Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

КОЦЮБА ЛЕСЯ (ОЛЕКСАНДРА) ЙОСИПІВНА

14.07.2007 | Аврахов Григорій, Овсієнко Василь | Аврахов Григорій. Її знано всіма Леся Йосипівна. Штрихи до реального портрета Л.Й. Коцюби. – ж. Диво

КОЦЮБА ЛЕСЯ (ОЛЕКСАНДРА) ЙОСИПІВНА (нар. 18.03.1921, с. Веселе Хортицького р-ну Запорізької обл. – п. 18.09.1987, м. Ніжин).

Фольклорист, педагог, учасниця руху шістдесятників.

З селянської родини. 1939 вступила до Запорізького університету на українську філологію. Під час німецької окупації працювала швейцаром-прибиральницею в дитячій бібліотеці м. Січеслава (Дніпропетровськ). Після звільнення обласного центру була зарахована на III курс. Закінчила навчання 1945-го, здобувши спеціальність "викладач української літератури". Упродовж 1945-1948 рр. викладала українську літературу в Дрогобицькому вчительському інституті, а в 1949-1951 – у Чернігівському педінституті. Маючи мистецький хист, вела гуртки виразного читання, режисерувала аматорські вистави й концертні програми.

Від 1.09.1956 р. К. працювала старшим викладачем Ніжинського педінституту, де розквітли її неординарні таланти педагога, науковця, діяча українського національного відродження. Відбувши річну аспірантуру при Інституті мистецтвознавства, фольклору та етноґрафії, у 1964 р. захистила дисертацію в Київському педінституті ім. Максима Горького. З квітня 1969 К. працювала доцентом за спеціальністю "фольклористика". Її лекції з давньої української літератури, фольклору, мистецтвознавчі гуртки охоче відвідували студенти різних факультетів, а організовувані нею екскурсійні поїздки по Шевченківських місцях, до пам’яток української історії збирали численні громади. Працювала в архівах Чернігова, Києва, Глухова, Канева. Їй належить 20 публікацій, зокрема, фундаментальні студії про життя і творчість Опанаса Марковича.

Довкола К. утворився осередок патріотів-україністів. Серед них Григорій Аврахов, Іван БРОВКО, Олександр Жомнір, Іван Костенко, Володимир Крутивус, Володимир Литвинов, Дмитро Наливайко, Іван Шпаковський, киянин Василь Бублик. Вони активно впливали на студентське життя, оновлення навчально-виховного процесу, залучали студентів до літературно-мистецького відродження. Виникали палкі дискусії, зокрема, на зустрічах з молодими київськими майстрами слова, які голосно заявили про себе: М.Вінрановським, І.ДРАЧЕМ, Є.Гуцалом, Б.Олійником, Гр. Тютюнником, А.Шевченком. У жовтні 1965 декан філологічного факультету Г.Аврахов запросив Бориса АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА представити студентам свій роман „За ширмою”. К. відверто витлумачила образ матері, яка помирає за ширмою в деморалізованого сина-лікаря, як образ України.

У цьому середовищі ходив самвидав. І. БРОВКО привіз у Ніжин машинопис праці Івана ДЗЮБИ "Інтернаціоналізм чи русифікація?". Юрій Бача, літературознавець із Пряшева, вивіз його в Чехословаччину, завдяки чому книжка вийшла друком у ФРН 1968 р. і була перевидана кількома мовами.

Справа спливла в 1974 р.. Ю.Бача під тиском КГБ виказав І.Чендея, той Г.Аврахова, а він К., щоправда, сповістивши їй, що потрібно шукати рятівну версію. К. була затримана на тиждень і в СІЗО КГБ в Києві була піддана перехресним допитам зі зводинами віч-на-віч. Щоб обірвати ланцюг, вона сказала, що машинописний і фотокопійний текст їй дав покійний на той час проф. П.М.Попов і стійко заперечила причетність І.ДЗЮБИ до передачі праці за кордон. Їй не повірили, і 26.08.1974 р. ректор В.Горбач змусив К. подати заяву на звільнення "за власним бажанням". На прохання видати характеристику для пошуків іншого місця роботи він прописав: "Тов. Коцюба О.Й. піддавалась різкій критиці на кафедрі, раді факультету та інституту за те, що вона мала та передала іншій особі ідейно-шкідливий матеріал".

К. була піддана шантажу, в т.ч. через родину, занедужала і померла на 66-му році життя. Похована в Ніжині.

Бібліоґрафія:

І.Стоян. Під маскою добропорядності // Під прапором Леніна. – 1976, № 185 (8668). – 20 листопада.
Аврахов Г. Сповідне слово про Івана Дзюбу // Слово і час. – 2004. – № 3. – С. 70-72.
Аврахов Григорій. Її знано всіма Леся Йосипівна. Штрихи до реального портрета Л.Й. Коцюби. – ж. Дивослово, 2005, № 8. – С. 54-55. (окремий відбиток на 2 с., з бібліґрафією. )
Бровко І. Добром нагріте серце / Харківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2005. – С. 31-32.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 336–337. http://archive.khpg.org/index.php?id=1184399876&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 341; 2-е вид.: 2012 р. – С. 381. 

Григорій Аврахов, Василь Овсієнко. 24.05. 2006. Виправлення Г. Аврахова 29.05. 2006; останнє прочитання 9.09.2016.


На знімку: Викладачі Ніжинського педінституту Леся Йосипівна Коцюба та Іван Бенедиктович Бровко.

Рекомендувати цей матеріал