Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

КОЦЮБИНСЬКА МИХАЙЛИНА ХОМІВНА

19.04.2005 | Ірина Рапп. Доповнив В.Овсієнко

КОЦЮБИНСЬКА МИХАЙЛИНА ХОМІВНА (нар. 18.12.1931, м. Київ – п. 7.01. 2011, м. Київ)

Філолог, літературознавець, активна учасниця руху шістдесятників.

К. – племінниця класика української літератури М.Коцюбинського.

Закінчила філологічний факультет Київського держуніверситету, була “рожевою” комсомолкою, а потім і членом партії. Працювала в Інституті літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР в одному відділі зі І.СВІТЛИЧНИМ, Ю.БАДЗЬОМ, познайомилася з В.СТУСОМ.
XX з’їзд партії ошелешив — виявилося, що К. надто багато чого не знала. Величез-ний вплив на неї після цього удару мали Є.СВЕРСТЮК, І.СВІТЛИЧНИЙ та інші шістде-сятники, об’єднані довкола Клубу Творчої Молоді.

Перший прилюдний вчинок — вияв протесту під час перегляду фільму С.Параджанова "Тіні забутих предків" проти арештів 1965 серед української інтеліґенції.

Після цього — виключення в 1966 з партії, переведення в інший відділ Інституту, відмова публікувати навіть статті про творчість Т.Шевченка і, нарешті, звільнення в 1968 з Інституту як такої, що не пройшла конкурс на зайняту посаду, хоча ця акція була вчинена під тиском влади. Рік не мала роботи (ніде не приймали), перебивалась перекладами. І тільки після запиту знайомої канадської комуністки М.Скрипник до ЦК КПУ К. переказа-ли через треті вуста, що її можуть прийняти на роботу у видавництві “Вища школа”, яке тоді створювалося. У цьому видавництві К. пропрацювала редактором 18 років.

Своїми духовними наставниками в 60–70-х роках К. вважає, головно, літератора й відомого перекладача Г.КОЧУРА та письменника Б.АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА. При цьому вплив Г.КОЧУРА виявлявся насамперед у сфері культурно-естетичній, а Б.АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА — в політичній.

Попри свою активну культурну й громадську діяльність, К. не вважала себе дисиде-нткою, бо, на її думку, дисиденти завжди мислять політично, тоді як сама К. до всього до-ходила тільки через мистецтво й певні етичні критерії (вона формально не перебувала в жодних правозахисних організаціях). При цьому К. брала участь у протестах (завжди під-писувала листи протесту, петиції), писала листи в неволю своїм друзям, на що тоді теж потрібно було певної сміливості.

1972, за другої хвилі арештів української інтеліґенції, впродовж кількох місяців К. регулярно викликали на допити в КГБ, проводили обшуки, вилучили з редакції готові публікації. На допитах вона трималася рівно й гідно, не даючи себе зламати багатогодин-ними чеканнями. Поставивши метою дискредитувати рух шістдесятників, КГБ домагав-ся публічного каяття К. і Зеновії Франко, онуки класика української літератури Івана Франка, але К. цей план зруйнувала. КГБ навіть шантажував К. тим, що відберуть дитину (вона удочерила дівчинку), але не домігся успіху. К. написала болісного листа І.ДЗЮБІ з того приводу, що КГБ його зламав. Це стало причиною нового обшуку. Лист потрапив до рук слідчого КГБ і досі до адресата не дійшов.

Нова хвиля репресій упала на К. у зв’язку з арештами 1977 членів Української Ге-льсінкської групи, з якими вона мала дружні стосунки.
Ще через одне тяжке випробування довелося пройти К. в 1983. Вона доглядала овдовілого Б.АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА, який запропонував їй узяти шлюб і переб-ратися до нього. К. погодилася. Однак влада під різними приводами, використовуючи сина АНТОНЕНКА-ДАВИДОВИЧА Євгена, який перебував у неволі, або скасовувала, або переносила дату реєстрації шлюбу, а зрештою визнала його недієздатним і віддала під опіку пасербиці. Сам же письменник дуже болісно переживав це і скоро помер. І весь цей час на роботу К. посилали брудні пасквілі про її зв’язки з Б.АНТОНЕНКОМ-ДАВИДОВИЧЕМ і "проробляли" її на зборах.

Після 1987 К. активно повернулася в літературу. 1990 вийшла друком написана ще в кінці 60-х моноґрафія "Етюди про поетику Шевченка”, опубліковано цілу низку літерату-рно-критичних статей. До останніх днів працювала в Інституті літератури ім. Т.Шевченка НАН України й очолювала творчий колектив, який підготував до друку і завершив у 1999 видання багатотомного наукового зібрання творів Василя СТУСА, упорядкувала разом з Валентиною Чорновіл ІV том творів В.ЧОРНОВОЛА „Листи” (понад 2 тис. стор.). Дво-томник її праць „Мої обрії” відзначений 2005 р. Національною премією ім. Т.Шевченка. До Дня Незалежності 2006 р. нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Бібліоґрафія:
I.
Образне слово в літературному творі. – К.: Наукова думка, 1960. – 188 с.;
Література як мистецтво слова. – К.: Наукова думка, 1965. – 323 с.;
Через два десятиліття // Слово і час. – 1990. – №7;
У свічаді пам'яті // Україна. – 1991. – № 1. – С. 13-16;
Феномен Стуса // Сучасність. – 1991. – Ч. 9. – С. 26-35;
Поет // Передмова до видання: В.Стус. Твори в 5 т. 6 кн. – Львів: Просвіта, 1994-98. – Т.1. – С.7-38;
Іван Світличний, шістдесятник / І.Світличний. У мене – тільки слово. Харків: Фоліо, 1994. – С. 5-27.
Епістолярна панорама шістдесятих // Київська старовина. – 2000. – №2. – С. 71-83, №3. – С. 100-114;
Зіна Геник-Березовська – знайома і незнайома: Передмова // Геник-Березовська З. Грані культури. – 2000. – С. 6-12;
„Зафіксоване і нетлінне”. Роздуми про епістолярну творчість. – К., Дух і Літера; Ха-рківська правозахисна група, 2001. – 300 с.;
У моєму житті було так багато добра... // Боґуміла Бердиховська, Оля Гнатюк. Бунт покоління. Розмови з українськими інтелектуалами. – К.: Дух і літера, 2004. – 153–184;
Мої обрії: В 2 т., т. 1. – К.: Дух і літера, Харківська правозахисна група, 2004. – 336 с.; т. 2. – 386;
Моральний імператив і виклики часу. – Л: УКУ, 2004. – 32 с;
Листи Чорновола і Чорновіл у листах: Передмова // Вячеслав Чорновіл. Твори. В 10-ти томах. – Т. 4. – Кн. 1. Листи / Упоряд. М. Коцюбинська, В. Чорновіл, Передм. М. Ко-цюбинська. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 15-55;
Вітер з України і наші екзистенційні зусилля. К.: Вид. дім «Києво-Могилянська ака-демія, 2005. – 70 с.: портр.;
«Бути собою». Бібліографічний нарис. – К.: Національна парламентська бібліотека України, 2005. — 60 с;
Книга споминів. – К.: Акта, 2006. – 297 с.;
За скупим рядком Стусових щоденників // Молода нація. – 2006. – № 1. – С. 346-354;
Історія, оркестрована на людські голоси. Екзистенційне значення художньої доку-менталістики для сучасної літератури. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 70 с.;
Світло Світличних: Передмова // Іван Світличний, Надія Світлична. «З живучого племені Дон Кіхотів». – К: Грамота, 2008. – С. 5–44;
Листи і люди. Роздуми про епістолярну творчість. Серія «Бібліотека Шевченківського комітету». – К.: Дух і Літера, 2009. – 584 с.
II.
Хроника текущих событий. – Нью-Йорк: Хроника, 1977, вип. 45. – С. 23; 1978, вип. 48. – С. 23; вип. 49. – С. 10, 11; 1979, вип. 51. – С. 74; 1980, вип. 55. – С. 62; 1981, вип. 58. – С. 75-76; вип. 61. – С. 40;
Вісник репресій в Україні. Закордонне представництво Української Гельсінської групи. Редактор-упорядник Надія Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 1-5, 2-9, 10-1; 1981: 1, 2, 3; 1982: 4, с.8;1984: 4-19;
Л.Алексеева. История инакомыслия в СССР. Вильнюс-Москва: Весть, 1992. – С. 21;
Козуля О. Такі різні...: Про М. Коцюбинську та О. Компан // О. Козуля. Жінки в історії Украї-ни. – К.: Український центр духовної культури, 1993. – С. 199-205;
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років. – К.: Либідь, 1995. – С. 10, 11, 49-50, 57, 61, 69, 79, 86, 105, 137, 145;
Сверстюк Є. Слово і честь імені // Кур'єр Кривбасу. – 1996. № 47/48. – С. 58-61;
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.– К.: Видавництво ім. О.Теліги, 1998. – С. 149, 166;
Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Харківська правозахисна група; Худож.-оформлювач Б.Захаров. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 79-80, 84, 88, 98;
Михайлина Коцюбинська: «Бути собою». Бібліографічний нарис [Л.Тарнашинської]. – К.:Національна парламентська бібліотека України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України . – 2005. – 60 с.;
Михайлина Коцюбинська: «Людина поступово формується, сама себе творить, себе пере-ростає» (Розмова М. Скиби з М. Коцюбинською) // Слово Просвіти. – 2005. – 15-21 вересня;
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Євро-пи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна гру-па; „Права людини”. – 2006. – С. 338-340;
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 341-343. 2-е вид.: 2012 р. – С. 281–283.
«У мерехтінні найдорожчих лиць»: Згадуючи Михайлину Коцюбинську. – Дух і літера, 2012. – 576 с.

Ірина Рапп. Доповнив 8.01. 2011 Василь Овсієнко. Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 10.08.2016. 

 

Рекомендувати цей матеріал