Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Ґлосарій

ПАМ’ЯТНИКИ Т.ШЕВЧЕНКУ; 22 ТРАВНЯ

06.11.2006

ПАМ’ЯТНИКИ Т.ШЕВЧЕНКУ; 22 ТРАВНЯ – монументи великому українському національному поетові Тарасові Шевченку стали в Україні в 1960-х традиційним місцем несанкціонованих національно-патріотичних маніфестацій. Зазвичай вони приурочувалися до 9-10 березня – днів його народження і смерти, коли його вшановували офіційно, та 22 травня – перевезення праху Т.Шевченка з Петербурга на батьківщину і перепоховання його на Чернечій горі в Каневі в 1861 р.. У Києві, де ця традиція виникла і набула найширшого характеру, 22 травня біля пам'ятника збиралися прихильники українства (в основному студентська і робітнича молодь) – читали вірші, співали українських  пісень, покладали квіти, на стрічках вінків часом робили написи, що мали політичний підтекст (наприклад: “Борітеся — поборете!”).

1966 біля пам'ятника зібралося близько 150 осіб. У 1967 наплив людей був ще більшим. Після 22 години міліція затримала кількох людей і спробувала розігнати решту. Натовп оточив міліціонерів, скандуючи “Ганьба!”. Замість розійтися, біля 500 осіб на заклик лікаря Миколи ПЛАХОТНЮКА рушили бульваром Т.Шевченка та Хрещатиком до будинку ЦК КПУ. Ішли щільною колоною, не співали, не кричали, щоб не дати приводу для звинувачень у порушенні громадського порядку. По дорозі пожежні машини облили їх водою. О пів на другу ночі до будинку ЦК прибув міністр охорони громадського порядку Іван Головченко з почтом, у якому був заступник голови КГБ УРСР генерал Калаш, і запропонував демонстрантам викласти свої претензії. Наперед вийшла Оксана МЕШКО і зажадала звільнення заарештованих. Міністр пообіцяв, що до ранку їх відпустять, просив вранці надіслати до ЦК делеґацію, а зараз розійтися. Більшість послухалася, а чоловік 40 залишилися чекати звільнення заарештованих. Годині о 3-й ночі їх привезли і відпустили на виду очікуючих. Через кілька днів після демонстрації М.ПЛАХОТНЮК був звільнений з роботи.

Після цього розганяти маніфестації 22 травня влада вже не намагалися, але проводила профілактичну роботу: студентів попереджували, влаштовували в цей час комсомольські збори, активних робітників, службовців посилали у відрядження, неслухняних звільняли з інститутів та з роботи. Біля пам’ятників Т.Шевченку, І.Франку, О.Пушкіну влаштовували альтернативні офіційні фестивалі „Дружби народів”. Однак пізно ввечері починалося неофіційні вшанування. 1971 р. за читання свого вірша біля пам’ятника був заарештований і ув’язнений Анатолій ЛУПИНІС.

Після другої хвилі арештів, 1972 року , парк ім. Т.Шевченка відверто оточили воронками і нікого туди не пропускали. Опозиційна напруга акцій пішла на спад.

У сучасній Україні традиція відзначати 22 травня відновилася, квіти покладають як урядовці, так і громадські та політичні організації.

 

Харківська правозахисна група
Рекомендувати цей матеріал