ПАШКОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ

 336228.06.2011

автор: Овсієнко В.В.

ПАШКОВ ІВАН ГРИГОРОВИЧ (нар. 25.05. 1936 р., с. Бехтеєвка Корочанського р-ну Бєлгородської обл., Росія – п. 10.11. 2010 р., м. Харків) Репресований журналіст, поет. З українського слобожанського козацького села. 1953 р. вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Навчався на одному курсі з Борисом МАР΄ЯНОМ, який після ХХ з΄їзду КПРС склав «Програму-мінімум демократичної перебудови суспільства». 7.01. 1957 на зборах партійно-комсомольського активу, де «розбирали» автора «Програми…», студент П. намагався захистити товариша, але ректор акад. І.Г.Швець заявив: «Гниль эту нужно решительно ликвидировать». Після ув΄язнення Б.МАР΄ЯНА П. виключили з університету і призвали на дійсну військову службу. Служив в Оренбурзькій обл.. 1959 р. відновився в КДУ і закінчив його 1961 р.. Влітку разом з однокурсником Григорієм ГАЙОВИМ та його товаришем Миколою Максименком улаштували собі екскурсію по містах України і Росії: Донбас – Білгородщина – Тамбовщина – Курщина – Москва, Тульська, Брянська, Чернігівська області, Київ. Вели дорожні записи, згодом листувалися. Одного листа П. до ГАЙОВОГО з сумнівами щодо ХХІІ з΄їзду КПРС перехопили кагебісти. Ще раніше сусід по гуртожитку доніс про щоденникові записи Г.ГАЙОВОГО, де згадувався й П.. У КГБ це розцінили як «антирадянську агітацію і пропаганду» (ст. 62, ч.1 КК УРСР), їхні мандри – як “намір створити антирадянську організацію” (ст. 64 КК УРСР). П. устиг попрацювати кілька місяців у районній газеті в м. Короча, та був звільнений як неблагонадійний. Улаштувався шкільним учителем англійської мови у с. Краснопартизанськ Свердловського р-ну Луганської обл., де був заарештований 21.03. 1962 р.. Посправник М.Максименко одразу став на бік слідства. П. намагався пояснити ідейні розходження з ГАЙОВИМ – із цього слідство сфабрикувало «справу». Йому також інкримінували поему «Гайдамака» та вірш «Четверть века», присвячені ГАЙОВОМУ. Луганський обласний суд на закритому засіданні 30.06. 1962 р. засудив Г.ГАЙОВОГО до 5 р. ув’язнення в таборах суворого режиму, П. – до 3 р., М.Максименка – до 2 р.. Карався П. в таборі № 11, що в сел. Явас (Мордовія). Належав до кола ув΄язнених поетів (Валентин Соколов, Альберт Новиков, Юрій ЛИТВИН та ін.). Уклав рукописний альманах «Горящие ветви», який потай ходив по руках. Близький до цього кола Авраам Шифрін вивіз із зони добірку віршів, у т.ч. П., і згодом видав антологію "Поэзия в концлагерях" (Тель-Авів,1976). Після звільнення П. жив у м. Короча, де й одружився. Працював геологорозвідці в Красноярському краї (разом з Ю.ЛИТВИНОМ). Згодом переїхав у Харків. Був учителем, журналістом, перекладачем з англійської та німецької мов, редактором об΄єднання «Укрпобутреклама». Створив у Харкові видавництво "Кентавр", у якому, зокрема, власним коштом видав збірку віршів свого друга Юрія ЛИТВИНА «Трагическая галерея» . Допомагав у створенні музею в його рідному селі Барахти на Київщині. Велику колекцію книжок харківських письменників і поетів передав ліцею мистецтв, де навчалася його внучка. Член Спілки письменників Росії з 1996 р. та член Національної спілки письменників України з 2000 р.. На вірші П. написали пісні бєлгородські, кримські, харківські композитори. Літературні композиції на вірші поета звучали по радіо. Автор п΄яти поетичних книжок російською мовою, однієї – українською. Збірка “Ясный колодец души» (2008) відзначена літературною премією ім. Бориса Слуцького, за книжку “История Корочи” (1998) йому присвоєне звання «Почесний громадянин міста Короча». Похований у м. Харкові. Бібліографія: І. Пашков И.Г. Храм на болоте: Стихи. – Х.: "Харьковский журналист", 1992. – 96 с. Пашков И.Г. СТИХиЯ: Стихи. – Х.: "Харьковский журналист", 1993. – 90 с. Пашков И.Г. Корочанские сады: Стихи. – Х.: "Харьковский журналист", 1994. – 88 с. Пашков И.Г. Откровения от Ивана: Стихи – Х.: "Кентавр", 1995. – 72 с. Литвин Ю.Т. Трагическая галерея: Стихи (Сост., [Слово о поэте]: Иван Пашков). – Харьков: МЧИ “Кентавр”, 1996 – 126 с. Пашков И.Г. История Корочи. – 1998. Пашков Іван. Дике поле. – 1999. Пашков И.Г. Ясный колодец души: Стихи. – 2008. ІІ. Інтерв’ю Григорія Гайового 16.06. 1999 р. Списки жертв: lists.memo.ru/d26/f34.htm Іван Пашков [Некролог] // Літературна Україна, 2002. – 2 грудня. Алексей Бинкевич. Заговори, чтоб я тебя увидел… // Газета «Время», Харків. 2009. – 5 ноября. Відгуки: http://timeua.info/051109/10506.html Знімок Ігоря Гільбо 26. 11. 1994. Ушанування Юрія Литвина в його рідному селі Барахти на Київщині. Справа наліво: Іван Пашков з Харкова, , Мирон та Михайло Бучацькі з Трускавця.