ХРОНИКА ТЕКУЩИХ СОБЫТИЙ

 480303.11.2006

„ХРОНИКА ТЕКУЩИХ СОБЫТИЙ” (ХТС, „Хроніка поточних подій”) – машинописний інформаційний бюлетень, який збирав і фіксував факти політичних переслідувань та інших зазіхань на права людини в Радянському Союзі, а також інформував читачів про боротьбу радянських громадян проти придушення громадянських свобод. Перше і головне періодичне видання радянських правозахисників, літопис правозахисного руху і дисидентської активності в СРСР.

Хроніка виходила впродовж 15 років; перший випуск бюлетеня датований 30 квітня 1968; останній, 64-й, датований 30 червня 1982, фактично був підготовлений набагато пізніше, вже в 1983. Крім того, до осені 1983 був цілком підготовлений, але не вийшов у світ через арешт редактора випуску Юрія Шихановича 65-й випуск, датований 31 грудня 1982. Таким чином, усього за 15 років було випущено 63 номери Хроніки (окрім 65-го, який не вийшов; не вийшов також випуск 59-й: матеріали цього випуску були вилучені КГБ в лютому 1981 під час обшуку в квартирі одного з укладачів, Леоніда Вуля, і редакція вирішила, не відновляючи роботу над ним, відразу перейти до наступного випуску).

Обсяг випусків «Хроніки поточних подій» коливався від 10-20 сторінок щільного машинопису в початковий період видання до 150-200 сторінок наприкінці. Згодом збільшувався й інтервал між випусками, — від півтора-двох місяців наприкінці 1960-х до півроку на початку 1970-х, — і розрив між реальною датою виходу номера у світ і датою, поставленою на титульному аркуші, що означала верхню часову межу подій, включених у цей номер.

Структура бюлетеня визначилася вже в перших його випусках. "Хроніка" поділялася на дві частини. Перша містила детальний виклад головних, на погляд укладачів, подій, що відбулися між датою, якою був позначений попередній випуск, і датою поточного номера. Друга складалася з постійних рубрик, створених за тематичною і, почасти, жанровою ознакою: "Арешти, обшуки, допити", "Позасудові переслідування", "У в’язницях і таборах", "Новини Самвидаву", "Короткі повідомлення", "Виправлення і доповнення". Первісна рубрикація, зрозуміло, збільшувалася й ускладнювалася за рахунок нових проблем, які потрапляли в поле зору правозахисників. Так, незабаром з’явилися рубрики "Переслідування віруючих", "Переслідування кримських татар", "Репресії на Україні". Пізніше, на початку 1972 р., виникла рубрика "Переслідування віруючих у Литві", яка в середині того ж року дістала нову, більш загальну назву "Події в Литві", що стала постійною. Надалі з’являлися й інші рубрики, як географічні, так і жанрово-тематичні.

Стиль "Хроніки" — фактографічний, стриманий, безоціночний — також визначився вже в першому випуску і залишався незмінним до кінця. Незмінними залишалися й основні принципи видання: прагнення до максимальної точності і повноти інформації, об’єктивність у її подачі.

Випуски "Хроніки" готувалися в Москві і поширювалися по країні в самвидаві. Згодом "Хроніка" перевидавалася за кордоном: спочатку — видавництвом «Посев», потім випуски з 1-го по 27-й були видані у вигляді двотомника Фондом ім. Герцена в Амстердамі, а починаючи з 1974 всі номери, що виходили, регулярно публікувалися російською та англійською мовами нью-йоркським видавництвом Chronika Press, спеціально створеним з цією метою Павлом Литвиновим і Едвардом Клайном. Починаючи з середини 1970-х ці випуски підпільно привозилися в СРСР, що, поряд з передачами закордонних радіостанцій, помітно розширило аудиторію ХТС. Однак найважливішу роль у консолідації правозахисної активності навколо "Хроніки" зіграв усе-таки самвидавний спосіб її поширення і, особливо, одночасне функціонування ланцюжків, якими поширювався бюлетень, «у зворотний бік» — як канали збирання і передачі інформації в "Хроніку". Мережа «розповсюджувачів-кореспондентів» "Хроніки" стала базовою інфраструктурою правозахисного руху в СРСР. Ця обставина вплинула на характер самого руху, а, з огляду на особливу роль правозахисників у дисидентському співтоваристві — і на всю незалежну громадянську активність у цілому: наприклад, саме цим можна пояснити домінування в ній моніторингової інформаційно-публікаторської компоненти над іншими формами діяльності.

Наприкінці 1972 КГБ шантажем і погрозами домігся припинення видання; після виходу в світ 27-го випуску (15 жовтня 1972) "Хроніка" впродовж півтора року не видавалася. Однак уже восени 1973 робота над бюлетенем відновилася, і 7 травня 1974 три відомі дисиденти — Тетяна ВЕЛИКАНОВА, Сергій КОВАЛЬОВ і Тетяна Ходорович — представили закордонним журналістам три нових «ретроспективних» номери "Хроніки", зміст яких покривав паузу у виданні. При цьому вони заявили, що беруть на себе відповідальність за подальше видання "Хроніки".

Імена тих, хто готував випуски, ніколи не оголошувалися. Однак було достатньо широко відомо, що засновником і незмінним (аж до свого арешту в грудні 1969) укладачем Хроніки була Наталя Горбаневська; вона практично одноосібно підготувала перші десять номерів бюлетеня. Надалі над складанням Хроніки звичайно працював невеликий колектив, або навіть кілька груп, склад яких часто мінявся. Визначальну роль у цій «редакції» грали звичайно люди, які брали на себе функцію «редактора випуску»; після арешту ГОРБАНЕВСЬКОЇ такими «редакторами випусків» були (послідовно, а іноді й одночасно) Анатолій Якобсон, Сергій КОВАЛЬОВ, Тетяна ВЕЛИКАНОВА, Олександр Лавут, Юрій Шиханович. Траплялося, втім, що цю функцію виконував увесь колектив. Організаційні функції, пов’язані з підготовкою і поширенням "Хроніки" з початку 1970 і аж до свого арешту в листопаді 1979 виконувала Т.ВЕЛИКАНОВА.

Особи, причетні до видання "Хроніки", її кореспонденти і розповсюджувачі піддавалися систематичним переслідуванням. Так, за звинуваченням у причетності до виготовлення і/або поширення бюлетеня в різні роки були заарештовані і засуджені Наталія Горбаневська, Юрій Шиханович, Петро Якір, Віктор Красін, Габріель Суперфін, Сергій КОВАЛЬОВ, Олександр Лавут, Тетяна ВЕЛИКАНОВА, повторно – Юрій Шиханович, її український кореспондент Леонід ПЛЮЩ.

«Хроніка поточних подій» — найповніша і найточніша збірка історичних даних про дисидентську активність і політичні переслідування в СРСР у 1968–1982. Тексти всіх випусків Хроніки розміщені на сайті Товариства «Меморіал» (www.memo.ru/history/diss/chr/index.htm);«Меморіал» готує також повне видання бюлетеня, споряджене детальним довідковим апаратом.

Московський „Меморіал”

 

 

Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”.