9 кл. Заарештований за зв’язок з українським збройним підпіллям і засуджений у 1948 р. Військовим трибуналом військ МҐБ Дрогобицької обл. за ст.ст. 54- 1а і 54-11 на 25 років позбавляння волі. Покарання відбував у
151
концтаборах Інти Комі АРСР. Звільнений з ув’язнення у 1956 р. згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР.
Він один з ініціаторів утворення "Об’єднання". Разом з Б. Христиничем розробив проект програми та статуту нашої організації. Учасник Установчих зборів "Об’єднання", де склав клятву та був призначений разом з Б. Христиничем у референтуру пропаганди; також брав активну участь майже в усіх зборах Керівного Осередку. За дорученням провідника "Об’єднання" намагався налагодити організаційні зв’язки з українцями Воркути, привіз друкарську машинку з України (від Б. Христинича), автор численних рефератів та листівок. Безпосередньо пов’язаний з Я. Гасюком, Б. Христиничем, В. Василиком, Я. Кобилецьким, Д. Жовтяком та ін.
У справі нашої організації арештований у вересні 1959 р та засуджений Верховним Судом УРСР у жовтні 1960 р. за ст.ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 8 років позбавлення волі. Покарання відбував спочатку в тайшетських, а згодом у мордовських таборах.
Після відбуття терміну покарання жив і працював в Інті. З початком розпаду Радянського Союзу повернувся в Україну і зараз проживає разом дружиною у м. Самборі Львівської обл., де бере активну участь у громадському та політичному житті.

Зварич Володимир
Народився 1919 р. в с. Озерна Зборівського р-ну і Тернопільської обл. у свідомій селянській родині. Освіта вища: закінчив Історичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка. Літом 1942 р. був заарештований німцями за приналежність до ОУН і запроторений у німецькі концтабори, де перебував до травня 1945 р. Вийшовши з німецьких концтаборів, замешкав у Львові, де одружився з сестрою Б. Христинича. Його квартира була фактично своєрідним пунктом зв’язку для учасників та прихильників "Об’єднання". Тут побували Б. Стефанюк, В. Василик, В.Затварський, В. Бучковський та. ін. Він був утаємничений в існування
152:
нашої організації та всіляко в міру своїх сил та можливостей підтримував її учасників.
1 червня 1959 р. працівники київського КГБ затримали у Львові Б. Христинича. Цілий день підполковник Гузєєв, заступник начальника слідчого відділу КҐБ при Раді Міністрів УРСР, намагався зламати його і змусити дати покази, але безуспішно. Коли його пізно вночі відпустили, то він прийшов ночувати до В. Зварича. Тут він розповів докладно своєму шваґрові про небезпечну ситуацію, яка нависла над ним і його сім’єю. В. Зварич вислухав його уважно та висловив повну підтримку, схваливши лінію обраної ним поведінки. Ці добрі поради у скрутну хвилину допомогли Б. Христиничу гідно триматися на слідстві. Помер В. Зварич у 1998 р.

Зварич (дів. Христинич) Калина
Народилася 1925 р. в с. Озерна Зборівського р-ну Тернопільської обл. у селянській родині. Освіта вища. Сестра Б. Христинича, активіста "Об’єднання". Звичайно, для неї не було секретом те, що він займається антирадянською діяльністю. Тому її квартира у Львові завжди була відкритою для об’єднанців. Вони добре знали, що через неї будь-коли можна зв’язатися з її братом Богданом. Після його арешту чекісти зробили у неї обшук, допитували, але нічого не довідалися. Зараз проживає у Львові.

Івасик Роман
Корінний львів’янин, інженер. Народився 1929 р. в робітничій родині. З 1956 до 1959 р. мав тісні стосунки з Б. Христиничем, котрий поінформував його про існування націоналістичної підпільної організації "Об’єднання". Р. Івасик погодився взяти участь у роботі цієї організації. Зокрема, він мав підготовити у своєму будинку приміщення для нашої друкарні. Це мала бути пивниця з потаємним входом. Запланований задум він міг здійснити непомітно, бо саме тоді він розпочав будівництво власного будинку. Але арешт Б. Христинича та його однодумців перекреслив всі ці плани. Зараз Р. Івасик живе у Львові та бере активну участь у громадському та політичному житті нашого міста.

153:
Клим’юк Петро
Народився 1927 р. в с. Пасічна Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл. у бідній селянській родині. 1948 р. за зв’язок з українським збройним підпіллям був заарештований більшовицькими карателями та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення кілька років жив і працював в Інті. Один з найактивніших членів нашої організації; учасник Установчих зборів "Об’єднання", де склав клятву та був призначений скарбником організації. Брав участь майже в усіх зборах Керівного Осередку. Регулярно сплачував членські внески. Навесні 1959 р. привіз до Львова для Б. Христинича організаційний пакет (література, гроші, шифрований лист), який передав Д. Мельник. Протягом певного часу переховував у себе друкарню та друкував листівки. Влітку 1959 р., коли їхав у відпустку, за вказівкою Я. Гасюка, друкарню, шрифт, стереотипи, листівки тощо передав на зберігання Я. Копачу. У справі пройшов як свідок.
Через деякий час після розгрому "Об’єднання" П. Клим’юк разом з дружиною і дітьми виїхав в Україну, де в 1962 р. оселився в м. Соснівці Львівської обл. Помер 1995 р. після важкої хвороби.

Клим’юк (дів. Іжевська) Софія
Народилася 1926 р. в с. Лагодові Бродівського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Заарештована за зв’язок з підпіллям у серпні 1948 р. та наступного року засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Звільнена з-| під варти 1 червня 1955 р. на підставі того, що Військовий трибунал Прикарпатського військового округу знизив їй термін покарання до 5 років.
Після звільнення жила і працювала в Інті, де 1956 р. вийшла заміж за П. Клим’юка, активного члена "Об’єднання", який і залучив її у
154:
прихильники нашої організації. Була доброю помічницею своєму чоловікові (переховувала організаційні матеріали, стояла на варті під час проведення зборів тощо). 1960 р. виїхала з Інти в Україну. Після тривалих поневірянь у 1962 р. оселилася разом зі своїм чоловіком у м. Соснівці Львівської обл., де проживає до сьогодні. Член Спілки політв’язнів України.

Кобилецька (дів. Сліпак) Стефанія
Народилася 1928 р. у національно свідомій родині в с. Мшана Городоцького р-ну Львівської обл. Освіта середня. Виховувалася під безпосереднім впливом отця Миколи Хмельовського. У 1949 р. заарештована за зв’язок з українським збройним підпіллям та засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Ув’язнення відбувала у концтаборах Інти Комі АРСР. Звільнена влітку 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення проживала в Інті, де вийшла заміж за Я. Кобилецького, активіста "Об’єднання", який залучив її у прихильники нашої організації. Самовіддано допомагала своєму чоловікові в його нелегальній роботі. Вона була його захистом та опорою. 1960 р., після арешту свого чоловіка, виїхала у своє рідне село на Львівщині, куди після відбуття терміну покарання прибув і її чоловік. Померла 1993 р. після важкої та тривалої хвороби.

Кобилецький Ярослав
Народився 1928 р. у національно свідомій селянській родині в с. Ясениці Сільній Дрогобицького р-ну Львівської обл. Освіта середня: закінчив педшколу. Заарештований у жовтні 1949 р., а в 1950 р. засуджений постановою Особливої наради при Раді Міністрів СРСР на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Перебуваючи в таборах, завжди був душею товариства, опорою своїх друзів, словом, людиною з почуттям і власної, і національної гідності. У 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР.
155:
Після звільнення жив і працював в Інті. Він один з Ініціаторів створення "Об’єднання", учасник Установчих зборів нашої організації, де склав клятву та був призначений заступником провідника "Об’єднання". Брав участь у зборах Керівного Осередку, регулярно сплачував членські внески, писав реферати, допомагав облаштовувати друкарню, тобто втілював практично настанови нашої організації
У справі "Об’єднання" заарештований 1 липня 1960 р. та засуджений Верховним Судом УРСР 10 жовтня 1960 р. на 5 років позбавлення волі (за ст. ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні держанні злочини). Покарання відбував у мордовських концтаборах. Після закінчення терміну ув’язнення приїхав до своєї дружини у с. Мшана Городоцького р-ну Львівської обл. З настанням незалежної української держави став душею громадського та політичного життя села. Односільчани двічі обирали його війтом. Я. Кобилецький був активним членом ОУН. Загинув трагічно в 1997 р.

Копач Ярослав
Народився приблизно 1927 р. в селянській родині на Львівщині. Освіта неповна середня. Учасник українського збройного підпілля. Схоплений більшовицькими карателями у другій половині 40-х років, був засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР.
Після звільнення жив і працював в Інті. Прихильник "Об’єднання". Пов’язаний безпосередньо з П. Клим’юком та Я. Гасюком. Коли П. Клим’юк 1959 р. їхав у відпустку, то друкарню та друкарські облаштунки, листівки та всяку іншу організаційну літературу передає за вказівкою Я. Гасюка, провідника "Об’єднання", Я. Копачу на зберігання. Всі ці речі 8 лютого 1960 р. було знайдено органами КҐБ у його шопі та прилучено як речові докази до матеріалів нашої справи. Я Копач пройшов у справі "Об’єднання" як свідок. 1970 р. виїхав з Інти на Донбас. Подальша його доля невідома.

Король Іван
Народився 1925 р. на Лемківщині біля Сянока (сьогодні під Польщею). Батьки селяни. Освіта початкова. Як воїн УПА брав участь у збройній боротьбі на Закерзонні. 1946 р. схоплений більшовицькими
156:
карателями та засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР, зокрема, в Інті. Звільнився з-під варти після закінчення терміну покарання. Під час перебування в таборах став інвалідом. Після звільнення жив і працював в Інті. Прихильник "Об’єднання", підтримував організацію матеріально. Безпосередньо пов’язаний з Я. Кобилецьким, В. Затварським, Д. Жовтяком. Подальша доля невідома.

Кравчук Іван
Народився приблизно 1930 р. у селянській родині в с. Межиріччя Забузького р-ну Львівської обл. Освіта початкова. Заарештований за зв’язки з оунівським підпіллям та засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Звільнився з-під варти у 1956 р. Після звільнення жив і працював в Інті.
Наприкінці 1956 р. привіз Б. Христиничу організаційного листа (від Я. Гасюка та В. Леонюка). Перебуваючи у близьких відносинах з членами "Об’єднання" С. Оленчуком та В. Леонюком, був симпатиком нашої організації. До речі, останній намагався через нього налагодити зв’язки з підпіллям, але безуспішно. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок.

Крохмалюк Іванна
Народилася 1922 р. в селянській родині на Івано-Франківщині. Освіта неповна середня. Учасниця українського націоналістичного підпілля. Заарештована московсько-більшовицькими карателями та засуджена Військовим трибуналом військ МГБ Станіславської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбувала в Інтинських концтаборах Комі АРСР. Звільнена з-під варти 1956 р. Після звільнення жила і працювала в Інті.
Як прихильниця "Об’єднання" була пов’язана з Я. Кобилецьким та В. Затварським. Останній посилав її у Воркуту до Г. Опайця. Вона завезла воркутинцям оунівські ідеологічно-вишкільні матеріали та деякі старі нерадянські видання. Її подальша доля невідома.
157:
Кулик Богдан
Народився 1926 р. у національно свідомій селянській родині в с. Містки Пустомитівського р-ну Львівської обл. Освіта неповна середня. Учасник збройного підпілля, заарештований у 1945 р. та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 10 років позбавлення волі. А всю його родину було вислано до Сибіру. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР, зокрема, Інти. Звільнився наприкінці 1955 р., відбувши десятирічний термін ув`язнення.
Після звільнення жив і працював в Інті аж до 1991 р. Разом з ним у його квартирі проживали його сестра І. Леонюк та її чоловік В. Леонюк , обоє діяльні учасники нашої організації. В силу тих обставин Б. Кулик був утаємничений у діяльність "Об’єднання". У 1957-1959 рр. у цій квартирі відбувалися зустрічі членів та активістів нашої організації. Також тут деякий час працювала наша підпільна друкарня. Після арешту В. Леонюка каґебісти допитували його тричі, але нічого від нього не довідалися. Зараз проживає в с. Тернопіллі Миколаївського р-ну Львівської обл.

Кушка (дів. Зінь) Анастасія
Народилася 1928 р. в с. Колоденці Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. Вона жила разом зі старшою сестрою Наталкою. Брат Василь у 1946 р. був засуджений на 10 років позбавлення волі. 1951 р. помер у концтаборах Караганди. За зв’язки з підпіллям, а передусім за наявність криївки на їхньому обійстю, її і сестру було заарештовано наприкінці 40-х років, а Військовий трибунал військ МҐБ Львівської обл. засудив їх на 25 років позбавлення волі. Звільнилася з таборів у 1955 р. Після звільнення свого односельця Андрія Кушки вийшла за нього заміж. Була втаємничена у приналежність свого чоловіка до підпільної організації та всіляко сприяла йому в цьому. Зараз проживає разом зі своїм чоловіком у м. Кам’янка-Бузька Львівської обл. Член Спілки політв’язнів України.
158:
Кушка Андрій
Народився 1932 р. в с. Колоденці Кам’янка-Бузького р-ну Львівської обл. у селянській родині. Студент другого курсу Львівського політехнічного інституту. Був заарештований за участь у молодіжній організації "Загін юних повстанців", розповсюдження націоналістичних листівок, зв’язок з підпільниками та засуджений Військовим трибуналом військ МГБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. 1956 р. комісія Президії Верховної Ради СРСР знизила Йому термін покарання до 8 років. Звільнився з-під варти в січні 1957 р. Член "Об’єднання". Був безпосередньо пов’язаний з Б. Христиничем та Й. Слабшою.
Після звільнення виїхав в Україну, але так як йому не дозволили жити в західних областях України, то він змушений був оселитися в м. Макіївці Донецької обл. На Львівщину перебрався аж у 1967 р. та замешкав у м. Кам’янка-Бузька Львівської обл., де живе разом з сім’єю до сьогодні. З перших днів становлення української держави активно включився у громадське та політичне життя містечка та району. Він активіст Спілки політв’язнів України.

Кушлик Дем’ян
Народився 1910 р. в м. Калуші Івано-Франківської обл. у національно свідомій родині. Освіта вища: інженер. Старий член ОУН ще до 1939 р. З приходом більшовиків у 1944 р. був залишений на легальному становищі. Заарештований наприкінці 1945 р. та засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР, зокрема в Інті.
Перебуваючи у таборах, він розповідав Я. Гасюку, як він у 1944 р. за дорученням провідних чинників ОУН їздив до М. Рильського з метою схилити його до співпраці з українським націоналістичним підпіллям, на що Рильський відповів: "Хлопці, у мене дуже вузька стежка, з якої я не можу ні направо, ні наліво. Я вам практично нічим не можу допомогти. Я тут потрібний".
Звільнений з-під варти після закінчення терміну
159:
покарання наприкінці 1955 р. Після звільнення проживав в Інті та працював начальником котельні шахти № 1. У 70-х роках виїхав до Калуша, де й помер у середині 80-х років.
Втаємничений в існування та діяльність "Об’єднання", був переконаним прихильником нашої організації. І перебуваючи в таборах, і після звільнення проводив у своєму оточенні активну виховну роботу. Був пов’язаний з Я. Гасюком та П. Клим’юком.

Ланова Марія
Народилася 1927 р. в Лановецькому районі Тернопільської обл. у селянській родині. Освіта початкова. За участь в українському підпільному русі (була зв’язковою) у другій половині 40-х років була заарештована та засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. У1956 р. звільнена комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення деякий час жила в Інті. Початково через неї В. Затварський підтримував зв’язок з Г. Опайцем, який тоді проживав у Воркуті. Згодом одружилась з Г. Опайцем. Органи КҐБ допитували її у справі "Об’єднання", але безуспішно.

Левинський Роман
Народився 1928 р. в с. Заздрість Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Через відмову брати участь у т.зв. винищувальному ("истребительному") батальйоні, що використовувався у боротьбі проти українських повстанців-бандерівців, змушений був перейти на нелегальне становище. Мав зв’язки з підпіллям. У 1948 р. заарештований та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі РСР. Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради
Прихильник "Об’єднання": підтримував організацію матеріально. Пов’язаний з В. Затварським, Я. Кобилецьким, Д. Жовтяком. Після звільнення за деякий час виїхав в Україну. Помер кілька років тому.
160:
Леонюк (дів. Кулик) Ірина
Народилася 1930 р. в с. Містки Пустомитівського р-ну Львівської обл. у національно свідомій селянській родині. Освіта середня. 1947 р. більшовицькі карателі вивезли її разом з батьками і сестрами у Кемеровську обл. Російської Федерації. А причиною було те, що брат Богдан за участь в українському збройному підпіллі 1945 р. був заарештований та засуджений на 10 років позбавлення волі.
Після звільнення брата в 1955 р. приїхала до нього в Інту Комі АРСР. Там 1957 р. вийшла заміж за В. Леонюка, одного з керівників "Об’єднання". Була активісткою нашої організації: переховувала різні організаційні матеріали (підпільну літературу, друкарську машинку, друкарню), друкувала на друкарській машинці різноманітні матеріали, зокрема, кількасот листівок.
Після арешту чоловіка переїхала до сестер, які, повернувшись із Сибіру, оселилися в с. Тернопіллі Миколаївського р-ну Львівської обл., де проживає до сьогодні зі своїм чоловіком.

Леонюк Володимир
Українець з Берестейщини. Народився 1932 р. на українській етнографічній території, що знаходиться зараз у складі білоруської держави, в с. Критишині Іванівського р-ну Берестейської обл. в родині простих селян-поліщуків. Освіта середня. На Берестейщині дуже довго протрималося українське збройне підпілля. Недаром ці терени вважаються колискою УПА. Все це мало неабиякий вплив на формування світогляду молодого допитливого юнака. Він пропагував ідею визволення українського народу з-під московсько-більшовицького ярма, ідею єдності Берестейщини з Україною, поширював націоналістичні листівки. Результатів не довелося довго чекати. У1952 р. його було заарештовано та засуджено на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Перебуваючи в таборах, завжди був у вирі українського бунтарства. Він один з ініціаторів утворення підпільної націоналістичної організації
161:
"Об’єднання". Учасник Установчих зборів нашої організації, де склав клятву та був призначений заступником провідника. Протягом всього періоду діяльності "Об’єднання" він був мотором нашої організації. І пуск машинописних збірників, і обладнання друкарні, і виготовлення та розповсюдження листівок, – все це значною мірою результат його зусиль.
Заарештований у липні 1959 р. Був засуджений Верховним Судом УРСР 10 жовтня 1960 р. на 12 років позбавлення волі за ст.ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні державні злочини. Покарання відбував у мордовських концтаборах. Після закінчення терміну ув’язнення приїхав до дружини і замешкав разом з нею в с. Тернопіллі Миколаївського р-ну Львівської обл., де живе до сьогодні. Опрацював і видав за допомогою земляків-берестейців фундаментальну працю "Словник Берестейщини". Це довідник енциклопедичного характеру. Постійно підтримує зв’язки з берестейськими українцями.

Лепех Петро
Народився 1928 р. в с. Безбрудах Краснянського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. Під час війни деякий перебував у складі дивізії "Галичина". 1946 р. заарештований за участь в українському націоналістичному підпіллі та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР (спочатку у Воркуті, а згодом в Інті).
Звільнився з-під варти після закінчення терміну покарання. У 1956 р. під час своєї поїздки на Львівщину за дорученням Я. Гасюка мав з`ясувати можливість налагодження зв’язку з підпіллям і роздобути чисті паспортні бланки. Але, як виявилося, ці завдання виконати було неможливо: на той час у його рідній стороні підпілля вже не діяло, а паспортні бланки були дуже строго обліковані. Після прибуття з України він узяв участь у зборах, де розповів докладно про ситуацію в Україні та конкретні результати своєї поїздки. Ці збори відбувалися ще до організаційного оформлення "Об’єднання" на колишній прохідній табору № 1 т.зв. першого "горного". На той час це вже було житлове приміщення, де мешкав Д. Кушлик. П. Лепех також побував у Воркуті, звідкіля привіз Я. Гасюку дві адреси для контактів з воркутинськими українцями.
162:
Після звільнення він понад рік жив і працював в Інті, а відтак виїхав в Україну до свого рідного села. Там, наприкінці 1956 р., мав організаційну зустріч з В. Затварським. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. Помер кілька років тому.

Максимець Ігор
Народився 1929 р. в Івано-Франківську у робітничій сім’ї. Освіта середня. Заарештований приблизно 1949 р. за зв’язки з підпіллям та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславськоі обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Джезказґана Карагандинської обл., згодом у закритій тюрмі, а наприкінці в інтинських концтаборах Комі АРСР, 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Перебуваючи у таборах, був активним, знав багатьох членів та прихильників "Об’єднання", але до нього не належав. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок, вигідний для органів КГБ. Після звільнення деякий час проживав і працював в Інті, але незабаром виїхав в Україну та замешкав у м. Івано-Франківську, де закінчив медінститут і працював лікарем. Помер кілька років тому.

Максимчук Дмитро
Народився приблизно 1925 р. в с. Новосілках Заболотівського р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. Учасник збройного українського підпілля. Заарештований 1949 р. та засуджений військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР у 1956 р. Після звільнення жив і працював в Інті. Був утаємничений в існування нашої організації, підтримував її матеріально. Також допомагав Д. Жовтяку при спробі виливати букви для нашої друкарні. Був пов’язаний з В. Слив’яком, В. Затварським, Д. Жовтяком.

Максим’юк Михайло
Народився приблизно 1918 р. на Івано-Франківщині. Освіта середня. Він член ОУН та учасник збройного українського підпілля
163:
(референт Служби Безпеки Снятинського чи Коломийського р-ну). Схоплений більшовиками у половині 40-х років та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Воркути Комі АРСР. Після звільнення з-під варти проживав у Воркуті.
У 1956-1957 рр. мав декілька зустрічей з В. Затварським. Підчас однієї з таких зустрічей він у присутності останнього, відтворивши з пам’яті, написав "Вишкіл Служби Безпеки ОУН". Цей запис В. Затварський забрав з собою і надрукував. До речі, один із машинописних екземплярів того "Вишколу" є у матеріалах нашої справи. М. Максим’юк був добре поінформований про існування інтинської націоналістичної організації "Об’єднання". Він, ознайомившись з програмою та статутом нашої організації, навіть вніс у ці документи свої зауваження. Його подальша доля невідома.

Малишевський Федір
Уродженець Рівненщини. Земляк А. Булавського. За зв’язки з підпіллям був заарештований та засуджений. Після звільнення з місць позбавлення волі оселився на Кіровоградщині. У жовтні 1957 р. А. Булавський дав йому для розповсюдження кількадесять листівок ("Громадянине!" і "Колгоспнику!"), привезених К. Банацьким з Інти. На судовому засіданні Ф. Малишевський заявив, що отриманих листівок не поширював, а знищив. Але як було насправді, зараз трудно встановити.

Мартинець Йосиф
Народився 1927 р. в м. Богородчанах Івано-Франківської обл. Вчився на фізико-математичному факультеті Івано-Франківського педінституту. У 1948 р. заарештований за зв’язок з підпіллям і засуджений на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Ставши у таборах інвалідом, він 1955 р. був звільнений достроково.
Після звільнення деякий час жив та працював в Інті, але досить скоро виїхав в Україну та замешкав у своїх рідних Богородчанах. Пов’язаний з П. Лепехом та Я. Гасюком. Помер у2001 р.

164:
Мельник Дарія
Народилася 1931 р. в с. Шегинях Мостиського р-ну Львівської обл. Освіта вища незакінчена. У 1958 р. В. Бучковський домовився з нею (вона тоді проживала зі своїми батьками у Львові) про те, що вона буде передавати Б. Христиничу все, що привозитимуть для нього з Інти. Таким чином, у її помешканні було влаштовано своєрідний пункт зв`язку.
На початку літа 1959 р. П. Клим’юк привіз до неї з Інти організаційну пошту (шифрованого листа, листівки, гроші). Але Б. Христинич вже не зміг забрати тих речей, бо за ним невідступно ходили агенти КҐБ. Ці речі згодом були вилучені органами слідства під час обшуку. Д. Мельник пройшла у справі "Об’єднання" як свідок. 1986 р. вона вийшла заміж за Б. Христинича та проживає разом з ним у Львові до сьогодні.

Мельник Юрій
Народився 1929 р. в с. Шегинях Мостиського р-ну Львівської обл. у робітничо-селянській родині. Студент четвертого курсу Львівського політехнічного інституту. Заарештований у квітні 1952 р. за участь у студентській націоналістичній організації та зв’язки з підпіллям і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у тайшетських концтаборах. Звільнився з-під варти 1957 р. (комісія Президії Верховної Ради СРСР знизила йому термін покарання).
Звільнившись, зразу виїхав в Україну та після довгих поневірянь замешкав у Кривому Розі. У1958 р. він зустрівся з В. Бучковським, з яким відбував ув’язнення у Тайшеті. А той у свою чергу втаємничив його в існування "Об’єднання" та залучив у прихильники нашої організації. Зараз проживає у м. Львові. Член Спілки політв’язнів України.

Музичко Михайло
Народився 1929 р. а с. Рекшині Бережанського р-ну Тернопільської обл. у селянській родині. Освіта середня педагогічна.
165:
Арештований наприкінці 40-х років за зв’язок з підпіллям та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Тернопільської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в Інтинських концтаборах Комі АРСР.
Після звільнення змушений був жити і працювати в Інті. У 1956-1958 рр. був активним прихильникам "Об’єднання" (підтримував організацію матеріально, поширював літературу). Організаційно пов’язаний з Я. Кобилецьким, І. Шагаєм, Р. Левинським, С. Гаврилюком. У 70-х роках виїхав в Україну та оселився в м. Дрогобичі Львівської обл., де й помер у 1985 р.

Новак Осип
Народився приблизно 1916 р. на Лемківщині. Був священиком по сусідству з рідним селом В. Затварського. 1949 р. за відмову перейти на православ’я був висланий до Сибіру. 1956 р. повернувся із заслання. З 1956 до 1959 р. був у близьких стосунках з В. Затварським, постачав його всілякою інформацією та різноманітною літературою нерадянських видань. Був поінформований про існування та діяльність нелегальної протибільшовицької організації, тобто "Об’єднання", та був її переконаним прихильником. З арештом В. Затварського їхні контакти припинилися.

Оленич Степан
Народився 1930 р. в с. Карпилівці Рівненської обл. у селянській родині. Освіта 5 класів. Заарештований наприкінці 40-х років за участь у підпіллі та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення прибув в Україну та оселився в с. Аджамці Кіровоградської обл. У ніч на 5 листопада 1957 р. допоміг Г. Рябчуну розкинути понад 100 листівок ("Колгоспнику!" і "Громадянине!") в с. Аджамці, де він сам проживав. Заарештований органами КҐ’Б 2 березня 1959 р., а 29 квітня 1960 р. Верховний Суд УРСР засудив його на 3 роки позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських концтаборах. Після відбуття терміну покарання виїхав в Україну. Подальша доля невідома.

166:
Оленич Степан
Народився 1930 р. в с. Боб’ятині Сокальського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта початкова. За зв’язок з оунівським підпіллям у 1949 р. був заарештований та засуджений Військовим трибуналам військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР (спочатку у Воркуті, а потім в Інті). 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення понад рік проживав в Інті. Член "Об’єднання". Безпосередньо пов’язаний з В. Леонюком та Я. Жуковським. Платив членські внески та виконував різні організаційні доручення. У 1957 р. виїхав на Львівщину до батьків. Подальша доля невідома.

Опаєць Григорій
Народився приблизно 1918 р. на Буковині у селянській родині. Освіта неповна середня. Учасник українського збройного підпілля, чотовий УПА. Схоплений московсько-більшовицькими карателями у 1947 р. та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Чернівецької обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР (спочатку в Інті, а згодом у Воркуті). Перебуваючи в інтинських таборах, він був у дружніх відносинах з В. Затварським. Вони не один раз обговорювали питання боротьби проти московського імперського режиму.
Григорій Опаєць, звільнившись з-під варти влітку 1955 р., перебував у Воркуті на спецпоселенні. В. Затварський на перших порах після свого звільнення з таборів підтримував з ним зв’язок через інтинку Марію Ланову, а згодом сам їздив до нього у Воркуту. Г. Опаєць був утаємничений у справи "Об’єднання". Саме він був тією особою, за допомогою якої В. Затварський намагався налагодити організаційні зв’язки з українською громадою Воркути, але з різних причин остаточної мети не було досягнуто.

Островська Ольга
Народилася 1936 р. в с. Бартатові Городоцького р-ну Львівської обл. у селянській родині. На той час студентка одного зі львівських інститутів, родичка дружини Я. Гасюка. За його дорученням вона придбала для потреб організації фотоплівку, фотопапір, туш, кислоту та
167:
інші речі, необхідні у друкарській справі. На придбання цих речей організація виділила їй 200 карбованців. Вона, звичайно, знала, що виконує небезпечне доручення, так як придбані нею речі потрібні для нелегальної антирадянської діяльності. У справі "Об’єднання" пройшла як свідок. Зараз проживає у м. Старий Самбір Львівської обл.

Приступа Іван
Народився приблизно 1925 р. на Волині у селянській родині. Освіта неповна середня. За участь у підпіллі наприкінці 40-х років був заарештований та засуджений на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. У 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення жив і працював в Інті. У прихильники нашої організації був залучений П. Клим’юком. Підтримував організацію матеріально. Наприкінці 60-х років виїхав в Україну та оселився разом зі своєю сім’єю у м. Фастові Київської обл., де живе до сьогодні. З настанням української держави включився активно у громадське та політичне життя. Член Братства ОУН-УПА.

Рябчун Григорій
Народився 1918 р. в с. Мятині Рівненської обл. у селянській родині. У другій половині 40-х років був заарештований за участь в українському збройному підпіллі та засуджений Військовим трибуналам військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення прибув в Україну та поселився в с. Аджамці Кіровоградської обл.
У ніч на 5 листопада 1957 р. за дорученням А. Булавського за допомогою свого земляка С. Оленича розповсюдив на території с. Аджамка понад 100 листівок ("Колгоспнику!" і "Громадянине!"). Заарештований 2 березня 1959 р., а 29 квітня 1960 р. засуджений Верховним Судом УРСР на 3 роки позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських концтаборах. Його подальша доля невідома.

168:
Саламаха Богдан
Народився 1927 р. в с. Безбрудах Буського р-ну Львівської обл. у селянській родині. У 1942 р. переїхав разом з батьками до Львова. Тут він вчився у Малій Духовній Семінарії, а в червні 1944 р. вступив до українського юнацтва протилетунської оборони (підготовчої юнацької військової формації до дивізії "Галичина"). Після вишколу на території Франції та Німеччини став гармашем протилетунської оборони. 4 травня 1945 р. попав у полон до американців, а ті передали його Радянській армії. Разом з братом Володимиром він втік до репатріантів і вже як репатріант вернувся додому. Восени 1945 р. поступив у технікум легкої промисловості, але вже в лютому 1946 р. був заарештований, а Військовий трибунал військ МҐБ Львівської обл. 9 квітня 1946 р. засудив його на 10 років позбавлення волі.
Покарання відбував спочатку в таборах на території Донецької обл., а 1947 р. його відправили у далекосхідні табори (бухта Находка). Там він захворів на туберкульоз хребта, і його відправили до Тайшетської центральної табірної лікарні, де в 1953 р. йому зробили операцію. В результаті він став інвалідом першої групи. До речі, в лікарні він познайомився з В. Бучковським. 1955 р. звільнений з-під варти за інвалідністю.
Після звільнення приїхав до Львова, закінчив середню вечірню школу та вступив у медучилище. 1957 р. В. Бучковський залучив його у прихильники "Об’єднання". Був пов’язаний з В. Бучковським та своїм братом Володимиром. Проживає у Львові.

Саламаха Володимир
Народився 1929 р. в с. Безбрудах Буського р-ну Львівської обл. у селянській родині. В 1942 р. разом з батьками переїхав до Львова. Він часто їздив до свого рідного села, де спілкувався з підпільниками, зокрема, допомагав їм будувати криївки. Одночасно навчався в ремісничому училищі, а в червні 1944 р. вступив до українського юнацтва протилетунської оборони (підготовчої юнацької військової формації до дивізії "Галичина"). Після вишколу
169:
на території Франції та Німеччини став гармашем протилетунської оборони. 4 травня 1945 р. потрапив в американський полон. Американці передали полонених радянським військам. Разом з братом Богданом вони втекли до репатріантів і вже як репатріанти повернулися до Львова.
У жовтні 1945 р. став студентом технікуму легкої промисловості, але вже в лютому 1946 р. його було заарештовано та 9 квітня 1946 р. засуджено Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на перших порах у красноярських таборах (м. Канск), а з 1951 р. у спецтаборі "Степлаг" (м. Балхаш Карагандинської обл.). Звільнився 1954 р. як малолітній в’язень.
Після звільнення приїхав до Львова, став працювати на заводі та одночасно вчився в середній вечірній школі, а згодом поступив на вечірній відділ Львівського політехнічного інституту. 1957 р. В. Бучковський залучив його у прихильники "Об’єднання". Був пов’язаний з В. Бучковським, Б. Христиничем та своїм братом Богданом. Він разом зі своєю сім’єю постійно проживає у Львові. З настанням незалежної української держави бере активну участь у громадському та політичному житті українського народу.

Семенюк Дмитро
Народився 1928 р. в с. Раковці Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Студент Чернівецького університету. Заарештований 1949 р. за зв’язок з підпіллям і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. У 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення деякий чає жив і працював в Інті, а потім виїхав в Україну. Був прихильником нашої організації та підтримував її матеріально. Пов’язаний безпосередньо з Я. Кобилецьким і Д .Жовтяком. Зараз проживає у м. Коломиї Івано-Франківської обл.

Сиськов А. Г.
Уродженець Рівненської обл., близький земляк А. Булавського. Колишній в’язень сталінських концтаборів. У жовтні 1957 р. А. Булавський дав йому невелику кількість листівок ("Колгоспнику!" і "Громадянине»") для розповсюдження. Сиськов у справі А. Булавського
170:
пройшов як свідок. І на слідстві і в судовому засіданні він стверджував, що отриманих листівок не розповсюджував, а знищив. А як було насправді, невідомо.

Слабіна (дів. Витвицька) Анна
Народилася приблизно 1908 р. в с. Витвиці Болехівського р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Мати члена "Об’єднання" Й. Слабіни. У1956 р., після звільнення сина, вона приїхала до нього та замешкала разом з ним у м. Олександрії Кіровоградської обл. Коли Й. Слабіна потерпів провал з листівками, то він послав її до Б. Христинича, аби повідомити його про ситуацію, що склалася. Вона, взявши квиток до Львова, сіла у вагон та поїхала. Але під час їзди кагебісти у цивільному приголомшили її ударом по голові, зняли з поїзда, обшукали скрупульозно і поклали в лікарню, де вона перебувала під строгим наглядом агентів КГБ. Через кілька днів вони змусили її повернутися назад до сина. Тут вона довго хворіла в результаті отриманої травми голови. Після арешту сина у 1959 р. залишилася надалі проживати в Олександрії. її подальша доля невідома.

Слабіна Йосиф
Народився 1928 р. в с. Витвиці Болехівського р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. Заарештований у 1951 р. за в’язок з підпіллям та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Станіславської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Ще до звільнення став членам "Об’єднання", склав присягу, платив членські внески. Був пов’язаний організаційно з Б. Христиничем, В. Леонюком, А. Кушкою, А. Булавським. Після звільнення виїхав в Україну та замешкав у м. Олександрії Кіровоградської обл. На початку листопада 1957 р. розкинув на території селищ, прилеглих до району будівництва Кременчуцької гідроелектростанції, біля 150 листівок ("Громадянине!" і "Колгоспнику!"), привезених К. Банацьким з Інти. Та вже в січні 1958 р. був затриманий агентами КГБ у поїзді на станції
171:
Жмеринка. У нього було вилучено 242 листівки. Придумавши легенду, що до нього має приїхати людина для подальшого зв’язку, він дав фіктивну згоду на співпрацю з органами держбезпеки. Тому його не заарештували, а залишили на волі, щоб вийти таким чином на придуманих ним "зв’язкових", які повинні приїхати до нього.
Подальший хід подій був наступним. Й. Слабіна посилає свою маму до Львова, щоб повідомити Б. Христинича про провал з листівками. Але чекісти не пустили її до Львова. Приголомшивши її ударом по голові, зняли з поїзда і повернули назад в Олександрію. Та йому все-таки вдалося через Й. Драгомирецького повідомити нашу організацію в Інті про все, що з ним сталося. 29 січня 1959 р. його заарештовано, а 29 квітня 1960 р. колегією Верховного Суду УРСР засуджено на 7 років позбавлення волі. Покарання відбував спочатку в Тайшеті, а згодом у Мордовії. Після відбуття терміну покарання повернувся до Олександрії, де, очевидно, проживає до сьогодні.

Слив’як Володимир
Народився 1926 р. в с. Ясениці Сільній Дрогобицького р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта середня педагогічна. За зв’язок з українським повстанчим рухом заарештований у жовтні 1949 р. та вже на початку наступного року засуджений Особливою нарадою (т. зв. "Особое совещание") при Раді Міністрів СРСР на 10 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. У 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення понад два роки жив і працював в Інті. Член "Об’єднання", учасник ряду нелегальних зібрань в т. ч. Установчих зборів нашої організації, де разом зі всіма учасниками склав клятву. Регулярно сплачував членські внески та виконував всілякі організаційні доручення. Пов’язаний з Я. Кобилецьким, В. Затварським, Я. Гасюком. Після виїзду з Інти замешкав разом з дружиною в с. Холодновідці Пустомитівського р-ну Львівської обл. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. У 80-х роках загинув трагічно в автокатастрофі.

172:
Слив’як (дів. Лісна) Юлія
Народилась 1929 р. на території сучасної Польщі в с. Гнатковичах Перемиського повіту у селянській родині. Освіта 7 кл. 1945 р. примусово переселена на територію підсовєтської України (с. Холодновідка Пустомитівського р-ну Львівської обл.). У 1950 р. за співпрацю з підпіллям засуджена Особливою нарадою при РМ СРСР на 7 років позбавлення волі. Тоді ж була засуджена і вся родина. Підставою було те, що люди з оточення Р. Шухевича мали безпосередній зв’язок з цією родиною. Покарання відбувала у концтаборах Комі АРСР (Лем’ю, Інта). Відбувши термін покарання, у квітні 1956 р. вийшла заміж за В. Слив’яка, члена "Об’єднання". Всіляко допомагала йому (переховувала друкарську машинку, зберігала організаційну літературу). 1959 р. виїхала разом з чоловіком в Україну та замешкала в с. Холодновідці Пустомитівського р-ну Львівської обл., де живе до сьогодні.

Сорока Павлина (Ліна)
Народилась 1927 р. в с. Селиська Перемиського повіту на території сучасної Польщі у національно свідомій родині. Освіта середня незакінчена. Член оунівського підпілля (псевдо "Галина"). На нелегальному становищі з лютого 1945 р. Перебувала весь час на Закерзонні (тактичний відтинок "Бастіон"). Поляки захопили її під час операції "Вісла" і передали москалям. А Військовий трибунал військ МҐБ Львівської обл. у 1948 р. засудив її на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Батьки померли на засланні, а брат Мирослав ("Птах") загинув 1949 р. в с. Матіївці Торчинського р-ну Волинської обл. Він був в охороні "Орлана", крайового референта пропаганди. Другий брат, Теодор, схоплений більшовиками, пропав безвісти.
Влітку 1956 р. комісія Президії Верховної Ради СРСР своїм рішенням зменшила попередній термін покарання, в результаті чого у 1957 р. вона звільнилася з-під варти. Ліна Сорока була ідейним та переконаним симпатином "Об’єднання". Безпосередньо пов’язана з
173:
Я. Кобилецьким і В. Затварським. Значна частина машинописних матеріалів нашої організації – це праця її рук (вона фахова друкарка та стенографістка).
Після звільнення проживала в Інті аж до розпаду московсько-більшовицької імперії. 1992 р. виїхала в Україну та замешкала у Стрию Львівської обл., де й померла 7 червня 2001 р.

Сорока Семен
Народився 1928 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. в селянській родині. Вчився у Костопольському училищі сільськогосподарської механізації (був студентом другого курсу). Заарештований на початку 1952 р. за розповсюдження націоналістичних листівок та за участь в юнацькій підпільній групі т. зв. Кричильській молодіжній ОУН (К. Банацький, Степан Сорока та ін.), а 26 серпня 1952 р. засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР.
У жовтні 1954 р. він разом з групою товаришів у кількості 7 осіб здійснив втечу з робочої зони шахти №11. Працюючи в шахті, вони зробили підкоп з вентиляційного штреку з виходом у тундру. Це коштувало їм 7 місяців важкої виснажливої праці, бо треба було і виконувати норму, і робити підкоп. У ніч з 4 на 5 жовтня 1954 р. вони опинилися в тундрі поза колючими дротами. Тут вони розділилися. Основна група у складі 6 осіб пішла в тундру, де їх швидко половили, а С. Сорока пішов на залізничну станцію Інта, сів у поїзд (він мав заздалегідь куплений квиток) і приїхав в Україну. Але вже через рік і два місяці його знову заарештовано та запроторено у воркутинські концтабори Комі АРСР. Звідти він звільнився з-під варти згідно рішення комісії Президії Верховної Ради СРСР аж у 1958 р. після дуже складних чекістських маніпуляцій (його спочатку звільнено, а потім знову заарештовано, а через кілька місяців звільнено остаточно).
Таким чином, незважаючи на всі підступи московсько-більшовицьких опричників, С. Сорока наприкінці 1958 р. зміг повернутися напостійно в Україну. Він завжди був нашим однодумцем та ідейним симпатиком нашої організації. Під сучасну пору проживає разом зі своєю
174:
сім’єю у м. Кіровограді. З настанням незалежної української держави бере активну участь в українському громадському та політичному житті.

Сорока Степан
Народився 1930 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. у простій селянській родині. Студент Київського гідромеліоративного інституту. Арештований навесні 1952 р. за участь у підпільній юнацькій групі т.зв. Кричильській молодіжній ОУН, розповсюдження націоналістичних листівок та зв’язок з оунівським підпіллям. До речі, він попався на чекістську провокацію. Його заарештували з листівками і помістили в Сарненську тюрму. На слідстві він твердив, що листівки знайшов випадково. Тоді його привезли до Кричильська для проведення т. зв. слідчого експерименту на місці. Дорога до села вела через ліс. У лісі на них нападають переодягнуті у повстанців провокатори і відбивають Степана. Він повірив, що це справді повстанці-бандерівці, і розповім їм всю правду, а вони все це докладно запротоколювали. Відтак на псевдобандерівців нападають чекісти, Степана захоплюють разом з протоколами, а Військовий трибунал військ МҐБ Рівненської обл. засуджує його на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Комі АРСР (спочатку у Воркуті, а згодом в Інті).
Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення виїхав в Україну і замешкав у Білій Церкві Київської обл. Коли К. Банацький привіз з Інти листівки, то він поселився у цьому ж будинку, де вже жив його побратим. Звичайно, С. Сорока був прихильником нашої організації і був повністю втаємничений у справи з листівками. Як на нашу думку, поява листівок "Об’єднання" у м. Сарнах – це справа його рук. На початку 1958 р. його заарештовують та відміняють рішення комісії Президії ВР СРСР про звільнення. Покарання відбував у концтаборах Чуни, Мордовії, Всесвятська.
Звільнившись у 1979 р., зразу виїхав в Україну. Треба відмітити, що він усе своє життя займався науково-дослідницькою діяльністю. З настанням незалежної України включився активно у громадське та політичне життя: він член УГС, УРП, НРУ, "Просвіти". Останнім часом жив ум. Сарнах, де був депутатом районної ради. Помер у 1999 р.

175:
Стефанюк Богдан
Народився 1930 р. в с. Суботові Галицького р-ну Івано-Франківської обл. у селянській родині. Студент четвертого курсу фізмату Львівського державного університету ім. І. Франка. Заарештований у квітні 1952 р. і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. за участь у підпільній студентській націоналістичній групі та за написання антирадянських віршів на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти (Мінлаг МВД Комі АРСР). Брав активну участь у підготовчих заходах по створенню "Об’єднання". Учасник перших організаційних зібрань. Пов’язаний з Б. Христиничем, В. Леонюком, Я. Гасюком.
Звільнений з-під варти у травні 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення зразу виїхав в Україну. Та в зв’язку з тим, що йому не дозволили жити на західноукраїнських землях, він виїхав аж у Кузбас (м. Новокузнецьк Кемеровської обл.), де закінчив гірничий інститут та захистив кандидатську дисертацію. Там він живе до сьогодні. 2001 р. у Львові вийшла збірка його поезій.

Туркас Катерина
Народилася 1926 р. в с. Стара Ропа у селянській родині. Освіта неповна середня. Впродовж 1945-1950 рр. підтримувала зв’язки з оунівським підпіллям. В. Затварський втаємничив її в існування нашої організації. Восени 1956 р. в її помешканні відбувалися зустрічі Б. Христинина та В. Затварського. Вона також допомогла В. Затварському привезти друкарську машинку зі Старого Самбора до Старої Ропи і переховувала її у себе доти, поки він не забрав її при від’їзді в Інту. По справі "Об’єднання" пройшла як свідок. Треба відмітити, що слідчі органи по суті справи не зуміли нічого витягнути від неї. До сьогоднішнього дня проживає у своєму рідному селі.

Турянський Михайло
Народився 1927 р. на Львівщині (с. Сирники Бібрецького повіту) у родині вчителів. Освіта незакінчена середня. У 40-х роках вивезений разом з родиною в Омську обл. за те, що на їхньому подвір’ї була криївка.
176:
Там у 1951 р. за участь у молодіжній націоналістичній організації був заарештований та засуджений на 25 років позбавлення волі. З 1954 р. покарання відбував в інтинських концтаборах Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення жив і працював в Інті. Прихильник "Об’єднання" (підтримував організацію матеріально). Пов’язаний безпосередньо з П. Клим’юком та Я. Гасюком. Повернувшись в Україну, замешкав у м. Фастові Київської обл., де проживав до смерті, яка настала у грудні 2002 р. Брав активну участь у громадському та. політичному житті (член Братства ОУН-УПА та Товариства політв’язнів і репресованих).

Турянський Ярослав
Народився 1929 р. на Львівщині (с. Сирники Бібрецького повіту) у родині вчителів. У 40-х роках вивезений разом з родиною в Омську обл. за те, що на їхньому подвір’ї була криївка. Там у 1951 р. за участь у молодіжній націоналістичній організації був заарештований та засуджений на 25 років позбавлення волі. З 1954 р. покарання відбував в інтинських концтаборах. 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення тривалий час жив і працював в Інті. Прихильник "Об’єднання": підтримував організацію матеріально. Пов’язаний з П. Клим’юком та Я. Гасюком. Повернувшись в Україну, замешкав у м. Фастові Київської обл. З настанням української держави бере активну участь у громадському та політичному житті. Він член Братства ОУН-УПА та Товариства політв’язнів і репресованих.

Уличний Остап
Народився 1928 р. в с. Погорільцях Перемишлянського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Закінчив французький відділ філологічного факультету Чернівецького університету. Протягом 1956-1959 рр. підтримував тісний зв’язок з Б. Христиничем. До речі, вони обидва у 1948-1951 рр. були учасниками студентської націоналістичної
177:
організації "Пробоєм". Він був добре ознайомлений з програмними цілями і тактикою нашої організації. Підтримував Б. Христинича в його діяльності, зокрема, щодо переміщення друкарні "Об’єднання" з Інти до Львова. Вони неодноразово обговорювали політичну ситуацію в Україні і тактику подальшої боротьби з московсько-більшовицькими окупантами. Як активний прихильник "Об’єднання", підтримував також тісні стосунки з Р. Івасиком. Зараз проживає у Львові та бере активну участь у громадському та політичному житті.

Харечко Іван
Народився 1929 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Арештований 1952 р. і засуджений Військовим трибуналом військ МГБ Рівненської обл.. за участь у підпільній юнацькій групі т. зв. Кричильській молодіжній ОУН, розповсюдження націоналістичних листівок та зв’язок з оунівським підпіллям на 25 років позбавлення волі. Звільнений у 1956 р. комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення приїхав до свого рідного села, де замешкав разом зі своїми рідними. Був утаємничений у справи "Об’єднання", зокрема, листівок. Безпосередньо пов’язаний зі Степаном Сорокою та своїм братом Сидором. Існує велика імовірність того, що він причетний до появи листівок у м. Сарнах наприкінці 1957 р. Помер у 90-х роках у своєму рідному селі.

Харечко Сидор
Народився 1932 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Арештований 1952 р. і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. за участь у підпільній юнацькій групі т. зв. Кричильській молодіжній ОУН, розповсюдження націоналістичних листівок та зв’язок з оунівським підпіллям на 25 років позбавлення волі. 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення приїхав в Україну та замешкав у своєму рідному селі Кричильську. Був утаємничений у справи нашої організації, зокрема
178:
листівок. Підтримував тісні стосунки зі Степаном Сорокою. Цілком імовірно, що він причетний до появи листівок у м. Сарнах наприкінці 1957 р. Помер у 1997 р.

Хмельовський Микола
Народився 18 травня 1880 р. в с. Покропивна Козівського району Тернопільської обл. Закінчив теологію, а також філософський факультет Віденського університету. Капелан УГА, отець канонік, радник митрополичої консисторії Української Греко-Католицької Церкви до її ліквідації у 1946 р. З 1947 р. член Української Головної Визвольної Ради під псевдонімами: "Лаврівський", "Аксіос" і"100" (представляв інтереси церкви та молоді). Заарештований у березні 1950 р. та засуджений на 10 років ув’язнення. Звільнений у 1954 чи 1955 р. До самої смерті був одним із керівників УГКЦ в підпіллі.
У с. Мшана, поруч з його садибою, жили батьки Стефанії Кобилецької, що дало йому можливість познайомитися та зблизитися з членами "Об’єднання". Він благословив їх на боротьбу з гнобителями України, підтримував їх морально та духовно. Був навіть готовий підтримати організацію матеріально, для чого збирався продати свої особисті золоті речі, але розгром "Об’єднання" перекреслив всі його наміри. Підтримував безпосередній зв’язок з Я. Кобилецьким, В. Затварським, С. Кобилецькою. Помер 30 квітня 1963 р. в с. Мшана Городоцького р-ну Львівської обл.

Христинич Богдан
Народився 1929 р. в с. Озерна Зборівського району Тернопільської обл. у національно свідомій селянській родині. Закінчив 5 курсів англійської філології Львівського державного університету ім. І. Франка. 1952 р.* за
*Весною 1952 р. вузами Львова прокотилася хвиля студентських арештів. Серед арештованих була низка студентів Львівського державного університету ім. І. Франка, а саме: Стефанюк Богдан, Василько Роман, Бубняк Богдан (студенти четвертого курсу фізмату), Чекайю Богдан (студент третього курсу англійської філології заочного відділу), Мацелюх Ольга, Терлецька Оксана, Гудима Володимира, Гончарук Алла, Ошийко Марта (студенти другого курсу української філології), а Бандрівська Орися (студ. другого курсу української філології) була відрахована з університету і відправлена до батьків на спецпоселення.
179:
участь у студентській націоналістичній організації "Пробоєм" засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР. Один з ініціаторів утворення "Об’єднання". Разом з В. Затварським розробив програму і статут нашої організації. Учасник Установчих зборів "Об’єднання", де склав клятву та був призначений у референтуру пропаганди. Автор "Конспекту з історії Української Національної Революції" (1955 р.), який влучений до матеріалів нашої справи.
Влітку 1956 р. звільнений з-під варти комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення зразу виїхав в Україну та замешкав у м. Турці Львівської обл. Там проживала його дружина Бобівська Марія. Восени 1956 р. для потреб організації придбав у Львові друкарську машинку та все необхідне до неї, а В. Затварський відвіз усе це в Інту. Також направив В. Бучковського в Інту, де той виготовив саморобну друкарню. Вже перед самим арештом почав готувати умови для :переміщення друкарні "Об’єднання" з Інти до Львова. Пов’язаний з В.Леонюком, В. Затварським, Я. Кобилецьким, Я. Гасюком, В. Бучковським, В. Василиком та ін. Заарештований восени 1959 р. та засуджений Верховним Судом УРСР 10 жовтня 1960 р. за ст.ст. 1, 9 Закону про особливо небезпечні державні злочини на 10 років позбавлення волі. Покарання відбув сповна у концтаборах Тайшета і Мордовії. Зараз живе у Львові та бере активну участь у громадському та політичному житті. Член Народного Руху України, Спілки політв’язнів України, "Просвіти".

Христинич Євген
Народився 1919 р. в с. Озерна Зборівського району Тернопільської обл. у національно свідомій селянській родині. Освіта: закінчив 4 кл. Тернопільської гімназії "Рідної школи". Член ОУН, учасник збройного українського підпілля, сотенний УПА. Схоплений московсько-більшовицькими опричниками наприкінці 1944 чи на початку 1945 р. та засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Гна 10 років позбавлення волі. Покарання відбував у
180:
концтаборах Комі АРСР, зокрема в Інті. Відбувши сповна термі ув’язнення, був звільнений з-під варти у 1955 р.
Після звільнення понад десять років проживав в Інті. Прихильник "Об’єднання", підтримував зв’язки з Б. Христиничем та Я. Гасюком. У середині 60-х років виїхав в Україну та замешкав у м. Сокалі Львівсько обл. Помер на початку 90-х років.

Черешня Андрій
Народився приблизно 1920 р. в Демидівському районі Рівненської обл. у селянській родині. 1951 р. заарештований за зв’язок з українським збройним підпіллям і засуджений Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 25 років позбавлення волі. Разом з ним була засуджена ціла група селян (Микола Заверюха, Прокопчук, Рабунець та ін.). Дружина, заарештована ще в 1940 р., перебувала на Колимі. Покарання відбував у концтаборах Інти Комі АРСР.
Влітку 1956 р. звільнений комісією Президії Верховної Ради СРСР. Після звільнення жив і працював в Інті. У його помешканні протягом кількох місяців у 1958 р. переховувалася друкарня "Об’єднання". Через тиждень після того, як друкарню забрали в інше місце, в його хаті відбувся обшук, який нічого не виявив. Також допомагав нашій організації фінансово. Безпосередньо підтримував тісні стосунки з В. Леонюком. Наприкінці 70-х років виїхав разом зі своєю сім’єю в Україну і оселився у м. Павлограді Дніпропетровської обл., де й помер у 80-х роках.

Шагай Іван
Народився 1931 р. в с. Бишки Козівського р-ну Тернопільської обл. у селянській родині. Батьки померли, коли йому ще не було навіть трьох років. Виріс і виховувався при старших братах, активних націоналістах. Освіта початкова, а середню освіту здобув уже після звільнення з таборів. Арештований у червні 1951 р. за зв’язок з оонівським підпіллям та приналежність до юнацької підпільної групи. 1952 р. засуджений Військовим трибуналам військ МБ м. Києва за ст.ст. 54-1а, 11 і 8 на 25 років позбавлення волі.
181:
Через ст. 54-8 (терор проти представників радянської влади) українська незалежна держава не реабілітувала його до сьогодні. 1956 р. комісія Президії Верховної Ради СРСР знизила йому термін покарання до 15 років. Покарання відбував у Комі АРСР (в Інті – до 1957 р., у Воркуті – з 1957 по 1958) та на кінець у Мордовській АРСР, звідки звільнився 1966 р.
Під час перебування в інтинських таборах був активістом "Об’єднання": підтримував організацію матеріально – збирав гроші, поширював літературу. Пов’язаний безпосередньо з В. Затварським, Я. Кобилецьким, Д. Жовтяком. Після закінчення терміну покарання, не маючи права виїхати в Україну, був змушений жити в Інті Комі АРСР. І тільки в 1983 р. зміг переїхати в Україну та замешкати у м. Бережанах Тернопільської обл., де живе до сьогодні.
З настанням незалежної української держави бере активну участь у громадському та політичному житті: голова районного товариства «Меморіал», голова міського осередку НРУ з 1990 до 1998 р., член комітету зі створення пам’ятника січовим стрільцям на Лисоні. Також за його участю побудовано меморіальний пам’ятник воякам ОУН-УПА на міському цвинтарі та відкрито пам’ятну таблицю на колишній Бережанській тюрмі, де помордовано людей у 1941 р. А в своєму рідному селі створив музей ОУН-УПА. Без перебільшення можна сказати, що він є мотором українського національного життя в Бережанах.

Шепель Сава
Народився 1927 р. в с. Кричильську Сарненського р-ну Рівненської обл. у селянській родині. Освіта початкова. Односільчанин і шваґер К. Банацького. 1946 р. заарештований за зв’язок з підпіллям і засуджений Військовим трибуналам військ МҐБ Рівненської обл. на 10 років позбавлення волі. 1956 р. звільнений з-під варти. Після звільнення проживав у своєму рідному селі.
Восени 1957 р. він отримав від К. Банацького 250 листівок, які були вивилучені у нього під час обшуку, проведеного органами КГБ наприкінці 1958 р. І при обшуку, і на слідстві він заявив, що це всі листівки, які він отримав від свого родича. Але наприкінці 1957 чи на початку 1958 р, у м. Сарнах появилися листівки "Громадянине!". Цілком імовірно, що їх розповсюдив або він сам, або хтось за його
182:
дорученням. У справі "Об’єднання" пройшов як свідок. Помер кілька років тому.

Шигилик (дів. Рябій) Магдалина
Народилася 1930 р. в с. Билинах Старосамбірського р-ну Львівської обл. у селянській родині. Освіта неповна середня. 1948 р. заарештована за зв’язок з підпіллям і засуджена Військовим трибуналам військ МҐБ Львівської обл. на 25 років позбавлення волі. Покарання відбувала в інтинських концтаборах Комі АРСР. Влітку 1956 р. звільнена комісією Президії Верховної Ради СРСР.
Після звільнення вийшла заміж і залишилася жити в Інті, де проживає до сьогодні. 1957 р. В. Затварський залучив її у прихильники "Об’єднання". Зберігала нашу нелегальну літературу в тайнику, який обладнала у своїй дровітні. Після звільнення В. Затварського цю літературу, яка уціліла, вона повернула йому.

Ютавець Ірина
Народилася 1927 р. на Рівненщині у селянській родині. Заарештована в 1944 р. за участь у підпіллі та засуджена Військовим трибуналом військ МҐБ Рівненської обл. на 10 років позбавлення волі. Покарання відбувала спочатку у концтаборах північного Уралу, а згодом Інти Комі АРСР.
Після звільнення проживала в Інті та працювала на шахті № 9, де також працювали в’язні. Підтримувала тісні стосунки з Я. Кобилецьким та В. Затварським. За її допомогою вони, перебуваючи ще в ув’язненні, підтримували зв’язки з в’язнями інших таборів, зокрема, передавали реферати. Була прихильником "Об’єднання". Померла в Інті.

Підсумки
Переглянувши вищенаведену довідку про учасників та прихильників "Об’єднання", ми усвідомлюємо, що це далеко не повна картина, не повний перелік осіб, причетних до нашої організації. Але такий стан обумовлений об’єктивними причинами. По-перше, ми, виходячи із засад конспірації, ніколи не вели жодних записів, які фіксували б участь людей у діяльності нашої організації. По-друге, і слідство, і суд зуміли виявити і назвати далеко не всіх людей, причетних до нашої справи. Багато осіб зосталося поза кадром. По-третє, збір матеріалів про "Об’єднання"
183:
почався тоді, коли вже померли В. Слив’як, П. Клим’юк, Я. Кобилецький, які забрали з собою на той світ імена багатьох учасників нашої організації. Тому ми просимо тих учасників, які не знайдуть себе у даному переліку, не ображатися. Бо це не наша вина.
Нарешті, ще треба назвати низку осіб, які не були учасниками організації, але в силу різних обставин знали про її існування та діяльність. До них належать: Будзанівський Ярослав (з Тернопільщини), Грещук Антон (з Івано-Франківщини), Іванченко Ярослав (з Київщини), Мишко Зиновій (з Тернопільщини), Оглаб’як Дмитро (з Івано-Франківщини), Пацула Іван (зі Львівщини), Хобзей Кузьма (з Івано-Франківщини).
Таким чином, маємо всі підстави стверджувати, що кількість людей, причетних до нашої організації, становила понад сто осіб.
(Тут – 94 особи. Засканував і підготував для сайту http://archive.khpg.org – «Музей дисидентського руху» Василь ОВСІЄНКО 31.01. 2009 р.. Про 12 членів «Об΄єднання» є окремі, більші довідки: Банацький, Булавський, Бучковський, Гасюк, Затварський, Кобилецький, Леонюк, Рябчун, Слабіна, Сорока Семен, Сорока Степан, Христинич)

Рекомендувати цей матеріал