РУБАН ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ

 765519.04.2005

автор: І.Рапп. Перевірив В.Овсієнко за матеріалами В.Кіпіані

РУБАН ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ (нар. 10.01.1940, м. Конотоп Сумської обл. – п. 26.09. 2011, м. Київ)

Митець (різьба по дереву), член Української Гельсінкської групи (УГГ), Організації Українських Націоналістів.

Батько Р. був льотчик. Потрапив у німецький полон, за що репресований радянсь-кою владою. До сім’ї не повернувся. Вітчим теж був військовий. Мама працювала в то-гівлі.

1959 Р. був засуджений за ст. 138 КК УРСР на 8 р. позбавлення волі.

1968 Р. засуджений за ст. 62 ч. 1 і ст. 222 КК УРСР ("антирадянська агітація і про-паганда" та "незаконне володіння зброєю") на 5 р. позбавлення волі. Покарання відбував у мордовських таборах. В ув’язненні Р. оволодів спеціальністю різьбяра по дереву ме-тодом інтарсії. Табірна адміністрація заохочувала таку роботу, давала йому замовлення.

Після звільнення в 1973 Р. був направлений у м. Прилуки Чернігівської обл., де пі-сля закінчення вузу працювала за розподілом його дружина Лідія. Р. улаштувався різьбя-рем по дереву на Прилуцькому меблевому комбінаті.

Р. з дозволу художнього фонду УРСР здавав роботи, виготовлені ним у своїй до-машній майстерні, у художній салон-магазин у Києві. Його роботи мали успіх, він неод-норазово виконував замовлення Ради Міністрів УРСР, обкому КПУ, Зовнішторгу. Робо-та Р. "Шахова книга" одержала в 1974 другу республіканську премію.

"Справа Рубана" 1976 р. була порушена після того, як він виготовив до 200-річчя США подарунок американському народові – дерев’яну книгу, на обкладинці якої зобра-жено статую Свободи і зроблено напис "200 років" (Р. працював над нею 8 місяців). Не-відомі зламали двері домашньої майстерні Р. і викрали книгу. В прокуратурі Р. порадили "забути" про це: "Сліди ведуть туди, де ми не компетентні провести обшук. Нема та-кого закону, який давав би вам право робити такий подарунок, але нема й такого зако-ну, який забороняв би це робити. Влада вважала за потрібне вчинити так, щоб запобіг-ти піднесенню подарунка".

13.10.1976 Р. заарештували. 29.12.1976 Прилуцький народний суд розглянув спра-ву Р., звинуваченого за ст. 81 ч. 3 КК УРСР ("крадіжка державної власності") і ст. 150 КК УРСР ("приватнопідприємницька діяльність"). Р. інкримінували здачу в художній салон 73 сувенірів, "виготовлених поза обліком на підприємстві", а також крадіжку матеріалів на комбінаті.

Академік А.САХАРОВ вважав, що ця справа — помста КГБ за участь Р. у винесенні з табору "Щоденника" Е.Кузнєцова. Листа з проханням втрутитися в цю справу А.САХАРОВ надіслав новообраному президентові США Дж. Картеру. На захист Р. ви-ступив Л.ЛУК’ЯНЕНКО, надіславши листа “Зупиніть кривосуддя!” редакції журналу “Народна творчість та етнографія”.
Суд засудив Р. до 8 р. ув’язнення і 5 р. заслання.

Після суду Р. не дали ознайомитися з протоколом судового засідання, внаслідок чого спотворені його висловлювання послужили приводом для чергового звинувачення. Так, він сказав в останньому слові, що його судять тому, що він "боровся за відокрем-лення України від СРСР", а в протоколі суду записано: "Я боровся і буду боротися за ві-докремлення України від СРСР". Р. подав касаційну скаргу, вирок скасували і справу повернули на нове розслідування. Через 10 днів заступник прокурора УРСР вказав на необхідність "провести перевірку щодо притягнення Р. до відповідальности за ст. 187-1 КК УРСР". До справи долучилися і співробітники КГБ.
18-29 квітня 1977 Чернігівський обласний суд розглянув справу Р., звинуваченого за тими ж двома статтями, а також за ст. 187-1 КК УРСР ("наклепи на радянський держа-вний і суспільний лад"). Р. інкримінували записи, які він зробив у мордовських таборах (8 зошитів) і листи дружині з табору (усе це свого часу пройшло табірну цензуру), усні висловлювання, а також спотворені висловлювання на попередньому суді.

Суд засудив Р. до 6 р. ув’язнення в таборі особливо суворого режиму, 3 р. заслання, повернення "незаконного прибутку" і конфіскації власности — недобудованої хати (сім’я Р. з двома дітьми третій рік жила в хліві, доки будувалася хата). Р. також визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Звинувачення в “крадіжці матеріалів” (ст. 81) суд зняв.

Покарання Р. відбував у таборі УЛ-314/60 у Луганській обл.. Неодноразові пропо-зиції співробітників КГБ відмежуватися від націоналістів, які використовують його ім’я в антирадянській агітації, категорично відхиляв.

Звільнений у 1985.

З 1985 Р.— член Української Гельсінкської Групи. Після звільнення домагався виїзду у США для проведення операції і лікування сина-інваліда Марка, за що 09.07.1985 знову заарештований і засуджений 29.11 Чернігівським облсудом за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 9 р. таборів особливого режиму і 4 р. заслання з визнанням його особливо небезпеч-ним рецидивістом. На суді захищався сам і оголосив голодівку з вимогою дозволити па-ралізованому синові виїхати з СРСР на лікування.

Покарання відбував у таборі особливого режиму ВС-389/36-1 (сел. Кучино, Чусов-ського р-ну, Пермської обл.). У 1987 став на статус політв’язня, за що його неодноразо-во запроторювали в ШІЗО (штрафний ізолятор) і ПКТ (приміщення камерного типу). 8.12.1987 Р. переведений у табір ВС-389/35.

31.01.1988 дружина Р. Лідія і син Марко прибули у США.

Звільнений 25.05.1988 і висланий із СРСР. Його прийняв президент США Р. Рейґан. Був зарубіжним представником Спілки Української Молоді (СУМ), Української Національної партії (УНП), Української Міжпартійної Асамблеї (УМА). У вересні 1989 виключений з УГС “за невизнання основних статутних принципів Спілки”.

Повернувся в Україну. У січні 1996 на II конференції Організації Українських Націоналістів в Україні (ОУНвУ) обраний заступником Голови Головного Проводу. Вів бізнес.

Указом Президента України від 8.11. 2006 нагороджений у орденом «За мужність» І ступеня.

Похований у Конотопі на Сумщині.

Бібліоґрафія:
І.
Заява-протест Генеральному прокуророві СРСР // Інформаційний бюлетень № 4. Листопад 1978 року. – Закордонне представництво Української Гельсінкської Групи. Нью-Йорк, 1981. – С. 48-51; Те ж: Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 3. – С. 198-201.
Петро Рубан. Перед тим, як Стуса вели на смерть, він кричав: “Хлопці, та робіть же хоч що-небудь, бо інакше нас усіх поодинці передушать”. – День, № 119 (656). – 1999. – 3 липня.
ІІ.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 43.— С. 98; вип. 44.— С. 103, 110, 111, 113; вип. 45.— С. 13; вип. 47.— С. 7, 146; 1978, вип. 48.— С. 21, 22, 67, 167; вип. 50.— С. 77; 1979, вип. 53.— С. 181-186.
Л.Лук’яненко. Зупиніть кривосуддя! // Л. Лук’яненко. Не дам загинуть Україні! – К.: Софія. – 1994. – С. 158-166; Шлях до відродження: в 13 т. Т. 2. Не дам загинуть Україні! / Ле-вко Лук’яненко – К., ТОВ «Юрка Любченка», 2014. – 196–206.
Український правозахисний рух. — Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1978.— С. 227, 228.
Інформаційні бюлетені Української громадської групи сприяння виконанню Гель-сінкських угод.— Балтимор-Торонто: Смолоскип, 1981, випуски 1978-1980 рр.— С. 12, 33, 36, 38, 77, 80.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 417, 575-578, 611, 612, 708, 854, 916, 920.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1981: 3; 1984: 5-59; 1985: 7/8-1, 9-5, 11-2.
А.Сахаров. Воспоминания. – М.: Права человека, 1996. – С. 679.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 21-22.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 417, 611-612.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 11, 16, 17, 61, 575-578, 708, 854, 916, 920.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група. Харків: Фоліо, 2001. Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Т. 1. – С. 29, 31, 34, 47, 98, 136-138; Т. 3. – 73-74, 86, 98, 100-101, 120, 143, 198-201; Т. 4. – 110.
Аркадий Сидорук. Петр Рубан: несокрушимый и забытий. http://argumentua.com/stati/petr-ruban-nesokrushimyi-i-zabytyi ;
Аркадій Сидорук. Петро Рубан: незламний і забутий: http://tyzhden.ua/History/32174
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”, 2006. – C. 623–626. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113937926
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зін-кевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 542–543; 2-е вид.: 2012 р., – С. 619–620.

Ірина Рапп, Харківська правозахисна група. 19.04.2005. Останнє прочитання 21.07.2016.

 Поділитися

Вас може зацікавити

Дослідження

«Генеральний погром»: як це було. Борис Захаров, Євген Захаров

Події

Огляд історії дисидентського руху. Лекція Євгена Захарова

Події

РФ: У Пермському Меморіялі – слідчі дії. ХПГ-інформ

Події

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус. Василь Овсієнко

Події

РФ: Поліція переслідує волонтерів-меморіяльців. ХПГ-інформ

Праці дисидентів

БАБИЧ СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ. Дорогою безглуздя. - Житомир: Рута. 2016. БАБИЧ Сергій Олексійович

Спогади

СПОВІДЬ СОРОКАНІЖКИ (НАДІЯ КИР’ЯН). КИР’ЯН НАДІЯ

Спогади

БАБИЧ Сергій Олексійович. Дорогою безглуздя. Бабич Сергій Олексійович

Інтерв’ю

ЛИША Раїса Савеліївна. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

КАЛИНЕЦЬ-СТАСІВ Ірина. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

РУДЕНКО Микола Данилович. Інтерв’ю про створення УГГ. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ГЕРЧАК Григорій Андрійович. ОПРИШКО. Овсієнко В.В.

Інтерв’ю

ДРОБАХА Олександр Іванович. Інтерв’ю. Овсієнко В.В.

Персоналії / Загальнодемократичний рух

МАР’ЯН БОРИС ТИХОНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

Звернення Українського національно-визвольного руху в справі української самостійности. Левко Лук΄яненко

Персоналії / Загальнодемократичний рух

БУЛЬБИНСЬКИЙ БОРИС ІВАНОВИЧ. Овсієнко В.В.

Праці дисидентів

Шістдесяті роки в Україні*. Валентин МОРОЗ

Події

Сорок років від дня «Генерального погрому». Борис Захаров

Інтерв’ю

ОВСІЄНКО ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ. Овсієнко В.В., Захаров Б.Є.

Інтерв’ю

ШАБАТУРА СТЕФАНІЯ МИХАЙЛІВНА. Овсієнко В.В.

MENU