ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ ЗАГАЛЬНОГО ТИПУ (ПЛЗТ)
3416
ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ ЗАГАЛЬНОГО ТИПУ (ПЛЗТ) – термін радянської юриспруденції, що означає, що людина, звинувачена у вчиненні карного злочину, визнана експертизою неосудною і направляється судом на примусове лікування не в спецпсихлікарню, а в звичайну психіатричну лікарню – лікувальну установу, яка знаходиться у віданні Міністерства охорони здоров’я. Така постанова суду вважалася порівняно м’якою формою «примусових заходів медичного характеру», вона рідко виносилася щодо інакодумців, звинувачуваних у вчиненні «політичних» злочинів і визнаних психічно хворими (див., напр. Олег СОФЯНИК).
У дисидентській літературі цей термін іноді вживався у розширеному змісті – для позначення факту примусової госпіталізації не за постановою суду, а в порядку застосування Інструкції про невідкладну госпіталізацію осіб, які страждають психічними захворюваннями. ПЛЗТ використовувалися як засіб позасудових репресій (див., напр. Михайло ЯКУБІВСЬКИЙ).
Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”
