Menu
віртуальний музей
Дисидентський рух в Україні
Український національний рух

КАЛИНЕЦЬ ІГОР МИРОНОВИЧ

19.04.2005 | В.Каплун. Переклав В.Овсієнко

 

 

(нар. 09.07.1939, м. Ходорів Львівської обл.)
Видатний поет, один із натхненників і активних учасників руху шістдесятників. Автор самвидаву. 

К. виріс у віруючій родині, де ретельно зберігалися українські національні традиції. У дитинстві був свідком масових репресій комуністичного режиму в Західній Україні. Зі шкільних років читав заборонених українських письменників. Його світогляд виявився несумісним з офіційною ідеологією. Роздвоєння, за якого доводилося мати одне обличчя для родини і близьких друзів, а інше — для школи, університету і т.ін., долалося в поетичній творчості.

Після закінчення філологічного факультету Львівського університету в 1961 К. працював в обласному архіві аж до арешту 1972.

Перша збірка віршів "Екскурсія", присвячена історії, мистецтву й архітектурі Львова, готувалася до друку у видавництві "Молодь". Вона зібрала найкращі рецензії відомих критиків, але так і не побачила світу: набір був розсипаний.

З 1965 К. і його дружина Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ були під наглядом КДБ. На початку 1966 в Києві вийшла перша й остання в СРСР збірка К. "Вогонь Купала" - схоже, через недогляд властей. Можливо, це й урятувало його того разу від арешту. Книжку було заборонено продавати в Західній Україні, автор був викликаний до обкому КПУ для пояснень щодо низки підозрілих місць.

Відмова прийняти до Спілки письменників і вилучення з тематичного плану видавництва наступної збірки віршів "Вiдчинення вертепу" засвідчили, що К. не можна публікувати вірші в Україні. Поет посилив розповсюдження власних творів у самвидаві, саморобні книжечки пішли по руках. Крім того, К. часто читав вірші на неофіційних зустрічах у приватних помешканнях, де бувало 10 - 20 і більше осіб. Таких зустрічей було дуже багато. Скоро збірка "Вiдчинення вертепу" вийшла друком у Бельгії. Наступна збірка, "Пiдсумовуючи мовчання", присвячена опальному Валентинові МОРОЗУ, була видана в Мюнхені 1971.

У дім К. починають приїздити гості з Заходу. К. і його дружина беруть участь у громадянських і правозахисних акціях: підписують заяви і протести проти сваволі властей, неофіційно, без дозволу виступають на громадських заходах. КДБ все активніше підслуховує, слідкує, обшукує.

У січні 1972, в період масових арештів в Україні, була заарештована дружина К. — Ірина СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ. К. став поводитися все більш викликаюче, демонструючи властям готовність до кінця захищати права незаконно заарештованих, особливо своєї дружини. 11.08.72 заарештовано й К. КДБ намагався схилити його до співпраці або прилюдного каяття, пообіцявши за це звільнити дружину і дати спокій йому ("Тоді маленька Звенислава мала б батьків дома, а не десь по таборах").

На суді К. інкримінували видання книг за кордоном, присвячення збірки В.МОРОЗОВІ, контакти з неблагонадійними людьми та іноземцями. Суд скористався також літературознавчою експертизою п’ятьох збірок К., проведеною на замовлення КДБ низкою радянських літераторів. Вирок: 6 р. таборів і 3 р. заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР („антирядянська агітація і пропаганда“).

Карався спочатку в 35-му таборі, ст. Всехсвятська Пермської обл., де працював токарем, потім був переведений у 36-й табір, сел. Кучино, де "набивав якимось шкідливим піском трубки для прасок". Брав активну участь у табірному русі опору: складання й підписання заяв і листів, голодівки, створення хронік 35-го і 36-го таборів. Коли на побачення з К. приїхала на Урал мати з його маленькою донькою, а його не дозволили, К. оголосив тривалу голодівку. Його підтримали інші в’язні.

Тим часом у Нью-Йорку 1972 і 1975 вийшли книги К. 1975. Перебуваючи в таборі, К. став членом Міжнародного ПЕН-клубу, 1977 - лауреатом премії імени І.Франка (Чикаго).

Заслання К. відбував разом з дружиною в Читинській області, працював у колгоспі кочегаром на фермі.

Вірші, написані до арешту, увійшли до виданого у Варшаві 1991 тому "Пробуджена муза". Написані в таборах та в засланні склали виданий у Канаді того ж 1991 том "Невольнича муза". У неволі К. написав не менше віршів, ніж за всі роки до арешту. Пізніше К. казав, що в таборі він і його товариші "були вільні, духовно вільні. Ми скинули маску, яку носили там, у тому суспільстві, до арешту".

Повернувся до Львова 1981, потрапив у гнітючу атмосферу початку 80-х років. "Звичайно, це була свобода, було звичайне життя, — згадував К.,— але не було того натхнення, того напруження, тієї боротьби, які були до 1972 року і в таборі... Тобто я мусив сидіти тихо, якщо не хотів сісти вдруге. А сісти вдруге я не дуже хотів... Після 1981 року я замовк як поет".

У Львові тільки за "протекцією" КДБ зміг улаштуватися на роботу бібліотекарем спочатку в одній з районних бібліотек, а з 1983 до 1990 працював у Науковій бібліотеці АН України.

З 1987 К. починає відігравати провідну роль у пробудженні вільного культурного і громадського життя Львова. Він і його дружина І.СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ організовують масові акції пам’яти забороненого за комуністичного режиму видатного поета Богдана-Ігоря Антонича, а також памяти композитора Василя Барвінського, в’язня сталінських таборів. Бере участь у виданні неофіційного культурологічного журнала "Євшан-зілля", у створенні Товариства української мови імени Т.Шевченка, в організації панахиди на могилах жертв, закатованих НКВДС у Львівській в’язниці в червні 1941. У 1988 власті ще сподівалися залякуваннями і репресіями зупинити процес демократизації: К. і його дружина були разом із багатьма затримані й засуджені до грошового штрафу.

1990 К. обраний депутатом Львівської обласної ради.

1991 в інтерв’ю журналові "Україна" К. висловив свій погляд на перспективи України: "Нема таких сил у народі, з якими можна було б вимостити для України велику дорогу... Демократичні процеси на Україні? Бачу купку ідеалістів, не впевнений, що їм удасться що-небудь зробити... Може, покоління тих маленьких дітей, якщо ми зуміємо виховати їх повновартими, чесними, не роздвоєними, може, вони цю Україну зроблять поряднішою, не примарною".

1991 в Києві видана збірка К. "Тринадцять алогій", яка була відзначена Державною премією ім. Т.Г.Шевченка. Тоді ж він став лауреатом премії імени Василя СТУСА. З тих пір в Україні вийшло ще декілька збірок К. Його твори перекладені практично всіма європейськими мовами. Великі збірки вийшли англійською, французькою, німецькою мовами. 1997 в Харкові видано в серії "Українська література ХХ століття" практично повну збірку віршів К., а у Франції — великий том віршів французькою.

З 1992 К. працює в Міжнародному центрі освіти, науки й культури (м.Львів) завідувачем відділу культури. Пише казки для дітей. Видає 8-томник творів Ірини СТАСІВ-КАЛИНЕЦЬ

Бібліоґрафія:
Хроника текущих событий.— Амстердам: фонд имени Герцена, 1972, вип. 1-15.— С. 149; 1973, вип. 16-27.— С. 473.
ХТС.— Нью-Йорк: Хроника, 1974, вип. 28-31.— С. 24, 72; вип. 32.— С. 87, вип. 33.— С. 6, 21, 25, 26, 28, 30, 41; 1974, вип. 32.— С. 87; 1975, вип. 38.— С. 46, 48; 1976, вип. 39.— С. 11-12, 15, 17, 18, 30, 31, 68; вип. 40.— С. 91; вип. 41.— С. 37; вип. 42.— С. 40, 42, 44, 47; 1977, вип. 43.— С. 15; вип. 44.— С. 51; вип. 45.— С. 42, 52; 1978, вип. 47.— С. 104-106; вип. 48.— С. 21, 56, 62, 63, 71, 80; вип. 49.— С. 26, 28; Хроника, 1979, вип. 51.— С. 65; вип. 52.— С. 22, 46, 56, 57, 63, 69; 1981, вип. 60.— С. 58.
Вісник репресій в Україні. Закорд. предст-во Української Гельсінської групи. Ред.-упоряд. Н. Світлична. Нью-Йорк. 1980–1985 рр. – 1980: 7-28, 10-13; 1981: 2, 3, 5, 6, 7, 11; 1982: 5-39; 1984: 1-38, 5-2; 1985: 6-26.
Український вісник. Вип. VI. – Париж-Балтимор: Смолоскип, 1971.— С. 32, 43, 48, 66.
Г.Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років.— К.: Либідь, 1995.— С. 10-11, 23-26, 82, 86, 113-115, 127, 129, 136, 145, 152.
А.Русначенко. Національно-визвольний рух в Україні.—К.: Видавництво ім. О.Теліги.— 1998.— С. 142, 154, 178, 261.
Одержимість. Інтерв’ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем. / Вступна стаття Ю.Д.Зайцева. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, 2002. – 178 с. (Серія: Усна історія України ХХ ст., № 2).
Українська поезія під судом КГБ: Кримінальні справи Ірини та Ігоря Калинців / Упоряд. Ю.Д.Зайцев. – Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН Украї-ни, 2003. – 572 с.
Захаров Борис. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956 – 1987). / Хар-ківська правозахисна група. – Харків: Фоліо, 2003. – С. 16, 79 – 80, 84, 97, 100.
Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Єв-ропи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 1. – Харків: Харківська правозахисна група; „Права людини”, 2006. – C. 264–267. http://archive.khpg.org/index.php?id=1113911396&w
Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зі-нкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 274–276; 2-е вид.: 2012 р. – С. 303–305. 

Володимир Каплун, Харківська правозахисна група. Останнє прочитання 8.08.2016.г

 

 

Рекомендувати цей матеріал