Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

ДАСІВ КУЗЬМА АНДРІЙОВИЧ

06.07.2005 | Овсієнко В.В. | Дрогобиччина - земля Івана Франка. Дрогобич: Відродження. - 1997. - С. 691-692.
ДАСІВ КУЗЬМА АНДРІЙОВИЧ (нар. 13.11. 1925, с. Грабовець Сколівського р-ну Львівської обл. – п. 3.06. 1993, м. Борислав Львівської обл.)

Учасник національно-визвольного руху 40-90-х рр.

Батьки, Андрій Миколайович та Єва Дмитрівна (1902–1979) – селяни.

З 14 років Кузьма прилучився до підпільної боротьби. Восени 1940 р. разом з оунівцем вуйком Іваном Дасівим нелегально перейшов кордон з Угорщиною і потрапив там до в’язниці на два тижні. Угорська поліція не повернула його в СРСР, а вночі перевела на територію Польщі, окупованої Німеччиною. Поневірявся на чужині в голоді та на тяжких роботах. Трохи вчився в Українському технічно-господарському інституті в Подєбрадах (Чехія). З початком німецько-радянської війни нелегально повернувся додому. Став зв΄язковим підпілля ОУН, далі – станичним Грабовецької станиці молодіжної ОУН «Юнацтво». 5.11.1942 р. його схопила в потязі залізнична поліція і відправили на підневільну роботу в Німеччину. З падінням «третього рейху» мав намір податися на Захід, але друзі порадили повертатися в рідний край.

“Визволителі” півтора місяця тримали Д. в Хирівському фільтраційному таборі НКВД, допитуючи ночами, залякуючи та погрожуючи ув’язненням за “зраду батьківщини”. Додому повернувся 12.06.1945.

У рідному Грабівці знову втягнувся в підпільну роботу. Його мати – станична ОУН «Богдана» – була заарештована 1946 р.. Звільнена 1956 р..

Тим часом працював лісорубом, секретарем сільради, ревізором Держстраху, закінчив бухгалтерські курси. З 1953 р. жив у Бориславі, 3.07. 1955 р. одружився з Вірою Федорівною Мрих. 1959 р. народилася дочка Оксана.

Д. ще 1947 р. мав «Декалог українського націоналіста», «Молитву українського націоналіста», «Постанови ІІ Великого збору ОУН», працю О.Терлецького «Визвольна боротьба українського народу». 1959 р. переписав їх і давав читати друзям. Мав з того часу друкарський шрифт.

1957 р. Д. поступив у Львівський політехнічний інститут, закінчив три курси, та за станом здоров΄я мусив припинити навчання. Працював старшим інженером Бориславського шляхобудівельного управління № 7.

Коли після «хрущовської відлиги» посилився наступ на українство, Д. вирішив з однодумцями налагодити підпільне друкування та поширення листівок. Справа з гектографом не вдалася. 1964 – 1966 рр. робітник Бориславської міської друкарні Роман Бойко на прохання Д. потроху наносив кілька кілограмів шрифту, 1966 р. також фарби і паперу. Д. зберігав шрифт на цвинтарі в с. Попелів.

Влітку 1969 р. Д. склав листівку до 10-річчя загибелі С.Бандери, яку власноручно набрав у рамці, видрукував до 130 екземплярів її. Близько 50 листівок розіслав поштою зі Стрия 2.11.1969 р. на адреси журналів, газет та на приватні адреси, зокрема, на схід України, та стільки ж зі Львова 24.04 1970 р.. 84 примірники надійшли в КГБ від установ та окремих громадян.

1968 – 1969 рр. Д. написав від руки у трьох екземплярах фундаментальну статтю «50 років Радянської влади на Україні», у якій аналізує національну та економічну політику КПРС. При цьому скористався книжкою закордонного видання «Вивід прав України» та іншими джерелами. Давав рукопис читати знайомим. Деякі статті згаданої книжки, а саме В.Липинського, С.Петлюри, М.Міхновського, документи Центральної Ради, перефотоґрафував і зробив із них фотовідбитки.

Коли в Україні здійнялася нова хвиля арештів, Д. улітку 1973 написав листівку на захист заарештованих, української мови й культури і видрукував 200 екземплярів її. Устиг 20.11 розіслати зі Львова лише 25 штук. 150 листівок і друкарське начиння передав на зберігання приятелеві Миколі Кобилецькому.

У неділю 25.ХІ.1973 р. на проспекті Леніна у Львові Д. вдарили у сонячне сплетіння, підхопили й кинули в машину. За кілька хвилин примчали в КГБ на вул. Миру. Під час обшуку вилучили 15 заадресованих конвертів із 17 екз. цієї листівки.

Слідство вів майор КГБ Борис Малихін, який жалкував: «Ех, часи не ті. Тепер у нас короткі руки, а то б я тебе взяв у єжові рукавиці!». Начальник слідчого відділу майор Василь Клименко так оцінив здібності Д.: «Ти розійшовся зі своїм талантом. Якби ти, що не маєш спеціальної освіти, допомоги вчених, необхідної літератури, написав інше дослідження, на зразок «Боротьба за встановлення Радянської влади на Україні», то затиснув би за пояс усіх тих професорів і докторів наук, що позасідали в університетах та інститутах!».

12 – 15.04.1974 р. Д. на закритому засіданні засуджений Львівським обласним судом під головуванням І.Хом΄юка. Обвинувачував його в проведенні антирадянської агітації і пропаганди за ч.1 ст. 62 КК УРСР прокурор Львівської обл. А.Руденко – рідний брат Гепрокурора СРСР Р.Руденка. Вирок – 7 р. ув΄язнення в таборах суворого режиму та 3 р. заслання.

Карався в Мордовії (ЖХ-385/19, пос. Лєсной) та Пермській обл. (ВС-389/37, пос. Половинка). У стосунках з адміністрацією та кагебістами був принциповим і безкомпромісним, але мав слабке серце, тому від участі в протестних акціях утримувався.

25.11.1980 р. прибув етапом на заслання у сел. Евенськ Магаданської обл.. Працював слюсарем у геологічній дослідницькій групі до кінця заслання (21.07.1983) і залишився там до виходу на пенсію 1985 р. Повернувся з підірваним здоров’ям.

31.03.1993 р. реабілітований. Написав чотири загальні зошити спогадів, які досі не видані. У них, зокрема, є детальна хроніка подій у таборах, короткі нариси про співв΄язнів різних національностей.

Бібліоґрафія:

Вісник репресій в Україні.— Нью-Йорк: Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. – 1981, вип. 2, п. 212.

Роман Пастух. Підпільний друкар з Борислава // Нафтовик Борислава, № 34 (6557), 1995. – 4 травня.

Іван Гнатюк. Кузьма Дасів (1925 – 1993). // Дрогобиччина – земля Івана Франка. – Дрогобич: видавнича фірма ”Відродження”, 1997. – С. 691 – 692.

Енциклопедія сучасної України, т. 7. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – С. 235.

Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 193-194.

Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”. – 2006. – 1–516 с.; Частина 2. – 517–1020 с.; Частина 3. – 2011. – 1021-1380. Дасів К.: с. 1108-1110: http://archive.khpg.org/index.php?id=1120656493&w

Матеріали архіву К. Дасіва.

Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група.

DasivK Знаків 6.357.

Рекомендувати цей матеріал