Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ПЛОЩАК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ

15.11.2005 | Овсієнко В.В. | Інтерв

ПЛОЩАК ВАСИЛЬ ФЕДОРОВИЧ (нар. 10.02.1929 в с. П’ядики, нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – п. 6.10. 2001, с. П’ядики).

Учитель, засуджений за сприяння членам Об’єднаної Партії Визволення України (ОПВУ).

З селян. Батько був головою "Просвіти". П. навчався в “Рідній школі”. За німців батько послав П. в Коломию до школи імені Т.Шевченка. Закінчив 10-й клас ІІ чоловічої спецшколи, вступив до Коломийської педшколи. З 4-го курсу його послали вчителювати в Турківську неповну середню школу.

1949 р. призваний до Радянської Армії, прослужив 3,5 р. в Читинській обл.
1952 р. повернувся додому, вчився в Коломийському вчительському інституті, працював головою комітету фізкультури і спорту району, мав уроки фізкультури в школах сіл Годи, Ценява. Мав авторитет як спортсмен і організатор, грав на музикальних інструментах, організував хор.

П. знав про створення 1955 р. в П’ядиках Об’єднаної Партії Визволення України, до якої належав його брат Мирослав ПЛОЩАК, редагував її програму, але на зборах не бував, присяги не складав. Його не долучали до молодіжної організації як уже одруженого, що мав дитину.

Організація мала намір об’єднати в боротьбі за незалежність України всі верстви населення, опираючись на Конституцію, ставила завдання співпрацювати з організаціями такого ж спрямування в інших республіках.

У грудні 1958 р. у П. стався напад апендициту, йому зробили операцію, а програма ОПВУ залишилася вдома в кишені його блузки і була вилучена під час обшуку 4.12. П. охороняли в лікарні і заарештували 16.12. Його намагалися звинуватили як автора програми, та оскільки інші заарештовані члени ОПВУ одностайно наполягали, що П. до організації не належав, то його звинуватили лише в зберіганні програми та що не доніс на брата. Під час допиту слідчий Гончаров побив П. револьвером по голові, то він відмовився говорити, доки не призначили іншого слідчого.

10.03.1959 р. за ст. 7 п. 26 “Закону про кримінальну відповідальність за державні злочини від 25.12.1958 року” П. засуджений на 2 р. таборів суворого режиму. 5 членів ОПВУ (Б. ҐЕРМАНЮК, Я. ТКАЧУК, М. ПЛОЩАК, І. СТРУТИНСЬКИЙ, Б. ТИМКІВ) були засуджені до 10 р. увיязнення, М. ЮРЧИК та І. КОНЕВИЧ – до 7 р. Ще 20 членів ОПВУ пройшли свідками.

Три місяці П. відбував покарання у штрафному таборі ЖХ-385/3-5, на ст. Барашево в Мордовії, на 600 г хліба і баланді, без роботи. Потім переведений у табір № 7-1, де тоді сиділи митрополит Йосип СЛІПИЙ, священик Павло ВАСИЛИК, єпископ Антін Потічняк, учитель з Донбасу Олекса ТИХИЙ. Відтак карався в режимному таборі № 11 на ст. Явас, де згодом був розконвойований. Возив кіньми дрова з лісу. Після 1 р. і 3 міс. ув’язнення переведений у кам’яний кар’єр Сасово Рязанської області. Суд Мордовської АРСР зняв П. 5 міс. терміну. Достроково звільнений 16.06.1960.

Три місяці не мав роботи, відтак прийняли на взуттєву фабрику в Коломиї, де 4 р. шив взуття і керував хором. Відтак вів хор у школі в с. Пістинь Косівського р-ну, 24 роки пропрацював у школі й клубі в с. Ценява.

1965 р. вступив до Івано-Франківського педагогічного інституту і в 1968 закінчив повний курс за фахом українська мова та література. Останні 7 р. пропрацював у П’ядиках, де керував гуцульським ансамблем, мав уроки ручної праці.

Похований у с. П’ядики.

Бібліоґрафія:

Ігор Мардарович. Голос пам’яті // Вісник Коломиї. – Ч. 63 (457). – 10.11. 1994.
Ігор Мардарович. Пядицька організація ОПВУ // Вісник Коломиї. – Ч. 77 (471). – 28.12. 1994.
Анатолій Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 1950-х – початок 1990-х років. – К.: Вид. ім. Олени Теліги, 1998. – С. 96.
Лесь Лецюк. Нащадок п’ядицького козака // Вісник Коломиї. – Ч. 15 (1010). – 1999 – 16 лютого.
Ярема Ткачук. Буревії: Книга пам’яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – 368 с.
Інтерв’ю з братами В. та М. Площаками 19.03. 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1267735721&w
Ярема Ткачук. Буревії: Книга пам’яті. – Львів: В-во “СПОЛОМ”, 2004. – 368 с.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 563–564. http://archive.khpg.org/index.php?id=1132090769
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 501–502; 2-е вид.: 2012 р., – С. 572.


Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. 13.03. 2004. Останнє прочитання 20.07.2016.

Рекомендувати цей матеріал