Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

РЕБРИК БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ

19.04.2005 | Виправили В.Овсієнко та Б.Ребрик 6.02.2000

 

 

 

(нар. 30.07.1938, с. Павлівка, Тисменицького р-ну, Івано-Франківської обл.)

Член Української Гельсінкської групи (УГГ),  політичний діяч. 

Народився в сім’ї селян. Мати померла в 1943. Батько — учасник УПА — був ув’язнений з 1944 до 1956.

1954 Р. поїхав на Урал, у Магнітогорськ, закінчив ФЗН за фахом тесля, дістав середню спеціальну освіту за фахом радіотехнік і радист стратегічного повітряного судна. 1957-1962 — служба в армії, де втратив 70% зору. 1962-1967 — інструктор Івано-Франківської обласної школи ДТСААФ.

06.02.67 заарештований за "виховання курсантів-призовників у націоналістичному дусі". 12.05.67 засуджений за ст. 62 ч. 1 КК УРСР на 3 р. таборів і 5 р. позбавлення права займати посади, пов’язані з викладанням і вихованням молоді. Покарання відбував у таборах Мордовії. Звільнений 06.02.70.

1970-1974 працював вантажником на торговій базі та пакувальником меблів на Івано-Франківській меблевій фабриці.

23.05.74 заарештований, 17.02.75 визнаний Івано-Франківським обласним судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 7 р. таборів особливо суворого режиму і 3 р. заслання. Термін відбував у ЖХ-385/1-6 (сел. Сосновка, Мордовія). У липні 1976 за відмову виконати наказ перейти в камеру до кримінальних в’язнів був жорстоко побитий офіцером і наглядачем, а потім кинутий в одиночку на 15 діб. 07.07.77 у Львівській пересильній тюрмі відмовився зняти натільний хрестик. За це був побитий черговим офіцером і наглядачем, який допомагав йому. Кинувши Р. у підвальний карцер, ст. лейтенант вилив на долівку кілька відер води, сказавши: "Побачимо, чи висушить твій Бог цей цемент, а якщо висушить — ми ще доллємо".

26.10.77 на етапному перегоні з Івано-Франківська конвой Київської пересильної тюрми став силою знімати з Р. натільного хрестика. Р. сховав його в рот, а коли майор спробував витягнути хрестик з рота, Р. відкусив йому пальця. Розлючені конвоїри тяжко побили Р. і кинули непритомного і голого в камеру з бетонною долівкою. На скаргу Р. надійшла відповідь: „У нас хрестиків ніхто не відбирає, а всі майори з пальцями“.

У липні 1978 знову возили на „перевиховання“ в Івано-Франківськ, щоб домогтися каяття. По дорозі назад побили так, що після етапу потрапив до лікарні.

Перебуваючи в ЖХ-385/1-8 (с. Сосновка, Мордовія), Р. у 1979 увійшов до складу табірної інтернаціональної Гельсінкської Групи.

01.03.80 всі в’язні з Сосновки перевезені на дільницю особливого режиму ВС-389/36-1, у спеціально створену зону за кількасот  метрів від зони суворого режиму, в сел. Кучино, Чусовського р-ну Пермської обл. Перед цим відібрали особисті речі, книги Р. Частину книг спалили, частину передали в табірну бібліотеку.

Основною роботою в Кучино було збирати деталі електропрасок.

27.04.81 етапований на заслання в Казахстан, у селище-радгосп Кенбідаїк Кургальджинського р-ну Целіноградської обл. З-під конвою звільнений 20.05. Працював у будівельній бригаді, яка ремонтувала приміщення для худоби.

Звільнившись у 1984, залишився в Казахстані з наміром виїхати з СРСР. Працював на Цілиноградському фарфоровому заводі. У 1984-87 рр. робив шість спроб виїхати з СРСР з метою лікування очей. Дозволу не надали.

Улітку 1987 повернувся в Івано-Франківськ.

1988 в м. Коломия Івано-Франківської обл. відновився самвидавський альманах "Карби гір" (виходив у 1981). Р. став відповідальним секретарем альманаха. Працював у кооперативі "Виробничник" при обласному об’єднанні "Івано-Франківськводоканал". 1989-1990 - член крайової ради Народного Руху України (НРУ), співголова обласного "Меморіалу", заступник голови обласної філії Української Гельсінкської Спілки (УГС). З 1990 - член Ради Української Республіканської партії (УРП). У 1994 виключений з УРП. З 1996 - заступник голови Івано-Франківської обласної організації Народно-Демократичної партії, з 1997 - член Ради Республіканської Християнської партії (РХП).

04.03.90 обраний народним депутатом України від Тисменицького виборчого округу та депутатом обласної ради.

06.04.90 колеґія Прокуратури України клопатала перед Верховною Радою про її згоду на притягнення Р. та ще декількох депутатів до кримінальної відповідальності за організацію несанкціонованих мітинґів по всій Україні на захист свободи і незалежності Литви та України. Верховна Рада відхилила клопотання. Р. входив до складу парламентської опозиції "Народна рада". Був головою підкомісії Верховної Ради у справах репресованих.

З 1995 працює радником голови Тисменицької райдержадміністрації Івано-Франківської обл. з питань державного будівництва, а з 1999 - радником голови облдержадміністрації. Живе в Івано-Франківську.

 Бібліоґрафія:
І.
До президента АФЛ-КІО Джорджа Міні, США (С. 535-538); Заява Голові ПВР СРСР (С. 530-542); Відкритий лист до пана Деніса Мільнера (С. 543-556); Відкритий лист до так званих проґресивних українців США і Канади (С. 557-563); Останнє слово Богдана Реб-рика на судовому процесі в Івано-Франківську в березні 1975 (С. 565-574) // Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолос-кип, 1983.
Відкритий лист до пана Деніса Мільнера (С. 56-64); Відкритий лист до так званих проґресивних українців США і Канади (С. 65-69) // Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група; Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2001. – Т.4.
Недостатньо дивитись. Треба ще й бачити // Вісті тижня, № 12. – 1999. – Липень.
Не чекай, поки прийде ЧК... Альянс націоналістів і кадебістів очима колишнього політв’язня // Україна молода, 1999. – 26 жовтня.
Інтерв’ю з Б. Ребриком 5.02 2000 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1216032714&w
ІІ.
Українська Гельсінкська Група. 1978-1982. Документи і матеріяли. — Торонто—Балтимор: Смолоскип, 1983. — С. 8, 11, 16, 61, 63-65, 67, 76, 533-574, 593.
Вісник репресій в Україні. Закордонне предст-во УГГ. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 7-20, 9-24, 11-7; 1981: 1, 2, 3, 4, 5, 6-32, 10, 11; 1982: 4-3, 5-45; 1984: 5-19, 5-30; 1985: 5-27, 11-23.
Хроника текущих событий.— Нью-Йорк: Хроника, 1979, вип. 51.— С. 50-51, 85.
Вести из СССР. Т. 5. 1989-1991.— Мюнхен: Права человека, 1989, 2-42.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 146, 170.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.— К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 172.
Українська Гельсінкська Група. До 20-ліття створення.— К.: УРП, 1996.— С. 20.
Українська Громадська Група сприяння виконанню Гельсінкських угод: Документи і матеріали. В 4 томах. Харківська правозахисна група; Упорядники Є.Ю.Захаров та В.В. Овсієнко. – Харків: Фоліо, 2001. – Т.1. – С. 30, 38, 127-128, 134; Т.2. – С. 44; Т. 3. – 12, 64-65; Т.4. – 56-69, 79-81, 170-171, 176, 198.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. – Харків: Харківська правоза-хисна група; „Права людини”, 2006. – C. 603–605. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113937375
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 531–532; 2-е вид.: 2012 р., – С. 606–607.

Софія Карасик, Харківська правозахисна група. 19.04.2005. Виправлення Б.Ребрика 12.04.2000. Останнє прочитання 20.07.2016.



 

Рекомендувати цей матеріал